Продовження 3 частина. Початок статті подивитися тут "2 частина"

3. Пропедевтика навчання словесного мовлення та мови дітей з порушеннями слуху

Л.С.Виготський вважав, що мовлення завжди передбачає плюс ще щось та розглядав мовлення як частину поведінки в цілому, досвіду.
Відомо, що мовлення у дитини розвивається на основі:
• певного рівня немовленнєвих пізнавальних процесів,
• сенсорного та моторного досвіду,
• низки особистісних характеристик.
Незалежно від того, збережена чи втрачена слухова функція у дитини, її мовленнєвий розвиток відбувається, проходячи послідовн ... Читати далі »

Продовження 2 частина. Початок статті подивитися тут "1 частина"

2. Розвиток словесного мовлення та вивчення словесної мови у практиці навчання дітей з порушеннями слуху

Мовленнєвий розвиток дітей з порушеннями слуху (обох категорій: глухих дітей та дітей зі зниженим слухом) є одним з найважливіших передумов та показників комунікативної компетентності, що значною мірою визначають можливість особистісної реалізації та різнобічного розвитку. Оскільки мовлення є засобом соціальної взаємодії, мовленнєвий розвиток слугує одночасно чинником, одним з показників та складовою соціального розвитку дитини з порушенням слух ... Читати далі »

1. Особливості опанування словесного мовлення дітьми з порушеннями слуху

З якими труднощами може стикнутися дитина з порушеннями слуху, опановуючи словесне мовлення?
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі близько 360 млн. людей мають порушення слуху, з них 32 млн. – діти.
В Україні у 2-3 дітей з 1000 новонароджених діагностують порушення слуху, що складає 0,2-0,3%. У шкільному віці зниження слуху того чи іншого ступеня мають 15-17% дітей. У 2017 році у нашій країні було 133 тис. осіб з порушеннями слуху, з них 9 тис. – діти (за даними МОЗ України).
Відомо, що 67% осіб з порушеннями слуху погано розуміють мовлення у шумних місцях, 50% – мають труднощі спілкування на вулиці та у громадських місцях, 88% не чують окремих слів, 85% зазначають, що мусять докладати значних зусиль, щоб сприйняти на ... Читати далі »

Продовження 2 частина. Початок статті дивитися тут "1 частина"

Розвиток і використання збереженого слуху як основа сучасної корекційно-розвиткової діяльності у роботі з дітьми з порушеннями слуху
Основою сучасної корекційно-розвиткової діяльності сурдопедагогів є розвиток і використання збереженого слуху. Втім, інтерес до проблеми розвитку слухового сприймання осіб з порушеннями слуху має глибоке коріння. Науковці й практики різних країн підкреслювали про необхідність і доцільність розвитку й використання слухового сприймання ще за часів перших спроб цілеспрямованого навчання дітей з порушеннями слуху. Погляди й думки різни ... Читати далі »

1. Сутність уявлень про можливості й потреби дітей з порушеннями слуху
2. Особливості організації спеціального й інклюзивного навчання
3. Розвиток і використання збереженого слуху як основа корекційнорозвиткової діяльності з дітьми з порушеннями слуху

Сутність уявлень про можливості й потреби дітей з порушеннями слуху
Тенденцією нашого часу є широкий розкид уявлень про можливості й потреби у навчанні й вихованні осіб з особливими освітніми потребами, зокрема з порушеннями слуху. Питання освіти осіб з порушеннями слуху набувають актуальності через відносно сталі кількісні показники щодо порушення слуху й суттєві зміни в галузях наукових знань, в які тісно вплетена сурдопедагогіка.
Останніми роками зроблено рішучі кроки й до вирішення проблем осіб з особливими освітніми потребами та інвалідністю на державному рівні. Це іні ... Читати далі »

Продовження 2 частина. Початок статті дивитися тут "1 частина"

