Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №1,2,3,4,5,6
26
Залізничний вокзал… Одна з нас - Леся - висловила побажання: хочу бачити вокзал чи станцію. За час перебування в Канаді ми скористалися послугами аерофлоту, автовокзалу, таксі, метрополітену і не бачили жодного сліду залізниці. Запитували багатьох. Дехто показував місце, де колись проходила залізна дорога (а це була тепер широка сучасна авеню з готелями і магазинами…), а самої залізниці не пам’ятав. Ми розповідали про поїзди далекого сполучення, про локомотив з вагонами, про плацкарт і купе, про верхні і нижні полиці, про вагон-ресторан, про чай з лимоном… Багато хто бачив таке у Європі (завважте: багато хто!), але в Канаді такого немає. Давно було та загуло. Але, врешті, Ренді знайшов можливість показати нам "залізничний вокзал”. Перед цим він роз’яснив, що в Канаді не практикується цей вид переміщення: зручними і недорогими стали автобуси, ... Читати далі »

Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №1,2,3,4,5
23
Смішна історія потому сталася і з Лесею: в одному з магазинів у продажі був крем для рук за 5 доларів. Наївна Леся вирішила придбати собі і заразом зробити подарунок Наталії. А чом би ні? Гроші не справжні, а крем гарний, такого в Україні нема… Прийнявши 10 "доларів” за два обраних тюбики крему, Лесі лише видавили невелику кількість його на поверхню двох рук - і все. Ото було сміху. Згадалася і приказка про скупого, який платить двічі. Тому після "витирання носа” українська кмітливість взяла гору: "гроші” вирішили витратити на справжні  канадські цукерки, які продавалися в "кондитерському магазині”. Коли відчули втому в ногах, вирішили "зваляти дурня”: скористатися послугами салону з татуювання. Висидівши до-о-овжелезну чергу, віддалися в руки симпатичного юнака. Консультантка нам допомогла підібрати різні візерунки (інтелігентська жилка ... Читати далі »

Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №1,2,3,4
19
Наступного ранку за планом був огляд інших навчальних закладів у Калгарі. В цьому місті школи для глухих дітей немає, і тому глухі і слабочуючі діти навчаються в інклюзивних школах, - туди ми й поїхали. Елементарна школа, чи по-нашому - школа молодшої і середньої ланки (1-6 класи, дітям від 6 до 13 років), носить ім’я королеви Елізабет. Гідом для нас була сама директор школи Сінді Вайт (Cindy White). З її слів, у школі навчається 193 дитини, з них 22 - глухі, які навчаються у двох класах: по 11 учнів у кожному (проте глуха дитина може навчатися одна серед чуючих, і їй надають перекладача). Школа зацікавлена брати на навчання глухих дітей, і бере їх. Чим цікаві згадані класи? По-перше, тим, що один клас "зібрав” дітей від 6 до 9 років, інший - від 10 до 13 років, проте кожна дитина навчається за програмою певного класу (це явище поширене, як ми п ... Читати далі »

Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №1,2,3
14
…Чим більше минає тижнів, тим все більше приходить усвідомлення того, що на все просто не вистачає часу. Хоч ми вам, шановні читачі, з гумором пишемо про бачене нами, насправді все це кропітка робота: зрозуміти, що являє новий для нас об’єкт знайомства, суть його діяльності, функції тих, хто в ньому працює. Зрозуміти іноді нелегко: не тому, що інша мова (ASL, а не рідна українська жестова), ні - ми вже можемо вільно спілкуватися; справа в тому, що ми прагнемо порівняти побачене в Канаді з тим, що є в Україні, підшуковуємо відповідну організацію чи установу, яка приблизно цим займається. Є щось подібне, але є разючий контраст і, взагалі, нове, яке треба зрозуміти.
От саме так, на такій ноті, розпочався вже шостий тиждень перебування на канадській землі. Відвідування нового об’єкту "On site placement services association” (Асоціація надання посл ... Читати далі »

Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №1,2
9
Місто є комерційним центром національного парку Банфф і має статус пам’ятника світової спадщини під егідою ЮНЕСКО. Отож, наше авто легко і швидко (100-120 км на годину) котило назустріч могутнім горам, які поступово виростали у нас на очах: спершу крізь туманне марево, а потім усе чіткіше й вище, перетворюючись на гігантських, нависаючих над нами кам’яних велетнів, одягнених в чудернацький одяг з хвойних дерев. Дивно, але коли милуєшся контурами гір, щоразу зринають слова з відомої пісні "Лучше гор могут быть только горы…”. …Дорога була рівною і гладенькою; по ній могли їхати лише ті, хто сплатив певне мито, і про це свідчила видана заздалегідь карточка, або ж можна було безпосередньо на пропускному пункті сплатити мито вартістю 100 доларів. Чим ближче до гір, тим більше спостерігаємо приватних будиночків. Наш гід - Брент Новодворський (Brent Novodvo ... Читати далі »

Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, у №№1
5
У понеділок було прийнято рішення самотужки добратися до знаменитого West Edmonton Mall (WEM). Спершу ми полазили по розстеленій на підлозі карті Едмонтону, шукаючи зручний маршрут. Оскільки автобусна зупинка була поряд з HUB, то сіли в автобус під номером 4. Коли на паралельну дорогу виїхав інший автобус під тим самим номером, зрозуміли, що треба уточнити, котрий з цих автобусів їде до West Edmonton Mall. З’ясувалося, що ми сіли не на той автобус, а тому перейшли на іншу дорогу і пересіли. Взагалі в Едмонтоні курсують автобуси, які мають один і той же номер, але при тому їздять за різними маршрутами.
Вест Едмонтон Мол - це найбільший торгівельно-розважальний центр у Північній Америці і третій за величиною у світі. Він розташований в приміській частині міста на площі приблизно в 570 000 кв. м. Тут розташована величезна кількість магазинів (800!), ... Читати далі »

Репортаж про життя в іншій країні ведуть Наталія Адамюк і Леся Лещенко, які наразі перебувають у Канаді за запрошенням канадської сторони, а більш точніше - Університету Альберти і Університету МакЮена.
Наталія - науковий співробітник лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки НАПН України і аспірант другого року навчання, за сумісництвом - інспектор відділу кадрів апарату ЦП УТОГ з питань освіти.
Леся - вчитель жестової мови Харківської спеціальної загальноосвітньої школи для дітей зі зниженим слухом, здобувач першого року навчання Інституту спеціальної педагогіки НАПН України.

"Нарешті, після останнього перельоту, ми приземлилися в Едмонтоні. Зустрічала нас наш новий науковий керівник Дебра Рассел - директор Центру глухознавства Університету Альберти, разом зі своєю асистенткою - Робін Демко. Зустрічало також нас і розпечене сонце. Важко було повірити в те, що воно засвідчує лише 15 ... Читати далі »