Вперше познайомилася з проблемою навчання слабочуючих дітей у 1966 році. Саме 60-ті роки були початком роздільного навчання глухих і слабочуючих (туговухих - тоді говорили) дітей. Саме ця референція дала поштовху розвитку спецметодик роботи з цими подібними, але й різними за особистісними особливостями та можливостями дітьми.
Розбудова особистісно-зорієнтованого процесу в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті потрібна в такій же мірі, як і в загальноосвітній.
Кожна школа розробила та реалізовує систему особистісно зорієнтованої освітньо-виховної системи, яка сприяє становленню особистості школяра з вадами слуху як суб'єкта власної життєвої творчості - особистості, здатної зорієнтуватися в умовах швидкозмінного соціуму, визначити мету своєї діяльності, скласти план та добрати соціально сприятливі засоби досягнення своєї мети, реалізувати заплановану діяльність та нести перед суспільством відповідальність за її наслідки. Саме така особистість здатна до успішної соціалізації в умовах ринкової демократії, в нових реаліях на етапі розбудови України як незалежної демократичної держави.
Це знайшло своє відображення в “Законі про загальну середню освіту”, в постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.1999 року №348 “Комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999-2012 рр.”. Як пріоритет визначено розробку методик навчання та виховання, орієнтованих на особистість учня.
Початок реального реформування освіти у вказаних напрямах ми вже бачимо:
•впровадження семестрової системи навчання;
•особистісно-зорієнтована організація навчально-виховного процесу - семестрово-блочна - залікова система;
•особистісно зорієнтований урок та навчання взагалі, зокрема профільне навчання в старших класах (експеримент);
•реалізація особистісного підходу в 12-й бальному оцінюванні навчальних досягнень учнів;
•особистісно зорієнтоване виховання, пріоритетні напрями - патріотичне та громадянське виховання, тощо;
•створення збагаченого освітнього середовища - системної сукупності умов, які сприяють розвитку суб'єктності учнів, їхньому життєвому та професійному самовизначенню.

Що зроблено в школі:
•колектив школи отримав науково-методичну допомогу щодо суті, змісту та методики особистісно-зорієнтованого навчання та виховання (опрацьовано матеріали методичної та періодичної преси, вся методична робота базується наданій тематиці, зокрема: теоретичні, науково-практичні семінари, психолого-педагогічні семінари-практикуми, школа удосконалення педагогічної майстерності учителів, школа педагогічної майстерності вихователів, методичні наради, оперативки тощо).
Інноваційні технології плануємо запроваджувати як цілісну психолого-педагогічну систему. Відповідно будемо розробляти та запроваджувати адекватну систему управління школою.
Педагоги шляхом самоосвіти і курсового підвищення працюють над удосконаленням своєї професійної компетентності відповідно до принципу особистісно-зорієнтованого підходу.
Виховна система школи - це спосіб життя шкільного колективу, всі компоненти якого підлягають певній меті і забезпечують у процесі свого функціонування досягнення заданого результату - певних меж розвитку і моральних якостей особистості.
Система забезпечує єдність і взаємозв'язок планування, організації та аналізу діяльності, виховних зусиль педагогічного й учнівського колективів, сім'ї та громадськості.
Система виховної роботи функціонує, якщо:
•знайдена необхідна кількість елементів, кожен з яких виконує свою функцію;
•забезпечені цілісність, взаємозв'язок, взаємодія елементів, що посідають певне місце у системі;
•система цілеспрямована, її діяльність підлягає одним цілям і завданням;
•система активно включена до середовища, взаємодіє з ним, є керованою.
В умовах модернізації системи освіти МОН України визначено нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання. У національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті головною метою визнано створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства.
У зв'язку з цим постає потреба в удосконаленні виховного процесу в спеціальних загальноосвітніх закладах для дітей з вадами слуху.
Пріоритетними є:
•реалізація особистісно зорієнтованого підходу в навчально-виховному процесі;
•залучення молоді до національної і світової культури;
•збереження морального, фізичного та психічного здоров'я;
•виховання патріотизму, громадянських якостей особистості;
•забезпечення педагогічних умов для соціалізації школярів, виховання в них життєвої компетентності.
Основний напрям навчально-виховної роботи - детальне вивчення, фіксація та аналіз індивідуальних особливостей та можливостей кожного учня, формування вимови, розвиток слухового сприймання, збагачення активного словника, розвиток зв'язного мовлення на полісенсорній основі.
