Продовження 2 частина. Початок статті дивитися тут "1 частина"

2. На основі аналізу педагогічної практики можливо виділити такі специфічні напрями роботи сучасних НРЦ:
- залучення фахівців, матеріально-технічної бази НРЦ у підвищенні кваліфікації педагогів, які працюють з учнями з особливими потребами в спеціальних та інклюзивних умовах, курсової підготовки асистентів дитини з числа батьків, волонтерів тощо.
Враховуючи досвід роботи закладів з інклюзивним навчанням, зокрема зарубіжний, варто зазначити: необхідне постійне підвищення фахового рівня, теоретичне та практичне вдосконалення підготовки педагога (асистента педагога), який працює з дітьми з особливими потребами. Ефективними формами роботи є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги; в основу змісту освіти мають бути покладені педагогічні технології інклюзивного навчання, особливості інтегрованого супроводу учнів, основи спеціальної педагогіки і психології з певними методичними аспектами;
- залучення педагогічних працівників та психологів НРЦ до розроблення, адаптації та модифікації освітнього курикулуму для дітей з особливими освітніми потребами різних вікових груп.
Вважаємо не доцільним є створення спеціальних програм зокрема для дітей з порушеннями слуху, відтак виправданим є розроблення методичних рекомендацій щодо впровадження нового Стандарту освіти, особливостей реалізації та адаптації сучасного курикулуму для таких учнів, визначення корекційно-розвивальної складової. Можливим є створення авторських програм; індивідуальних навчальних програм з окремих предметів для учнів з порушеннями слуху із врахуванням зазначених рекомендацій;
- підтримка, супровід інклюзивних навчальних закладів: забезпечення корекційно-розвивальних реабілітаційних послуг для дітей з особливими потребами, визначених в межах Індивідуальної програми розвитку; консультативно-методична допомога педагогам та батькам, надання необхідних ресурсів.
Зазначимо, що діти з особливими потребами мають отримувати корекційно-розвивальні послуги незалежно від місця та форми навчання. Актуальними є питання забезпечення корекційної роботи в інклюзивних школах, залучення до командної роботи спеціальних педагогів та психологів НРЦ; організація комплексного супроводу дитини.
Як приклад, маємо розглядати київський досвід. За статистичними даними міської ПМПК, фахівці якої здійснюють моніторинг закладів освіти з метою надання консультативної підтримки педагогам та батькам щодо успішної практика інклюзивного навчання, у 2016/2017 навчальному році в 29 інклюзивних дошкільних закладах навчалось 93 дитини з особливими потребами (з порушеннями слуху – 17), у загальноосвітніх школах – учнями 133 інклюзивних класів була 391 дитина (з порушенням слуху – 38). За зверненням батьків до ПМПК з метою консультування та психологопедагогічного вивчення стану розвитку дитини кількість батьків, які обирають інклюзивні чи спеціальні класи (групи) збільшується.
Приклад з досвіду київської міської консультації: батьки, які на етапі дошкілля мали позитивний досвід інклюзивного навчання обирають інклюзивні або інтегровані умови в школі. Наприклад, хлопчик з особливостями інтелектуального розвитку спочатку навчався у спеціальному дитячому садку, потім в інклюзивному; батьки залишилися дуже задоволені результатами та умовами інклюзивного закладу, з гордістю демонстрували випускний альбом (“це саме те, що нам потрібно, ми дуже задоволені”), обираючи школу, віддали перевагу саме інклюзивному класу.
Прогнозується збільшення кількості учнів з особливими потребами в інклюзивних та спеціальних класах в зв’язку з припиненням набору до підготовчого та першого класів спеціальної школи для дітей з затримкою психічного розвитку, зокрема НРЦ з 1 вересня 2017 року та проведення заходів щодо забезпечення можливості навчання таких дітей у спеціальних та інклюзивних класах у загальноосвітніх навчальних закладах (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року).
