На основі педагогічного досвіду вихователя спеціального дошкільного закладу висвітлено методику розвитку мовлення дітей з порушеннями слуху під час прогулянки. Описано діяльність вихователя, який створює для нечуючих дітей сприятливіші умови для розвитку мовлення. Підкреслюється важливість застосування словесно-жестової двомовності у навчальному процесі. Розкриваються такі форми роботи на прогулянці як спостереження, екскурсія, гра, відмічається їх важливість для розвитку мовлення нечуючого дошкільника. Акцентується увага на формуванні навичок спілкування як необхідній природній ситуації, яка можлива на прогулянці.

“Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування” С-А. Екзюпері

Згідно з науковими поглядами, особистість визначається як суб'єкт відносин і свідомої діяльності, як індивід зі стійкою, соціально зумовленою системою психічних якостей, котра формується й виявляється в спілкуванні та діяльності.
Втрата можливості сприйняття світу звуків – дуже прикра і важка втрата для людини. Всім відомо, що слабочуюча людина важко сприймає мовлення на слух, а глуха людина без спеціальної допомоги зовсім не має такої можливості.
Щоб навчити дітей з порушенням слуху спілкуватись з оточуючим мовним середовищем, а також забезпечити загальний розумовий розвиток дитини, необхідно створити умови для успіху. А саме запорукою такого успіху є тісна співпраця сурдопедагогів та вихователів. Завдання вихователя так організувати всю діяльність дітей, щоб робота з розвитку мовлення була на першому плані. Розвиток мовлення (жестового або словесного), збагачення пасивного і активного словника дітей – це завдання, яке вихователі мають вирішувати щоденно в різних режимних відрізках. Найбільш сприятливим підґрунтям для розвитку мовлення є прогулянка, яка створює умови для спілкування дітей один з одним та з дорослими. Як розвивати мовлення дітей з порушеннями слуху на прогулянці? Виходячи з того, що в наших дітей збережені всі органи сприймання, окрім слуху, ми практикуємо застосування словесно-жестової двомовності, основою якої є такий ланцюжок: жест-малюнок або предмет-слово.
Невід’ємною частиною прогулянки є спостереження. Для проведення спостереження не потрібні жодні новітні винаходи. Варто лише уважно подивитись навколо себе чи просто перед собою. Заохоченням чи предметом для мовленнєвого розвитку може стати будь-який об’єкт, явище природи, вчинок та ін. Готуючись до прогулянки,  зокрема до проведення спостереження, вихователі заздалегідь підбирають мовленнєвий матеріал: це слова-назви предметів та явищ, питання, чистомовки, адаптовані вірші та ін. Мовленнєвий матеріал підбирається так, щоб він спонукав дітей до спілкування. Для розуміння запропонованого матеріалу активно використовуємо ЖМ, дактиль, елементи фонетичної ритміки. ЯКА ЗАРАЗ ПОРА РОКУ? ЯКА СЬОГОДНІ ПОГОДА? ЯКОГО КОЛЬОРУ НЕБО?1 Діти уточнюють (словесно або жестово) і закріпляють назви пір року, місяців, частин доби, днів тижня, описують стан погоди та ознаки пір року. Якщо це зима – ХОЛОДНО, МОРОЗ, ІДЕ СНІГ, СНІГ БІЛИЙ, ХОЛОДНИЙ; якщо надворі осінь – ПОГОДА ТЕПЛА (ХОЛОДНА), ІДЕ ДОЩ, ДМЕ ВІТЕР, ЛИСТЯ ЖОВТІЄ, ОПАДАЄ тощо. Вихователь уточнює зміст нових та незрозумілих слів, в старших групах до добре знайомих слів добираються слова антоніми, синоніми. Взимку діти з вихователем згадують про літо, підбираючи слова – антоніми (ХОЛОДНО-ТЕПЛО), восени описують барви осіннього саду словами-синонімами (ОСІНЬ ГАРНА, ЧУДОВА, ЗОЛОТА, КРАСИВА). Розвивається не лише мовлення, а й логічне мислення дітей. Спонукаємо до розвитку усного мовлення також і наочно-дієвими завданнями, які вихователь створює в ході спостережень: “ЧОМУ ЗІВ’ЯЛИ КВІТИ?”, відповідь: “ВОДИ НЕМАЄ, КВІТИ ЗІВ’ЯЛИ”. У дітей старшого віку при поясненні цих явищ за допомогою сполучника “тому що” відображаються причинно-наслідкові зв’язки, тому діти будують свою відповідь реченнями типу: “КВІТИ ЗІВ’ЯЛИ, ТОМУ ЩО НЕМАЄ ВОДИ”. Аналізуючи відповідь дітей вихователь ставить перед дітьми нове завдання: ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ? ПОЛИТИ КВІТИ.