Це, безперечно, і навчання учнів читанню з губ, і навчання спілкуванню як словесною мовою, так і жестовою, що повинно мати розумні межі. З цією метою важливо застосовувати особистісно-зорієнтований підхід, тобто: дати кожній дитині максимальний розвиток. 200
Можу сказати про позитивний досвід роботи нашої школи.
Вам відомі ці імена: Олександр Бєлінський, якого добре знають у Вінниці та у Києві, нагороджений відзнакою “За сумлінну працю”, Станіслав Оберемок - який відомий у Харкові та Києві, нагороджений відзнакою “Кращий роботодавець 2001 року”; Ніна Ткачук - успішно закінчила Київський технікум легкої промисловості та НПУ ім.Драгоманова, працює в Ужгороді; Анатолій Риженко-Янковий закінчив Ленінградську Академію мистецтв, художник-професіонал, роботи якого експонувалися на виставках як в Україні, так і за її межами.
Всі ми знаємо і любимо артиста театру “Райдуга” Володимира Коваля, випускника нашої школи.
Приємно читати репортажі в газеті “Наше життя” Інни Шаркевич, випускниці нашої школи, яка успішно закінчила Київський економічний коледж.
У Київському технікумі легкої промисловості здобули освіту наші випускники - Юрій Зеленецький, Оксана Поляничко, Марія Ревега, Наталія Черненко, Алла Луніната інші. Херсонське медучилище закінчили 20 учнів. Загалом більше половини випускників школи здобули середню спеціальну освіту.
їх успіхи безпосередньо залежали від рівня оволодіння словесною мовою як засобом мовного спілкування і оволодіння жестовою мовою, дактилем, умінням читати з губ.
Тепер здобувають освіту у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації 8 випускників.
А в загальному підрахунку за 40-річний шлях школи 58% її випускників закінчили вищі навчальні заклади різних рівнів (здебільшого - І та II рівнів акредитації).
Дуже важко зараз учителю, бо знищені ідеали і моральні стимули.
Та все ж школа повинна підготувати учнів до подолання труднощів соціальної і трудової реабілітації, берегти оптимізм дитини, віру в добро, вселяти віру у власні сили і можливості. Тобто сприяти формуванню позитивного ставлення до навколишнього середовища, сприяти самоствердженню як повноцінних членів суспільства.
Успішність самореалізації випускників школи тісно пов'язана зі сприятливим мікрокліматом школи. Завдяки цьому відбувається створення ситуацій, які б дозволяли учню проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, не авторитарну атмосферу навчання.
Педагогічний колектив будує стосунки із школярами з урахуванням їх індивідуальності, готовності до навчальної діяльності, створює атмосферу доброзичливості, щирості, поряд з індивідуальними розвиває групові форми проведення занять, якісно змінюючи ступінь відповідальності кожного за загальний результат, розвиває рефлексивні уміння учнів дивитися на себе "з боку", формувати навички самоконтролю та самооцінки.
Різні підходи, різні методики роботи слід застосовувати в роботі з дітьми, які мають різні індивідуальні особливості та можливості. І головним було, є і буде особистісно зорієнтований підхід в навчанні та вихованні дітей з вадами слуху, саме він покладений в основу спецметодик, хоч називається по-різному.
Дитина - в центрі уваги. Мета: дати максимальний розвиток слухового сприймання, формування вимови, розвитку мови і зв'язного мовлення, жестової мови і дактилю, читанню з губ, розвитку всіх збережених аналізаторів, і головне - вселити віру дитині у її можливості розвитку і в досягнення поставленої мети.
Проблема з проблем - звукопідсилююча апаратура колектив¬ного та індивідуального користування.
Був час, коли слуховий апарат “Отікон” коштував 56 карбованців - це становило приблизно половину, третю або ж, навіть, четверту частину місячної заробітної плати пересічного громадянина. І школа одержувала безкоштовно слухові апарати для користування учнями.
Яка ж вартість тепер слухового апарата будь-якого виробництва?
Яку долю зарплати чи скільки зарплат треба зібрати батькам для придбання апарату чи й двох для слухопротезування на обидва вуха?
А вартість апарату “Живий звук”?
Ми розуміємо: ринкові відносини, ціноутворення та інше.
Та саме тут потрібний державний підхід, бо ми не можемо розраховувати на спонсорські надходження.
Усі ці складні проблеми можна розв'язати спільними зусиллями науковців, практиків, державних фінансових структур, організації УТОГ.
Не страшна глухота, коли серце чує.

Вергелюк Л.І., заступник директора з НВР Кисляцької спеціальноїзагальноосвітньої школи-інтернату (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)