Батьки таких дітей на етапі вибору навчального закладу потребують консультативної допомоги, підтримки щодо організації вступу (Фондом допомоги дітям з синдромом аутизму “Дитина з майбутнім”, Асоціацією батьків дітей з аутизмом спільно з МОН України підготовлено рекомендації “Як потрапити до загальноосвітньої школи / дитячого садка (інклюзивне навчання). Дорожня карта” та пам’ятки щодо організаційних кроків). Така ситуація зумовлює необхідність розроблення комплексного путівника для батьків з інформацією про особливості різних форм здобуття освіти, правових норм, мережі закладів освіти, реабілітаційних та ресурсних центрів тощо.
- запровадження програм комплексної медико-психолого-педагогічної допомоги дітям раннього віку, інтегрованої індивідуально спрямованої підтримки батьків;
- професійна підготовка учнів НРЦ, залучення учнів з особливими потребами інших інклюзивних чи спеціальних закладів.
Варто зазначити, що аналіз зарубіжного досвіду організації загальноосвітньої підготовки учнів з особливими потребами у комплексі із здобуттям професії в умовах спеціального навчального закладу засвідчив: в усьому світі здобуття професійних навичок у старшій школі давно стало освітньою нормою, в системі навчання дітей з особливими потребами, зокрема з порушеннями слуху, це особливо виправдано. У такому контексті актуальною є практика Спеціального навчально-виховного центру для глухих і слабочуючих дітей та молоді імені Івана Павла ІІ в м.Любліні (Польща), в якому поєднуються різні ланки освіти: рання допомога, дошкільне, шкільне навчання та професійна підготовка, передбачено функції ресурсного центра для закладів з інклюзивним навчанням, батьків. Учні Центру здобувають професійну освіту у сфері туристичного та готельного бізнесу, при виборі профілів враховано особливості регіонального ринку праці, затребуваність таких фахівців, побажання батьків. У США, Канаді, Німеччині, Чехії, Словаччині та інших країнах при спеціальних школах оснащенні високотехнологічні майстерні (авторемонтні, вироблення меблів тощо), відповідні навчальні кабінети, що створює можливості для здобуття сучасних професій;
- організація позаурочної діяльності для дітей з особливими потребами, спортивних програм; створення інклюзивного середовища у громаді, участь людей з особливими потребами в соціальному та економічному житті суспільства.
Серед нерозв’язаних проблем також розроблення штатного розпису НРЦ, налагодження співпраці з Інклюзивно-ресурсними центрами (нові функції у зв’язку з реорганізацією (постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр‖, 2017 р.) тощо.
Таким чином, наявний позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід діяльності навчально-реабілітаційних центрів, конкретні технології психолого-педагогічної допомоги. Актуальним є визначення методології, розроблення базових принципів та прогностичних напрямів функціонування сучасних багатопрофільних освітніх центрів для дітей з особливими потребами, розширення функцій та удосконалення структури спеціальної освіти.
Лабораторією сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України здійснюється підготовча робота щодо започаткування всеукраїнський науково-педагогічного експерименту з метою розроблення та апробації сучасних моделей спеціальних навчальних закладів (навчальнореабілітаційних центрів) для дітей з особливими потребами, зокрема порушеннями слуху, науково-організаційних засад практичного впровадження інтегрованої гнучкої системи комплексного супроводу освіти таких дітей та їхніх родин.
Відповідно до ланок освіти та основних напрямів діяльності спеціальних шкіл виділено найсуттєвіші особливості навчально-виховного процесу; питання, які потребують удосконалення у контексті сучасних підходів; пропозиції.