Не всі явища і спостереження за живими істотами можливо запланувати заздалегідь. Веселка після дощу, налетів вітер, пішов сніг, спустилась гусінь чи прилетіла зграйка горобців – на всі ці події необхідно звернути увагу дітей. У нас є фруктовий садочок. Одного дня діти вийшли спостерігати за деревами і зненацька впало з яблуні яблуко. Досвідчений вихователь зразу зрозуміє, що у нього в руках готовий методичний матеріал для розвитку мовлення дітей, причому будь-якого віку. Враховуючи вік і стан слуху дітей, їхній мовленнєвий розвиток, вихователь може творчо використати цю ситуацію. Маленьким дітям показати жестом, прочитати табличку з назвою, дати тактильно його відчути. Старшим дошкільникам можна запропонувати гру: “Підбери слово” (ЯБЛУКО ЧЕРВОНЕ, КРУГЛЕ, ВЕЛИКЕ, СПІЛЕ, СМАЧНЕ та ін.). Продовжуючи гру, можна знайти яблуко іншого кольору, розміру і вправляти дітей у порівнянні двох яблук з використанням сполучника “а”: ЦЕ ЯБЛУКО ЖОВТЕ, А ЦЕ ЧЕРВОНЕ. Згодом діти малюють яблука на піску, на землі, на папері, заштриховують та підписують малюнки, розвиваючи дрібну моторику. Разом з тим вихователь стимулює у дітей такі відчуття як смак та нюх. Протягом весни, літа та осені вихователі пропонують дітям нюхати різні рослини, квіти, називають їх. Щоб запах був сильнішим листочок чи стебло рослини розминають пальцями, нюхають в промовляють: “ПАХНЕ ГАРНО, АХ-АХ!”. Діти збирають та засушують рослини, наповнюють ними торбинки, які шиють старші дошкільники. Взимку вдихають аромат м’яти, полину, меліси, чорнобривців з торбинок і називають рослину: ТУТ М’ЯТА, ВОНА ГАРНО ПАХНЕ. Це розвиває нюх дитини і сприяє актуалізації генетичної пам’яті на запахи. На території закладу ростуть дерева, кущі та квіти, назви яких не враховані програмою. Але їх назви ми промовляємо (усно, усно-дактильно) якомога частіше з дітьми, навіть якщо вони є складними в промовлянні, таким чином поповнюючи спочатку пасивний, а згодом і активний словник дітей.
Природа дає великий матеріал для спостереження. Спостерігаючи, діти порівнюють, зіставляють, знаходять подібне і відмінне. Спостереження повинні бути не пасивні, а активні, бо активне пізнання навколишнього стимулює збагачення та розвиток мовлення. Вихователі на прогулянці застосовують велику кількість наочних та практичних методів роботи, в тому числі й таких, які допомагають пізнати якості та властивості навколишніх предметів та явищ, що є основою для осмислення значення слів, фраз; забезпечує їх розуміння і використання в конкретних ситуаціях спілкування. Дуже важливо підтримувати у дітей інтерес до предметів і явищ, стимулювати їх активність в процесі спостереження і практичних дій, вчити включати нову інформацію в різні види діяльності.
Експериментальні досліди, які проводяться на прогулянці, дозволяють дітям вивчити властивості снігу, води, піску, роси, розширюють кругозір дітей, а разом з тим збагачують словник іменниками, прикметниками, дієсловами: СНІГ ХОЛОДНИЙ, БІЛИЙ, ЧИСТИЙ, БРУДНИЙ, ТАНЕ В РУЦІ й т. п.
Однією з важливих форм роботи на прогулянці є екскурсія: до парку, водоймищ, магазину, перукарні тощо. Екскурсії не просто дають дітям знання, а в цікавій формі пробуджують у них самостійність, допитливість, бажання пізнати дещо нове, збагачують мовлення вихованців. В. Сухомлинський наголошував, що екскурсії та прогулянки на природу – це подорож до живого слова. Дуже важливою є попередня робота та підготовка до екскурсії. Разом з дітьми ми розглядаємо ілюстрації, малюнки, вивчаємо мовленнєвий матеріал (слова, речення, тексти) на основі чого підводимо дітей до розуміння змісту майбутньої екскурсії, використовуючи як жестове,ж так і словесне мовлення. Побачене та почуте закріплюємо в різних видах діяльності.
