Напевно, моя доля та мої проблеми мало відрізняються від долі та проблем тих, хто з дитинства був обділений хорошим слухом. Ще в дитячому садочку, який я в ранньому віці відвідувала разом із чуючими дітьми, для мене світ був “країною в країні”. Я мало сприймала все те, що відбувалося довкола, а отже, не брала участі у святкових ранках, не співала, не танцювала, не розповідала віршів. Просто сиділа в кріслі разом з батьками як глядач, бо світ звуків був для мене далеким та нерозбірливим.
Для моїх батьків стало зрозумілим, що я не зовсім добре чую, коли мені минуло два роки. Сподіваючись, що можна щось змінити, ми їздили до лікарів Львова, Донецька, Києва. Та, виявилось, що єдине, що могло би дати нам можливість розвинути мою мову і допомогти спілкуватись, це спеціальне навчання за умови придбання слухового апарату. В моєму місті не було ні спеціалізованого садочка ... Читати далі »