Соціальна політика України зорієнтована на реалізацію конституційних прав людей з обмеженими можливостями, одним з яких і є прано на освіту. Законом України "Про загальну середню освіту” передбачено, що середня освіта є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. І наскільки дитина після школи буде підготовлена для подальшого навчання чи працевлаштування залежить її інтеграція у виробниче і особливо - суспільне життя. Учні з вадами слуху оволодівають, як правило, лише примітивною фізичною працею і беруть участь у вирішенні головним чином вузькопобутових соціальних питань. Таким чином вони виявляються недостатньо пристосованими дожиття.
Аби не відчувати себе покинутими і самотніми, нечуючим потрібна робота, бо саме робота пов'язує людину з суспільством, дає стимул до життя. За соціологічним дослідженням, що проведено фахівцями Державного центру зайнятості, кожен четвертий інвалід шукає роботу через низьку пенсію, а кожен третій - задля можливості бути у колективі. Нині рівень безробіття серед інвалідів набагато вищий, ніж серед здорових людей. Та й праця людей з фізичними вадами, як правило, низькооплачувана.
Підприємства УТОГ, де працює переважна більшість нечуючих, за 70-річну історію сформували і зберегли професійні та соціальні традиції. Наші підприємства зацікавлені в поповненні молодими фахівцями, тому процеси трудового навчання і профорієнтації у школах не можуть залишатися поза увагою УТОГ. В трудовому навчанні потрібно враховувати основні завдання, що визначені в “Концепції освіти XXI століття” комісії ЮНЕСКО: навчити пізнавати, навчити працювати, навчити жити разом.
На жаль, багато працівників освіти недооцінюють роль професійно-трудового навчання у формуванні нечуючої людини, в інтеграції її в суспільство. Викладач праці повинен мати відповідну освіту, володіти не тільки теоретичною підготовкою, а й практичними навичками, щоб він умів обробляти дерево, метал, робити кладку, шити тощо. Бажано, щоб уроки праці проводив вчитель, який володіє жестовою мовою, зрозумілою для дітей, щоб учитель був особистим прикладом для молоді.
Професійна підготовка передбачає наступні форми роботи:
Профінформація знайомить учнів з різними професіями, зі змістом трудової діяльності в області кожної професії, з умовами оволодіння тими чи іншими професіями, формує в учнів позитивне ставлення до різних видів професійної діяльності.
Профконсультація - робота по наданню учням практичної допомоги та порад щодо оптимальних для нього напрямів і засобів професійного самовизначення. Консультант повинен вивчати широке коло професій і добре знати особистість учня, щоб надати обгрунтовану пораду щодо вибору професії.
Профдіагностика вивчає усі сторони підготовки учнів до професії:
а) біологічні (природні властивості)
б) психологічні (мотивація, інтереси)
в) соціальні (образ життя, цінності, орієнтації)
Профвідбір - це система роботи з наданням порад і допомоги учневі, щодо прийняття ним рішення про вибір конкретного виду професійної діяльності, який би відповідав розвитку особистості та її успішній реалізації в професійній діяльності.
Профадаптація - пристосування учнів і молодих робітників до умов виробництва.
Профорієнтаційну роботу з учнями повинні проводити вчителі-предметники, класні керівники, керівники гуртків, інші члени педагогічного колективу, спеціалісти виробництва, медичні працівники та інші особи (батьківський комітет, шефська організація, випускники школи).
Ця робота повинна проводитися систематично в процесі навчально-виховної роботи, починаючи з перших років навчання та більш конкретно - у випускних класах.
Трудове навчання і профорієнтаційна робота повинні відповідати віковим особливостям учнів і їх розумовому розвитку, враховувати можливості дітей з вадами слуху.
У молодшому шкільному віці велика увага приділяється вихованню дисциплінованості, працьовитості, колективізму.
У підлітковому віці - здійснюється формування у учнів потреби приносити користь суспільству власною працею, розвиток в учнів здатності до самопізнання та самооцінки. Учні повинні розуміти, що праця - це джерело усіх духовних і матеріальних благ суспільства і людини.
У старшому віці - формування особистості, конкретизація свідомо-психологічної і практичної готовності до праці.
Треба вчити дітей правильно використовувати зароблені гроші й самим вести господарство: купувати продукти харчування і речі, готувати їжу, дотримуватись особистої гігієни.
Форми проведення профорієнтаційної роботи у школі для дітей з вадами слуху можна поділити на активні та інформаційні.
Активні:
• трудове і виробниче навчання у школі;
• практична робота на уроках праці і на виробництві;
• гурткова робота;
• проведення конкурсів, змагань;
• науково-дослідницька робота по ознайомленню з тою чи іншою професією.
Інформаційні:
• лекції, доповіді про професії;
• зустрічі з кращими робітниками і ветеранами праці;
• ознайомлення з характером і особливостями конкурентних видів праці через засоби масової інформації;
• спільні тематичні вечори робітників базових підприємств з учнями;
• профорієнтаційні конференції за участю батьків;
• робота консультативної організації;
• робота консультативної організації;
• екскурсії на промислові і базові виробництва.

Використання в школі для дітей з вадами слуху різноманітних форм профорієнтаційної роботи сприяє подальшому поліпшенню роботи школи щодо підготовки учнів до усвідомленного вибору майбутніх професій, забезпечує збагачення можливостей соціалізації особистості під час трудового навчання та виховання.

Евіна В.Г., заступник директора Житомирського УВП УТОГ (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)