Навчальні програми:
– діти з порушеннями слуху (за винятком дітей зі складною структурою порушення) опановують загальноосвітній стандарт (ценз), як і діти з типовим розвитком;
– навчання здійснюється за спеціальними програмами з кожного навчального предмету, які є адаптованим варіантом програм масових загальноосвітніх навчальних закладів;
 – специфіка (адаптація) полягає у:
визначенні корекційно-розвиткової складової в межах кожного навчального предмету (важлива особливість спеціальних закладів –65 системний підхід до корекційної спрямованості навчально-виховного процесу; створення системи загальноосвітньої, професійної підготовки з відповідним корекційним супроводом, що є основою засвоєння змісту програми);
адаптації вимог до рівня знань та умінь, які враховують різні ступені порушення слуху, індивідуальні потреби учнів (подано інформацію про досягнення учнів у контексті певної теми, а також специфічні умови, за дотримання яких уможливлюється достатній рівень засвоєння учнями навчального матеріалу);
впровадженні білінгвального (двомовного) підходу до організації навчально-виховного процесу;
універсальності змісту, що полягає у можливості використовувати програми усіх ланок (дошкільної, початкової, основної) у різних педагогічних підходах;
гнучкості умов реалізації змісту освіти (індивідуальний добір темпу засвоєння, способів викладання матеріалу та презентації знань учнями, міри та характеру допомоги з боку педагога, комунікативних засобів);
збільшенні кількість годин на вивчення основних предметів.
Пропозиції: не доцільним є створення спеціальних програм для дітей з порушеннями слуху, відтак виправданим є розроблення методичних рекомендацій щодо впровадження нового Стандарту освіти, особливостей реалізації та адаптації сучасного курикулуму для дітей з порушеннями слуху, визначення корекційно-розвивальної складової. Можливим є створення авторських програм; індивідуальних навчальних програм з окремих предметів для учнів з порушеннями слуху із врахуванням зазначених рекомендацій.
Необхідним є оновлення змісту та розроблення програм для дітей з порушеннями слуху раннього, переддошкільного та дошкільного віку (як найбільш специфічного та найважливішого з точки зору подальшого розвитку дитини періоду).
Типові навчальні плани:
– до Типових навчальних планів всіх освітніх ланок включено предмет “Українська жестова мова” (освітня галузь “Мови і літератури”). Пропозиції: забезпечити фахову підготовки та перепідготовки вчителів жестової мови;
– передбачено підготовчий клас (важливий етап для дітей з особливими потребами), програма підготовчого класу – “розтягнута” програма першого класу, поглиблений матеріал програми ДНЗ. Термін навчання у початкові школі – 5 років (у порівнянні з масовими подовжено на 1 рік); термін навчання у середній ланці – 6 років (у порівнянні з масовими подовжено на 1 рік); термін навчання у старшій колі не змінено;
– у початковій школі відсутній предмет “Іноземна мова” (освітня галузь “Мови і літератури”); пропозиції – введення цього предмету як факультативу, курсу за вибором (враховуючи бажання батьків) (наявний такий досвід);
– в школах для глухих дітей введено предмет “Предметно-практичне навчання” замість предмету “Трудове навчання” (освітня галузь “Технології”) (2 год. на тиждень у підгот.-1 кл.; 1 год. на тиждень у 2-4 кл.); важливий специфічний предмет для дітей з порушеннями слуху; пропозиції – ввести у школах для дітей зі зниженим слухом з підгот. по 2 кл., як курс за вибором, враховуючи індивідуальні потреби учнів; віднести предмет до корекційно-розвиткових занять.
Корекційно-розвиткові заняття:
– до Типових навчальних планів включено корекційно-розвиткові заняття (для дітей зі зниженим слухом – розвиток слухового сприймання та формування вимови, ритміка, лікувальна фізкультура; для глухих дітей – розвиток слухо-зоро-тактильного сприймання мовлення та формування вимови, ритміка, лікувальна фізкультура); на сьогодні розроблено та впроваджено сучасні програми з корекційно-розвиткових курсів для всіх ланок освіти.