2. На основі аналізу педагогічної практики можливо виділити такі специфічні напрями роботи сучасних НРЦ:
- залучення фахівців, матеріально-технічної бази НРЦ у підвищенні кваліфікації педагогів, які працюють з учнями з особливими потребами в спеціальних та інклюзивних умовах, курсової підготовки асистентів дитини з числа батьків, волонтерів тощо.
Враховуючи досвід роботи закладів з інклюзивним навчанням, зокрема зарубіжний, варто зазначити: необхідне постійне підвищення фахового рівня, теоретичне та практичне вдосконалення підготовки педагога (асистента педагога), який працює з дітьми з особливими ... Читати далі »

Обрання Україною стратегічного курсу на інтеграцію в міжнародне співтовариство створило можливості долучитися до глобальних цивілізаційних процесів, сприяло утвердженню прогресивної соціальної моделі інвалідності, що базується на демократичних, антидискримінаційних цінностях. Одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики є сприяння у реалізації прав на рівний доступ до якісної освіти, забезпечення можливостей для особистісного інтелектуального і професійного розвитку людей з особливими потребами. Стратегічним орієнтиром у цьому сенсі є “Конвенція про права осіб з інвалідністю”, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН і ратифікована Україною у 2008 році.
Крім того, європейський вектор розвитку освіти, зміни у сучасному українському суспільстві актуалізують проблему виховання життєво компетентної особистості дитини, здатної до гармонійної адаптації до ... Читати далі »

Продовження 2 частина. Початок статті дивитися тут "1 частина"

Досі в Україні основним типом освітнього закладу для дітей з особливими потребами були спеціальні дитячі садки (дитячі відділення при спеціальних школах, окремі групи при масових дитячих садках). Саме в них накопичився досвід навчання дітей цієї категорії, зосереджено основний кадровий потенціал фахівців-сурдопедагогів. Водночас, діти з порушеннями слуху, для котрих батьки дедалі частіше обирають масовий заклад освіти, не отримують повною мірою спеціальну допомогу, належний розвиток і відповідне навчання в дошкільний період. Тож логічно передати цю важливу функцію закладам системи спеціальної освіти (в якості ресурсних цен ... Читати далі »

Школа та педагогіка в незалежній Українській державі розвиваються відповідно до потреб сучасного суспільства. Освіту й виховання на усіх рівнях визначають національне відродження, демократичність, гуманізм, відкритість до засвоєння прогресивних здобутків світової теорії та практики. Трансформація системи освіти із “радянської” в національну, деполітизовану та деідеологізовану відбувається згідно з державним планом. Демократичні перетворення в Україні поступово, але неухильно зумовлюють поступальний розвиток національної освіти. Економічні та політичні труднощі попередніх десятиліть і сучасного державотворення позначились і на сфері освіти. Водночас, як зауважують провідні науковці (В.Андрущенко, І.Бех, С.Гончаренко, В.Зязюн, В.Кремень, В.Таланчук та ін.), нового ідейного стимулу набули педагогічна наука й освітянська практика, орієнтуючись на національні пріоритет ... Читати далі »

Розглянуто особливості навчання латинської мови учнів з порушеннями слуху. Дано общеметодическими поради, спрямовані на подолання труднощів з його вивчення.

Проблема викладання іноземних мов загалом, а зокрема класичних, учням і студентам із вадами слуху в сучасній дефектології досліджена недостатньо. Не існує поки що докладних, ґрунтовних монографій, не кажучи вже про методики з цієї важливої тематики. Тому доцільно окреслити хоча б загальні напрямки та можливості вирішення складнощів, пов'язаних з викладанням нерідної мови.

Існуючі методичні поради щодо мовного викладання учням із вадами слуху спрямовані, як правило, на вивчення рідної мови. Загальні труднощі, що виникають при цьому, пов'язані саме з малим мовним досвідом учнів, відсутністю постійного спілкування. Це призводить, приміром, до того, що "в їхньому мовному спілкуванні слова ... Читати далі »