На прогулянці діти із задоволенням включаються в трудову діяльність – збирають листя, підмітають доріжки, згрібають сніг, поливають квіти. Вихователь спонукає дітей до відпрацювання вимови назв інвентарю та дій. Роботу проводимо на зорово-слуховій основі, використовуючи ЖМ, таблички, дактиль, читання з губ. Створюємо ситуації, які заохочують дітей до мовленнєвого спілкування: попросити у товариша, віддати, подякувати, розповісти що робили чи що будуть робити. Обов’язкова умова – це позитивна оцінка дитячої праці: похвалити, поставити в приклад іншим дітям, заохочуючи цим інших вихованців. Цікавий методичний прийом – це небилиці, які діти дуже люблять. Вихователь говорить: “ВАНЮ, ТИ БУДЕШ ПІДМІТАТИ” – і дає йому лопатку або пропонує Каті лійку, щоб вона зібрала листя. Дітям дуже подобаються такі незвичні неправильні вказівки дорослого. Вони із задоволенням включаються в цю гру і дуже радіють, коли вихователь наголошує: “ОЙ, ЯКІ ВИ МОЛОДЦІ! ВСЕ ЗНАЄТЕ.” Такі ситуації підштовхують дітей до розмови, розвивають комунікативні здібності.
Велике значення на прогулянці надаємо грі, яка є основним видом діяльності дітей дошкільного віку. Особливо це стосується дітей з вадами слуху. Вихователь завжди поруч з дітьми – чи в ролі партнера, чи в головній грі, як вимагає ситуація. Перед грою разом з дітьми вихователь згадує назву гри, атрибути до неї, правила. Все це проводиться на зорово-слуховій основі, доповнюється жестом, табличкою, фонетичною ритмікою. Але вся ця робота проводиться ненав’язливо, щоб гра не перетворилась в закріплення мовного матеріалу, бо в такому випадку вона стане нецікавою, загубиться інтерес до гри.
Дидактичні ігри, які проводяться на прогулянці, допомагають в розвитку пам’яті, кмітливості, спостережливості. Вони підводять дітей до розуміння і використання слів, що означають назви предметів, їх якостей, властивостей, підводять до узагальнення та класифікації предметів. Добре знайомі ігри вихователі намагаються подати дітям так, щоб у них виник інтерес до гри. То чарівну торбинку знайдуть на дереві, то листоноша (справжній!) принесе посилку, або з піску вириють скарб – і цікавості дітей немає меж. Подобаються дітям комп’ютерні ігри. Для цього маємо ноутбук з різними розвивальними програмами та дитячі іграшкові комп’ютери.
Ігри з м’ячем – дуже гарний спосіб для активізації у дітей мовлення: “ГОВОРИ НАВПАКИ”, “НАЗВИ ОДНАКОВЕ”, “ГОВОРИ ДАЛІ”, “ОВОЧІ” та ін. ігри спонукають дітей до називання предметів. Вихователь кидає м’яч дитині і називає предмет – дитина ловить, а щоб віддати м’яч вихователю, дитині необхідно промовити назву у відповідь.
Рухливі ігри також підбираються з метою мовленнєвого оформлення. Коли в грі діти виконують ролі звірів, птахів, то перед грою вихователь пропонує дітям загадки з адаптованим текстом, щоб дітям було зрозуміло і не витрачалось багато часу на їх відгадування. Наприклад: РУДА, ХИТРА, ЖИВЕ В ЛІСІ, ЛОВИТЬ КУРЕЙ, ХТО ЦЕ? ТАК, ЦЕ ЛИСИЦЯ. ХТО БУДЕ ЛИСИЦЕЮ? Також використовуємо лічилки, наприклад: ОДИН, ДВА, ТРИ, ЛИСИЦЕЮ БУДЕШ ТИ! ГОДІ СТОЯТИ – ДАВАЙ ДОГАНЯТИ! і т. д. Досить часто використовуємо лічилки-чистомовки для ігор та змагань: ай-ай-ай – Вова доганяй! Жи-жи-жи – біжи!
Тексти до всіх рухливих ігор адаптуються і на сьогодні творчою групою закладу укладено методичний посібник “Рухливі ігри з адаптованим текстом”, який вихователі використовують у своїй роботі. Рухливі ігри спонукають дітей до багаторазового повторення звуків, звукосполучень, а таке повторення не втомлює дітей, бо вони зацікавлено виконують ролі “літака”, “мишки”, “кішки” і промовляють: у-у-у, пі-пі-пі, няв-няв.