Пропозиції: забезпечити гнучкість та варіативність реалізації корекційного супроводу (можливість визначення педагогом (командою фахівців) співвідношення фронтальних, групових, індивідуальних занять відповідно до потреб дитини);
застосування індивідуального підходу у корекційно-розвитковій роботі, методи та прийоми навчання мають бути відповідними можливостям дитини, доцільно прогнозувати результат корекційної роботи, який також є індивідуальним; не доцільним є проведення колективного моніторингу результатів корекційно-розвиткової роботи;
Кадрове забезпечення:
– у спеціальних школах працюють спеціальні педагоги (сурдопедагоги), які володіють знаннями щодо особливостей розвитку, навчання та виховання дітей з порушеннями слуху, спеціальними технологіями роботи з ними;
– сурдопедагоги працюють у початковій школі, здійснюють реалізацію корекційних програм, викладають предмети мовного циклу у середній та старшій школі; вчителі, що читають інші предмети переважно не є сурдопедагогами, особливості роботи з дітьми з порушеннями слуху вони опановують з досвідом, під час курсової підготовки з підвищення кваліфікації (у переважній більшості спеціальних шкіл реалізується професійна підтримка, командний підхід у роботі педагогів);
– частина (незначна) педагогів спеціальних закладів – фахівці з порушенням слуху, “носії жестової мови”, що надає дітям позитивний соціальний приклад та сприяє комунікації.
Пропозиції – надання вчителям можливості вибору установи для проходження курсів підвищення кваліфікації (враховуючи, що у ІППО не завжди є вузькопрофільні фахівці); збільшення годин на теоретичні та практичні заняття з вивчення української жестової мови при підготовці сурдопедагогів; в Україні не готують вчителів корекційного курсу “Ритміка”, доцільним є введення такої спеціалізації.
Організація навчального середовища:
– специфічна організація навчального середовища спеціальної школи, зокрема, навчально-методичні, дидактичні матеріали, звукопідсилююча апаратура загального користування, обладнання приміщень відповідно до потреб дітей з порушеннями слуху (парти стоять півколом, щоб всі бачили вчителя та один одного, системна методично виправдана наочність тощо) та ін;
– потребують удосконалення питання складання розкладу занять (заборонено проведення занять з курсу “Ритміка” раніше 4-ого уроку, що є не виправданим), введення документації сурдопедагога.
Професійна підготовка:
– проблема є особливо актуальною для навчальних закладів для дітей з порушеннями слуху, питанням професійно-трудової підготовки завжди приділялась значна увага в спеціальних школах;
– на сучасному етапі проблемне питання для закладів м.Києва (відсутнє обладнання), частина учнів після 10 кл. вступає до училищ чи коледжів.
Пропозиції: забезпечення наступності професійної підготовки учнів з порушеннями слуху на всіх етапах, що передбачає використання у середніх та старших класах трудової основи, що сформувалася в учнів на початковому етапі (підготовчий, 1-4 класи);
– дотримання практичного, прикладного спрямування викладання основ наук у школах для дітей з порушенням слуху; розширення та впровадження нових профілів професійної підготовки учнів спеціальних шкіл;
– вивчався зарубіжний досвід організації загальноосвітньої підготовки учнів з порушеннями слуху у комплексі із здобуттям професії в умовах спеціального навчального закладу. В усьому світі здобуття професійних навичок у старшій школі давно стало освітньою нормою. В системі навчання дітей з особливими потребами, зокрема з порушеннями слуху, це особливо виправдано. У такому контексті актуальним є досвід Спеціального навчально-виховного центру для глухих і слабочуючих дітей та молоді імені Івана Павла ІІ в м.Любліні (Польща), в якому поєднуються різні ланки освіти: рання допомога, дошкільне, шкільне навчання та професійна підготовка, передбачено функції ресурсного центра для закладів з інклюзивним навчанням, батьків. Учні Центру здобувають професійну освіту у сфері туристичного та готельного бізнесу, при виборі профілів враховано особливості регіонального ринку праці, затребуваність таких фахівців, побажання батьків. У США, Канаді, Німеччині, Чехії, Словачині та інших країнах при спеціальних школах оснащенні високотехнологічні майстерні (авторемонтні, вироблення меблів тощо), відповідні навчальні кабінети, що створює можливості для здобуття сучасних професій. Цікаво – в межах професійної підготовки за кордоном 70% часу відводиться на практичну роботу, 30% на теоретичний матеріал.
