 До революції 1917 року на території України існувало близько 15 різноманітних учбових закладів для глухонімих дітей.
Як свідчать документи, надзвичайно багато уваги в них приділялось професійній підготовці глухонімих, чим ці школи вигідно відрізнялись від шкіл іноземних, де трудовому навчанню відводилось скромне місце.
Професії були різноманітні, але переважали столярна справа, лозоплетіння, крій та шиття, в'язання. Тодішні сурдопедагоги, зокрема Микола Михайлович Лаговський, розуміли велику роль професійної підготовки для інтеграції глухих в суспільстві.
Особливо розвинута була справа професійної підготовки в Олександрівській школі глухонімих в Катеринославській губернії, де директором був М.М.Лаговський. Школа співпрацювала з сусіднім механічним заводом і тому могла забезпечувати своїх учнів роботою за різноманітними професіями - столярною, модельною, ковальською, ливарною, слюсарно-токарною. Школа мала своє сільське господарство, сад, ферми. На базі заводу глухонімі могли удосконалювати свої професійні навички, влаштовуватися туди працювати після випуску зі школи. Завдяки співпраці з механічним заводом школа утримувала своїх вихованців і навіть змогла побудувати свій санаторій в Євпаторії, де діти та обслуговуючий персонал могли влітку відпочивати. Завдяки хорошій професійній підготовці глухонімі після випуску з шкіл могли самостійно починати трудове життя. Традиції професійної підготовки були продовжені сурдопедагогами і після революції, узаконені в кодексі законів про народну освіту, де було сказано, що "... навчально-виховні заклади мають стати трудовими колективами, що об'єднують виховання і навчання з продуктивною працею, яка є єдиним життєвим методом формування всебічно розвиненої людини”.
Після війни 1941-1945 років були складені різні програми трудового навчання глухих дітей. В школах залежно від можливостей та матеріальної бази вивчались різні професії, в основному - столярна, слюсарна, палітурна справа, крій та шиття.
На жаль, досвід професійного навчання глухих висвітлювався дуже мало. Якщо з досвіду та методики викладання різних предметів в школах глухих зустрічаємо багато друкованих матеріалів, то з питань професійно-трудового навчання глухих таких матеріалів дуже мало. Багато працівників освіти, на жаль, недооцінюють роль професійно-трудового навчання у формуванні нечуючої людини, в інтеграції її у суспільстві.
З 1991 року програми з трудового навчання глухих практично не готувалися. Вчителі трудового навчання шкіл глухих працюють без дороговказу, на свій страх та ризик.
В Київській спецшколі-інтернаті №6 для глухих дітей багато років було добре поставлене трудове навчання, були великі столярна, палітурна, швейна майстерні. Особливо добре було поставлене трудове навчання в столярній майстерні, яку очолював І.М.Юфа. Учні випускали різноманітні меблі на замовлення установ, після закінчення школи успішно влаштовувались на великих меблевих фабриках.
Пізніше, у зв'язку .з потребою великих підприємств в робітниках металообробних професій, в школі була організована майстерня по обробці металу - слюсарна та токарна. В цьому велику допомогу надало виробниче об'єднання УТОГ "Контакт”.
В майстерні учні оволодівали професіями слюсаря, токаря, фрезерувальника. Старшокласники раз на тиждень протягом навчального року проходили практику в цехах ВО "Контакт” і після екзаменів у випускному класі одержували свідоцтво ВО "Контакт” про присвоєння розряду.
Випускників цих років можна було зустріти на великих підприємствах Києва - на мотозаводі, верстатобудівному заводі, заводі "Продмаш”, на ВО "Контакт”. Багато з них стали досвідченими майстрами своєї справи.
В 90-х роках, коли багато великих заводів припинили роботу, реалії життя змусили змінити програму трудової підготовки з орієнтацією на більш широке коло професій.
Багаторічний досвід показав, що для шкіл глухих трудове навчання доцільно починати уже з першого класу. У 1-4 класах необхідно вчити обробляти папір, тканину, дерево, метал, в 5-7 класах – більш грунтовно давати знання та навички обробки тканин, дерева, металу, основ електротехнічної справи. З 8 по 10 класи уже потрібно давати вузьку спеціалізацію з засвоєнням 2-3 спеціальностей однієї галузі, наприклад, в будівельній справі - засвоєння професій столяра, столяра-верстатника, тесляра та паркетника або штукатура-плиточника, маляра-шпалерника, в металообробній справі - поєднувати професії слюсаря, фрезерувальника, токаря, в 11-12 класах має здійснюва-тись професійна підготовка на базі профтехнічних училищ з вивченням ринкової економіки.
Зважаючи на те, що 15-20 % випускників шкіл ідуть в середні та вищі спеціальні навчальні заклади, а інші починають трудове життя, доцільно після 5-6 класу проводити тестування (як це робиться в США). Це тестування дозволяє виявити здібності учнів і поділити їх на дві групи. В першій групі - учні, які за своїми здібностями можуть вчитись далі після закінчення школи. Для них - години трудового навчання зменшені. В другій групі - учні, які за своїми можливостями не можуть після школи вступити до спеціальних навчальних закладів. В другій групі загальноосвітня програма повинна бути скороченою, але збільшено час професійно-трудової підготовки, щоб після закінчення школи учні могли успішно інтегруватись в суспільстві.
ВИРОБНИЧЕ НАВЧАННЯ В МЕХАНІЧНОМУ ЦЕХУ
Згідно з домовленістю між адміністрацією Київської школи-інтернату №6 для глухих дітей та адміністрацією ВО "Контакт” УТОГ протягом 1980-1990 років в механічному цеху ВО "Контакт” проводилось виробниче навчання учнів 11-12 класів за спеціальністю слюсар-інструментальник.
