 Серед учнів загальноосвітньої школи, які з труднощами опановують шкільну програму, досить значна частина тих, що мають ті чи інші порушення слуху. Опинившись в масовій школі, вони нерідко одразу потрапляють в когорту невстигаючих учнів. Неуспішність таких школярів досить часто залишається незрозумілою для вчителя, оскільки зниження слуху незначне і непомітне.
Вчитель найчастіше помічає нечітку вимову, збіднене мовлення, невпевненість і недостатню комунікабельність учня. В 1-му класі неуспішність таких дітей не викликає особливого занепокоєння, такі учні на перших етапах навчання за активної допомоги батьків старанно вчаться писати і читати, оволодівають елементарними арифметичними діями. Однак, при подальшому навчанні виявляється їхня безпорадність при розв'язанні текстових математичних задач, яка супроводжується нерозумінням тексту; збіднення активного словникового запасу призводить до труднощів написання письмових робіт: переказів, творів.
Невдалий початок шкільного життя призводить до зрушень в емоційно-вольовій сфері: роздратування, замкнутості, негативного відношення до школи. З часом проблеми збільшуються і ускладнюються. І найголовніше, той час, коли можливо допомогти таким дітям, безнадійно втрачається.
Для попередження виникнення подібної ситуації варто при найменших відхиленнях у мовленнєвому розвитку дитини, перш за все, перевірити стан її слуху. При виявленні порушень слухової функції (йдеться про незначне ураження слуху) вирішується питання про подальше перебування дитини в загальноосвітньому навчальному закладі. Вирішення цього питання потребує уважного детального обстеження і самої дитини, і умов її виховання і навчання як в сім'ї, так і в школі. В одних випадках необхідно якомога раніше перевести дитину в спеціальну школу для слабочуючих, в інших - залишити в масовій школі за певних умов (додаткові заняття з вчителем, логопедом, психологом, за активного втручання в навчальний процес батьків).
Безумовно, відзначаючи всі переваги спеціального навчання (спеціальні програми, сурдопедагоги, відповідне обладнання), слід враховувати, що повноцінне мовленнєве оточення, яке є у масовій школі у слабочуючої дитини, може зіграти вирішальну роль у подальшому її розвитку.
Саме цей аргумент може свідчити на користь так званого інтегрованого навчання, різноманітні моделі якого останнім часом активно впроваджуються в багатьох навчальних закладах України. Як свідчить практика, об'єктивні можливості для успішного інтегрованого навчання є у дітей зі зниженим слухом, які мають розбірливу вимову, достатній словниковий запас, сформовані навички спілкування, спроможність розуміння нескладних текстів, казок, віршів, оповідань, здатність переказати прочитане, підтримати діалог, скласти розповідь за малюнком. До початку інтегрованого навчання бажано, щоб слабочуючі діти опановували грамоту (читання і письмо друкованими літерами).
Однак, слід зазначити, що мовлення дітей зі зниженою гостротою слуху вирізняються певними особливостями, які, часом, носять характер стійких відхилень від мовленнєвої норми і зберігаються протягом всього шкільного навчання. Педагоги масових закладів належним чином повинні бути підготовлені до роботи з цим контингентом дітей.
Колупаєва А.А., кандидат педагогічних наук, працівник Інституту дефектології АПН України (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)
|