У такому контексті варто зазначити, що професійна освіта в Україні знаходиться в полі підвищеної уваги і переживає новий етап розвитку. Це пов’язано з дефіцитом кваліфікованих робітничих кадрів, насамперед для сфери матеріального виробництва, та актуалізує комплекс проблем, пов’язаних з їхньою підготовкою.
Така проблема є особливо актуальною для навчальних закладів для дітей з порушеннями слуху, питанням професійно-трудової підготовки завжди приділялась значна увага в спеціальних школах. Численні дослідження українських сурдопедагогів (В.Засенко, С.Кульбіда, О.Таранченко, М.Ярмаченко та інші) засвідчують можливості осіб з порушеннями слуху опановувати широке коло спеціальностей, зокрема робітничих, та плідно працювати в багатьох галузях народного господарства.
Варто зазначити, що у сучасній системі освіти дітей з порушеннями слуху є навчальні заклади, які володіють значним потенціалом для розробки інноваційних освітніх моделей. Підкамінська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей зі зниженим слухом (директор – Заслужений працівник освіти України, вчитель вищої кваліфікаційної категорії Б.М.Українець) має вагомі історичні традиції та досвід у навчанні та вихованні дітей з порушеннями слуху і водночас виступає лідером у цій галузі, впроваджує нову актуальну модель загальноосвітньої та професійної підготовки учнів, у комплексі з корекцйним супроводом. Високий рівень навчально-виховної роботи в закладі забезпечує колектив професійних та творчих педагогів на чолі із заступником директора з навчальної роботи М.В.Мартинюк, з питань проведення експерименту І.Т.Присліпською, інструктором слухового кабінету Н.І.Дерев’янко.
З 2002 року на базі Підкамінської спеціальної школи розпочався всеукраїнській науково-педагогічний експеримент з теми “Поглиблене професійно-трудове навчання як засіб соціалізації дітей з порушенням слуху” (спільний наказу Міністерства освіти і науки та Академії педагогічних наук України № 41/2 від 25.01.2002 р.). Ініціатором та науковим керівником виступив д.пед.н., проф., член-кореспондент НАПН України, директор Інституту спеціальної педагогіки НАПН України В.В.Засенко. Ним розроблено концептуальні основи професійної підготовки учнів з порушенням слуху, здійснено аналіз життєвих планів старшокласників, науково обґрунтовано розширення та впровадження нових профілів професійної підготовки учнів спеціальних шкіл, визначено стратегічні напрями оновлення професійно-трудової підготовки молоді з порушенням слуху.
Основні результати експериментальної роботи, яка тривала протягом семи років, наступні: розроблено концепцію та структуру загальноосвітнього навчального закладу для дітей з порушеннями слуху з інноваційними технологіями поглибленого професійно-трудового навчання; створено експериментальний навчальний план (затверджений Головним управлінням освіти і науки Львівської облдержадміністрації та погоджений з Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти МОН України), авторські програми з трудового навчання і професійної підготовки учнів з профілів: проектування та виготовлення виробів з деревини, проектування та виготовлення виробів з текстильних матеріалів, навчальний курс з основ ринкової економіки, що дає змогу випускникам закладу відкрити власну справу; створено відповідну матеріально-технічну базу (обладнано столярні та швейні майстерні), укомплектовано педагогічний колектив школи.
Результати науково-педагогічного експерименту засвідчили незаперечну актуальність проблеми, водночас, зумовили необхідність продовження пошукової роботи з метою забезпечення проходження учнями школи-інтернату – учасниками експерименту всіх етапів професійної підготовки, що дозволить завершити апробацію теоретичних засад дослідження, навчальних планів та програм та, водночас, дотримання державних вимог підготовки фахівців в системі професійно-технічної освіти (отримання випускниками відповідного документу тощо).
Наступним етапом науково-пошукової роботи став всеукраїнський експеримент “Науково-методичні засади організації професійного навчання дітей з порушеннями слуху в умовах навчально-виховного комплексу” (Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.01.2010 р. №10, наказ Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації від 05.04.2010 р. №197). Термін проведення: 2010-2014 рр.