У 8-10 класах вивчалась теорія та практика слюсарної справи на базі шкільних учбових майстерень, що дозволило при значній теоретичній та практичній підготовці організувати виробниче на¬вчання в інструментальному відділенні механічного цеху ВО "Контакт”.
До початку навчання, в перших числах вересня, учнів збирали у заводському кабінеті, де інженер з техніки безпеки знайомив учнів з правилами поведінки на території підприємства та в цеху, з правилами техніки безпеки при роботі на верстатах. Після такого інструктажу учні одержували направлення в механічний цех. В цеху майстер дільниці знайомив учнів з правилами техніки безпеки на робочих місцях, після чого учні розписувались у спеціальному журналі. На робочих місцях учні знайомились зі своїми наставниками. Як правипо, ними були досвідчені робітники з багаторічним робочим стажем.
Після цього для учнів починались трудові будні. Працювали на підприємстві раз на тиждень по 4 години, виконували всі роботи під наглядом та інструктажем наставників. Обсяг таких робіт був досить широкий і включав всі технологічні операції, якими учні оволоділи під час навчання в 8-10 класах в учбовій майстерні школи.
Учні протягом навчального року буквально "вживались” в життя робочого колективу цеху. Наставники позитивно впливали на виховання учнів, намагались передавати їм свій досвід. Учні мали змогу по¬знайомитись з роботою інших цехів, зі структурою підприємства, вивчити його економіку.
Наприкінці навчального року у 12-му класі безпосередньо в цеху підприємства проводились екзамени. До складу екзаменаційної комісії, крім викладача та представника школи-інтернату, входили майстер цеху та один із інженерно-технічних працівників підприємства. Учні після складання екзаменів одержували посвідчення ВО "Контакт” про професію та розряд.
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ В УЧБОВИХ МАЙСТЕРНЯХ
Досвід трудового навчання учнів 9-10 класів охоплює період 1991-2000 років. В цей час виробниче навчання на базі механічного цеху ВО "Контакт” не проводилось, оскільки підприємство переживало не кращі часи.
Реалії життя вимагали змінити умови навчання, вивчення базових навичок з кількох професій. На базі загальноосвітньої програми була розроблена програма трудового навчання учнів 8-10 класів.
Для учнів 8-х класів передбачалось освоєння професій столяра та слюсаря, для учнів 9-х класів - професій слюсаря та фрезерувальника, для учнів 10-х класів - професій фрезерувальника та токаря.
Таким чином, учням прищеплювались знання та навички основних професій деревообробки та металообробки.
В теоретичний розділ трудового навчання у всіх класах входило матеріалознавство, технологія обробки та основи ринкової економіки.
Стан матеріально-технічної бази школи-інтернату дозволяв грунтовно вивчити професії металообробки, менше - професію деревообробки - столяра. Практична частина трудового навчання з деревообробки включала в себе ремонт меблів, виготовлення дрібних виробів, деякого інструменту.
Більше можливостей було при вивченні професій металообробки, де матеріалом були відходи металу з ВО "Контакт” та малих підприємств. Учні виготовляли металеві деталі для потреб школи, дрібний інструмент для майстерень, ремонтували обладнання, пристрої, верстати.
У 8-х класах спочатку вивчались основи креслення, деревообробний та металообробний інструмент, технологія обробки металу та дерева, елементи електротехніки.
У 9-х класах продовжувалось вивчення технології обробки металу - слюсарна справа та починалась технологія фрезерувальної справи. Вивчались процеси одержання чавуну та сталі, марки сталей, вимірювальний інструмент, взаємозамінність, допуски та посадки, формувались вміння читати і розбирати виробничі креслення. Починалось вивчення основ ринкової економіки: початок підприємницької діяльності, структура малого підприємства та функції структури, види оплати праці.
У 10-х класах удосконалювались та закріплювались знання та навички роботи на токарному та фрезерувальному верстатах.
Крім закріплення знань, набутих у 9-х класах, вивчалась технологія механічної обробки металу. З основ ринкової економіки вивчались основні та оборотні фонди малого підприємства, амортизація основних фондів, ціноутворення та податки.
Для більш ґрунтовного закріплення знань в плані передбачались ділові ігри на теми, які вивчались попередньо.
У ІV-й чверті проводились уроки, на яких повторювався матеріал 8-10 класів (за білетами).
Підсумки трирічної підготовки підбивали екзамени. До складу екзаменаційної комісії, крім директора школи та вчителів, входили представники ВО "Контакт” - заступник директора, майстер механічного цеху та один із інженерно-технічних працівників.
Учням пропонувалось три білети: в одному з них було два запитання: перше - з технології металообробки, друге - з основ ринкової економіки; в другому - задача на тему оплати праці; в третьому - креслення деталі, за яким учень повинен визначити, яку технологію металообробки треба вибрати, яким інструментом та в якій послідовності обробити деталь.
Крім цього, члени комісії пропонували учням відповісти на кілька запитань.
Кожна відповідь на запитання та на додаткові запитання оцінювалась за п'ятибальною системою. Загальна оцінка знань здійснювалась за підсумками окремих оцінок.
Багаторічна практика проведення екзаменів підтвердила, що такий метод дозволяє всебічно та грунтовно перевірити знання та навички, якими учні опанували протягом трудового навчання у 8-10 класах.
Рибальченко М.П., вчитель трудового навчання Київської спецшколи-інтернату №6 для глухих дітей (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)
|