Ми не уявляємо прогулянку без сюжетно-рольової гри, яка не лише згуртовує дитячий колектив, але й розвиває розумові здібності та мовлення дітей. В творчих іграх діти відображують і засвоюють те, що відбувається навколо них в житті; те, що вони бачили на екскурсіях. Але грою завжди керує вихователь. У наших вихованців без керівництва грою цікавість до неї пропадає. Вихователь завжди поруч: або виконує роль, або ненав’язливо допомагає дітям розподілити ролі, встановити правила гри, підштовхнути до спілкування. Варто чітко надавати інструкції, використовуючи зрозуміле мовлення.
Щоб у дітей виникла зацікавленість до творчої гри, вихователі намагаються постійно урізноманітнювати атрибути, вносити несподівані моменти, використовувати предмети-замінники, бо всім відомо, що нове і незвичне завжди пробуджує цікавість у дітей. Якщо захворіла лялька, то лікувати її охочі обов’язково знайдуться, але коли раптом на майданчик приходить т. Катя із забинтованою рукою чи головою – успіх гри забезпечений. Мовленнєвий матеріал використовується на прогулянці у різному вигляді: жести, таблички зі словами (писаними. Друкованими, дактильними), реченнями, невеличкі тексти, розрізні слова, кубики зі словами, складами, кросворди, слова із пропущеними буквами і т. д. Розгадане слово в кросворді може наштовхнути дітей на розгортання гри. Обов’язкове правило в грі, щоб кожна лялька мала своє ім’я.
Діти дуже люблять малювати паличкою на вологій землі, піску, снігу, крейдою на асфальті. Це вихователі використовують як для індивідуальної, так і групової роботи з дітьми: написати і прочитати склад, слово, вгадати пропущену букву. При цьому покращуються мовленнєві навички дітей, розумові здібності і дрібна моторика пальців. На прогулянці вихователі мають можливість закріпити навчальний матеріал індивідуально з тими дітьми, які не засвоїли його на занятті. Ця робота проводиться в ігровій формі. Малюють або ліплять геометричні форми, відплескують числовий ряд, з камінців викладають цифри й т. п.
На прогулянці, як і на занятті, використовуємо принцип “не над дітьми, а поруч з дітьми”, щоб дати дітям можливість самостійно розгорнути ігрову діяльність за потребою. Якщо вихователь бачить, що діти організували самостійну гру, то він намагається її підтримати і направити в правильне русло, стимулюючи ігрову діяльність порадами, питаннями, цікавими моментами, щоб підштовхнути дітей до спілкування доступними мовленнєвими засобами.
Щоб прогулянка була результативною і мала емоційні та навчальні наслідки, обов’язково підводиться підсумок. З цією метою вихователі задають дітям запитання, які змушують дітей згадати, проаналізувати те, за чим вони спостерігали, в які ігри грали, що взагалі робили на прогулянці. Діти оцінюють свою роботу, діяльність однолітків; оцінюють вчинки товаришів, як позитивні, так і негативні (ОЛЕГ НЕ ДОПОМІГ ЗІБРАТИ ІГРАШКИ, КАТЯ ВІДНЕСЛА ЗНАЙДЕНОГО ЖУЧКА В ТРАВУ тощо). Практикуємо роботу з відстрочкою: сьогодні згадуємо про вчорашню прогулянку і пропонуємо дітям намалювати, зліпити або розповісти про свої враження. Це дає змогу не лише розвинути мовлення, а ще й тренує пам'ять.
В підготовчій групі ведемо щоденник прогулянок. Це такий зошит, в якому кожна дитина має змогу відобразити свої враження та спостереження у вигляді малюнку, аплікації або просто написати про це словами, реченнями.
Яскраві враження, позитивні емоції – один з найдієвіших засобів спонукання дитини до бажання говорити. Іншими словами, під їх впливом у дітей виникає бажання поділитися побаченим та своїми враженнями з дорослими та однолітками;
- враження на прогулянці – природна ситуація для спілкування, яка так необхідна для повноцінного розвитку. У дітей в процесі спілкування, на якому б рівні воно не було – жестовому, вербальному чи поєднаному – формуються уявлення про навколишній світ, виховується характер, розвивається здатність до емоційного сприймання світу;
- мовлення (жестове, усне, дактильне) дає дитині можливість не лише розуміти людей, а й пізнавати нове з навколишнього світу.
Розвивати мовлення можна в різних видах діяльності, але, на наш погляд, найдієвішим засобом розвитку мовлення є прогулянка. А тому – гуляйте, спостерігайте, грайте, накопичуйте досвід, спілкуйтеся!

Пришедько Л. І., вихователь вищої категорії, вихователь-методист