Мета експерименту: розробка та апробація системи загальноосвітньої та професійно-технічної підготовки учнів з порушеннями слуху на базі закладу нового типу – спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів, яка надає відповідний рівень професійної освіти.
Варто зупинитися на найважливіших аспектах багаторічної роботи.
На виконання завдань експерименту узагальнено досвід провідних навчальних закладів України та інноваційні педагогічні технології, які успішно застосовуються зарубіжними колегами. В українських спеціальних школах для дітей з особливими потребами, зокрема з порушеннями слуху, традиційно проводиться допрофесійна підготовка з певних спеціальностей. У Підкамінській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом усталені профілі (столярна і швейна справи) доповнено новим (різьбар по дереву та бересту), який відповідає регіональним культурним особливостям і є цікавим для учнів; розроблено експериментальні навчальні програми. Зазначені профілі дають можливість випускникам працювати на підприємствах різних форм власності, а також створювати власну справу.
Вивчався зарубіжний досвід організації загальноосвітньої підготовки учнів з порушеннями слуху у комплексі із здобуттям професії в умовах спеціального навчального закладу. В усьому світі здобуття професійних навичок у старшій школі давно стало освітньою нормою. В системі навчання дітей з особливими потребами, зокрема з порушеннями слуху, це особливо виправдано. У такому контексті актуальним є досвід Спеціального навчально-виховного центру для глухих і слабочуючих дітей та молоді імені Івана Павла ІІ в м.Любліні (Польща), в якому поєднуються різні ланки освіти: рання допомога, дошкільне, шкільне навчання та професійна підготовка, передбачено функції ресурсного центра для закладів з інклюзивним навчанням, батьків. Учні Центру здобувають професійну освіту у сфері туристичного та готельного бізнесу, при виборі профілів враховано особливості регіонального ринку праці, затребуваність таких фахівців, побажання батьків. У США, Канаді, Німеччині, Чехії, Словачині та інших країнах при спеціальних школах оснащенні високотехнологічні майстерні (авторемонтні, вироблення меблів тощо), відповідні навчальні кабінети, що створює можливості для здобуття сучасних професій.
У експериментальній роботи враховано особливості організації навчання учнів з порушеннями слуху у професійно-технічних навчальних закладах (навчально-методичне забезпечення, форми і методи роботи, труднощі та шляхи їх подолання); проведено наради на базі професійнотехнічних навчальних закладів Львівської області (Львівський професійний ліцей побутового обслуговування; Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва; Львівське вище професійне художнє училище; Міжрегіональний центр професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну).
Концептуальну основу дослідження складають визначені та уточнені в ході експериментальної роботи положення, комплексна реалізація яких забезпечить удосконалення професійного навчання учнів глухих та зі зниженим слухом:
 – створення системи загальноосвітньої, професійно-технічної підготовки учнів з порушеннями слуху з відповідним корекційним супроводом на базі спеціального навчального закладу;
– забезпечення наступності професійної підготовки учнів з порушеннями слуху на всіх етапах, що передбачає використання у середніх та старших класах трудової основи, що сформувалася в учнів на початковому етапі (підготовчий, 1-4 класи);
– дотримання практичного, прикладного спрямування викладання основ наук у школах для дітей з порушенням слуху;
 – забезпечення наступності між загальноосвітньою та професійною підготовкою, підсилення міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків із врахуванням знань, які формуються на всіх уроках; найбільшу значущість мають різноманітні міжпредметні зв’язки трудового навчання з загальноосвітніми дисциплінами (в школі розроблено та апробовано інтегровані уроки трудового навчання та української мови і літератури, фізики, математики та інших дисциплін);
– системний підхід до корекційної спрямованості навчальновиховного процесу та здобуття професії; єдності процесу навчання основам наук і словесного мовлення, розвитку слухового сприймання, інтенсифікації мовленнєвого спілкування;
– застосування нетрадиційні форми організації професійного навчання школярів (робота на базі майстерень підприємств, навчальновиробничих об'єднань і комплексів тощо);
–  посилення уваги до створення педагогічного колективу навчального закладу, який складається з творчих вчителів-дефектологів, спеціалістів у сфері продуктивної праці, профорієнтації, які здатні сформувати у вихованців системні політехнічні знання, спеціальні уміння та навички, розвинути творчі здібності учнів, їх пізнавальні та професійні інтереси;
– забезпечення всебічного розвитку особистості, її самореалізації з урахуванням індивідуальних можливостей дитини, що передбачає проведення різноманітніх заходів, створення творчих гуртків та проектів, функціонування постійно діючих виставок дитячих робіт; важливо включати до професійної підготовки елементи дослідження, залучати учнів до творчих пошуків з удосконалення технології виробництва тощо;
– створення широких можливостей для соціалізації учнів спеціальної школи, включення підлітків з обмеженими сенсорними можливостями до спільної творчої діяльністі з чуючими однолітками, проведення спільних заходів тощо.
