 У 2001 році Харківській спеціальній вечірній загальноосвітній школі №23 для глухих і слабочуючих виповниться 75 років.
З 1964 року школа дає можливість нечуючій молоді отримувати загальну середню освіту.
У Законі України "Про загальну середню освіту” сказано, що загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.
Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.
Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства і держави.
Саме на таких засадах і будує навчально-виховну роботу колектив нашої школи.
Вже три роки педагоги школи працюють над методичною проблемою "Пошук оптимальної моделі організації навчально-виховного процесу у спеціальній вечірній школі для нечуючих”.
Робили спробу працювати по-різному: у дві, у три зміни. На сьогоднішній день, з урахуванням виробництва школа працює у дві зміни (4 ранкових класи і 10 вечірніх класів; на 2000-2001 учбовий рік - 2 ранкових і 1 вечірній клас). Вечірня зміна починається о 16 год. і закінчується о 20 год. 25 хв.
У підручнику М.Д.Ярмаченка "Історія сурдопедагогіки” зазначено, що можливості участі глухонімих у виробничому і особливо суспільному житті виявляються дуже обмеженими. Вони оволодівають, як правило, лише примітивною фізичною працею і беруть участь у вирішенні головним чином вузькопобутових соціальних питань. Таким чином, вони виявляються недостатньо пристосованими до життя. Нам дуже не хотілося і не хочеться погоджуватися з цією думкою. Тому з 1993 року школа підтримує тісні зв'язки з професійно-технічними училищами м.Харкова (№33, 40, 44, 47), в яких наші учні мають змогу здобути такі робітничі спеціальності як кухар, лицювальник-плиточник, автослюсар, швачка-закрійниця, майстер з ремонту та пошиву взуття, а з нинішнього року додається ще спеціальність столяра. Зранку юнаки і дівчата навчаються в ПТУ, або працюють, а ввечері приходять до школи. З метою розши¬рення культурного, естетичного рівнів наших вихованців колективом школи проводиться велика позакласна виховна робота: це і різноманітні тематичні вечори, вечори відпочинку, зустрічі з глухими поетами, спортсменами, митцями, різноманітні екскурсії тощо.
Цими заходами ми прагнемо довести своїм учням, що і людина з недоліком слуху також може досягти значних успіхів.
Біда наших вихованців у тому, що у них обмежена інформація, тож у школі щопонеділка введені години спілкування. Під час цих занять учителі роблять огляд преси, періодичних видань, телевізійних програм, проводять бесіди, лекції.
Історію у школі викладає глухий вчитель В.П.Ковтун. Він користується великим авторитетом серед учнів, молодь звертається до нього з дуже багатьма питаннями. Можна сказати, що Володимир Петрович проводить велику просвітницьку роботу.
На сьогоднішній день у нас немає проблеми набору та відвідування школи. Школа розрахована на 150 чоловік, сьогодні у нас навчається 187 учнів. Класи дещо переповнені - 10-18 чоловік, але через брак коштів розширити шкільну мережу ми не можемо.
 Учні задовільно відвідують школу, оскільки існує тісний зв'язок з ПТУ, а більшість таких учнів пов'язана з училищами. Але досить гостро постало питання якості знань та ще ряд питань, серед яких:
1.У школу приходять учні з різною підготовкою: не тільки випускники харківських шкіл-інтернатів, але й вихованці спецшкіл з Сумської, Полтавської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської областей і Криму.
Прибувають як глухі, так і слабочуючі учні. Диференціація за рівнем слуху проходить така: клас глухих, клас слабочуючих (поділити на відділення слабочуючих немає можливості).
2.Ми працюємо за програмами масових шкіл. (Лише програма з літератури, математики, фізики, хімії іде з грифом "спеціальна”, всі інші предмети викладаються за програмами денних загальноосвітніх шкіл).
Відсутні підручники з адаптованими текстами, що розраховані на глухих і слабочуючих учнів, тому переважає жесто-мімічний спосіб викладання на уроках. Дорослі глухі майже не розмовляють усною мовою.
Існує проблема викладання української мови і літератури у російськомовному середовищі.
Назріла проблема поліпшення матеріально-технічної бази (застарілі комп'ютери, звукопідсилювача аппаратура).
Неможливість виписати потрібні фахові періодичні видання.
Мігруючі учні (дистанційна форма навчання).
Проблема кадрів (недостатня кількість сурдопедагогів).
Робота методради, методоб'єднань.
Але незважаючи на усі негаразди, певна частина наших учнів успішно оволодіває знаннями і продовжує навчання у вищих навчальних закладах України.
Ми дуже хочемо, щоб наші учні були освіченими, культурними, вихованими, розумними, знайшли своє місце у житті. І як писала С.Русова: "У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу”.
Нестеренко Н.М., директор Харківської середньої вечірньої школи №23 для глухих і слабочуючих (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)
|