Впровадження зазначених положень сприяє різнобічному розвитку учнів, набуттю соціальних та професійних вмінь і навичок, формуванню мотивації до продовження навчання, розширенню можливостей соціалізації, створенню передумов для інтеграції випускників інтернатних закладів в суспільство.
Координаційну функцію експериментальної роботи виконував відділ інклюзивної освіти та інтернатних закладів Міністерства освіти і науки України, відділення науково-методичного забезпечення змісту корекційної та інклюзивної освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти МОН України, Головне управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації. Вирішенню визначених задач значною мірою сприяла співпраця з професійними навчальними закладами області, центром зайнятості, підприємствами, підтримка з боку місцевої влади, а також міжнародних фондів та громадських організацій, які опікуються проблемами дітей з особливими потребами.
Науковий супровід забезпечувала лабораторія сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, до складу якої входять відомі у сфері спеціальної освіти фахівці (Жук В.В. – завідувач лабораторії, д.пед.н. Таранченко О.М., к.пед.н. Борщевська Л.В., к.пед.н. Шевченко В.М., Литвинова В.В., Федоренко О.М., Максименко Н.Л.). Співробітники лабораторії надають фахові консультації, проводять наради та науковометодичні семінари для педагогів, беруть активну участь у підготовці програм, навчально-методичних матеріалів, що сприяє вирішенню експериментальних завдань з урахуванням сучасних науково-теоретичних підходів та концепцій.
Так, з метою популяризації та апробації результатів дослідження, обговорення найбільш актуальних проблем професійного навчання дітей з порушеннями слуху співробітниками лабораторії та педагогічним колективом школи проведено низку різнопланових заходів, зокрема:
– Науково-методичний семінар “Науково-методичні засади організації професійного навчання дітей з порушеннями слуху в умовах навчально-виховного комплексу” (смт.Підкамінь, 2012 р.), під час якого розглядалися важливі у контексті експерименту питання – сучасний стан навчально-методичного забезпечення освіти дітей з порушеннями слуху, професійне навчання як засіб реабілітації та соціальної адаптації учнів, інноваційні технології навчання у контексті компетентнісного підходу тощо; співорганізатори заходу: Міністерство освіти і науки України, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Головне управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації;
– Круглий стіл “Презентація закладу нового типу – навчальновиховного комплексу “Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів – професійно-технічний навчальний заклад” в рамках ХХІІІ Міжнародної спеціалізованої виставки “Освіта та кар’єра – 2013” (Національний центр ділового та культурного співробітництва “Український дім”, м.Київ, 2013 р.);
– Презентація проекту Підкамінської спеціальної загальноосвітньої школи та Львівського коледжу технології і дизайну “Подаруй дітям світ казки” в рамках ХVІІ Всеукраїнської виставки-ярмарку “Стиль-2010” (м.Львів);
– навчальні семінари, робочі зустрічі на базі професійно-технічних навчальних закладів; наради за участю фахівців Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти Львівської області тощо.
Забезпечення представленого комплексу необхідних умов створило можливості досягнення вагомих результатів експериментальної роботи, зокрема:
– розроблено та апробовано структурно-функціональну модель закладу нового типу – спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів, яка надає відповідний рівень професійної освіти; визначено завдання, форми та методи роботи з професійної підготовки учнів відповідно кожної ланки навчання;
– розроблено експериментальний навчальний план (затверджено МОН України); укладено, апробовано та впроваджено експериментальний робочий план (погоджено Навчально-методичним центром професійнотехнічної освіти Львівської області), адаптовані навчальні програми професійно-технічної підготовки учнів з порушеннями слуху (відповідно до Державного стандарту професійно-технічної освіти за спеціальностями: різьбяр по дереву та бересту, код – 7331.2; столяр, код – 7422.2; кравець, код – 7433.2);
 – отримано ліцензію Міністерства осіти і науки України на підготовку на базі закладу фахівців за спеціальностями: різьбяр по дереву та бересту (для хлопців), кравець (для дівчат);
– підготовлено науково-методичний посібник з досвіду професійної підготовки учнів з порушеннями слуху в умовах спеціальної школиінтернату, основу якого склали розроблені теоретичні положення, методичні матеріали, актуальна документація, фотоматеріали.
Унікальний досвід Підкамінської спеціальної загальноосвітньої школиінтернату є перспективним для спеціальної освіти в Україні. Апробована модель спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, яка надає професійну освіту, може бути використана для удосконалення навчально-реабілітаційної роботи інших спеціальних навчальних закладів України, що сприятиме вирішенню низки нагальних проблем, зокрема, професійної реабілітації, соціальної адаптації, інтеграції в суспільство осіб з порушеннями слуху.
Реабілітаційні заходи:
– значна частина шкіл на договірних умовах співпрацює з медичним закладами, реабілітаційними центрами (“ВАБОС”, “Аврора” та ін.; регіональні державні та приватні заклади), фахівцями – сурдологами, оториноларингологами, фахівцями з слухопротезування, технічного обслуговування, громадськими організаціями, що дозволяє здійснювати комплексну підтримку дітей, концентрувати необхідні ресурси для супроводу в одній установі. Послуги: діагностика, моніторинг стану слуху; слухопротезування; профілактика, виявлення захворювань, що можуть спричиняти погіршення слуху; освітні послуги; соціальна підтримка;
– у складі навчально-реабілітаційних центрів працюють реабілітаційні відділення.
Виховна (позакласна) робота:
– у спеціальних школах здійснюється гурткова робота, проводяться різноманітні заходи, проекти (цікавим є досвід проведення позакласних 78 занять за тематичними тижнями); специфічними є гуртки жестової пісні, організація спільних заходів з учнями масових закладів;
– організована робота спортивних гуртків (тренери приїжджають до школи, супроводжують групу учнів на тренування тощо), учні демонструють високі спортивні результати. Часто вчителями фізичної культури працюють нечуючі педагоги (позитивний соціальний приклад, комунікація).
Представлений аналіз – результат обговорення в експертному колі за участі сурдопедагогів-практиків спеціальних загальноосвітніх шкіл, навчально-реабілітаційного центру, дошкільного навчального закладу для дітей з порушеннями слуху м.Києва та експериментальних закладів лабораторії з інших регіонів (мм.Чернівці, Дніпро; смт.Підкамінь Львівської обл. та ін.).
На завершення варто підкреслити, що ефективності розв’язання означеної проблеми сприяє організація освітнього процесу на основі сучасних досягнень у галузі спеціальної педагогіки та психології, вивчення зарубіжного досвіду розв’язання теоретичних та практичних питань. Актуальним є обмін досвідом, презентація оригінальних шляхів вирішення проблем, проектування сучасних методик здійснення навчально-виховного процесу.

Світлана Литовченко, к.п.н., завідувач відділу освіти дітей з порушеннями слуху Інституту спеціальної педагогіки НАПН України