На сучасному етапі в Україні відкриваються перспективи змін у системі спеціальної освіти, пов'язані з новим ставленням до дітей з особливими потребами, розв'язанням завдань, їхньої інтеграції в суспільство. У державній Національній програмі “Освіта (Україна XXI століття)” наголошується на необхідності вдосконалення освіти дітей з вадами психофізичного розвитку в системі закладів суспільного виховання, забезпечення їхньої повноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальної психологічної та трудової реабілітації.
Та яка б толерантність не декларувалась щодо осіб з особливими потребами, ситуація в Україні з підтримкою глухих громадян - не з найкращих.
Дослідження стверджують, що жестова мова, яка співіснує зі словесною, відіграє важливу роль у житті глухих, їхній когнітивній і комунікативній діяльності. Цікаві результати досліджень були отримані Т.В.Розановою, в яких аналізувалось, як запам'ятовують учні слова і відповідні до них жести. Було виявлено, що глухі учні всіх вікових категорій запам'ятовували жести краще, ніж слова. Глухі діти успішно групували жести за змістом. Це свідчить про високу ефективність розуміння і запам'ятовування жестів глухими. В довготривалій пам'яті глухих утворюються складні системи, в яких відтворюється процес взаємодії словесної і жестової мов, до того ж поступово встановлюються тісні зв'язки між значенням слова і жести. Доведено, що формування адекватних зв'язків між значеннями слів і жестів сприяє більш стійкому запам'ятовуванню тих і інших, полегшує їх свідоме відтворення.
Інші дослідження показали, що якщо слова, що виражають мо¬ральні якості літературних героїв, мають прямі жестові аналогії, учні точніше розуміють характеристики даних персонажів.
Дуже важливі результати були одержані в процесі вивчення нейропсихологічних механізмів жестової мови. Так, американський вчений U.Веludgi та його співробітники довели, що діяльність мозкових механізмів, які забезпечують функціонування як словесної так і жестової мов, побудована за одними і тими ж принципами.
Повноцінна комунікація у дітей, що виховуються в сім'ї глухих батьків, відбувається у повній відповідності із закономірностями, які виявлені у становленні словесної мови чуючих (збігаються часові параметри появи перших слів і жестів, їх функції, характер помилок і т.д.). Це дозволяє глухим дітям із сімей глухих випереджати в розвитку своїх глухих однолітків з сімей чуючих. Так, за даними семи американських досліджень 1964-1975 р.р., огляд і детальний аналіз яких виконав D.Мооrеs, глухі діти з сімей глухих вирізняються великими успіхами в засвоєнні шкільної програми, в тому числі в знанні граматики англійської мови, більш високим рівнем розвитку навичок читання, комунікативних потреб і здібностей, соціалізації. Вчений підкреслює, що в жодному з експериментів у перевірених дітей із сімей глухих, не було виявлено відставання і в розвитку усного мовлення.
Можна стверджувати, що жестова мова має для глухих неабияку інформативну цінність. Глухі учні значно краще розуміють повідомлення, передані жестовою мовою, ніж усною формою вербальної мови.
Мова жестів необхідна на уроках підчас пояснення нового матеріалу, оскільки допомагає засвоєнню його змісту, повнішій передачі емоцій, почуттів незвичайного, таємничого, радісних хвилювань, задоволень, гордості, які переживають літературні герої; розумінню значення окремих слів, зокрема слів, які звучать і пишуться однаково, слів, що мають кілька значень; допомагає при розв'язанні текстових математичних задач, які супроводжуються нерозумінням змісту прочитаного; сприяє збагаченню словникового запасу.
Спостерігаючи за формуванням математичних уявлень у глухих учнів, ми відмітили, що розвиток жестів відбувається шляхом поступового абстрагування від конкретно-наочних уявлень і переходу до узагальнених понять. При вивченні математики в розділі “Розв'язування текстових задач” використання жестів є вкрай необхідним, а інколи для розуміння суті змісту задачі він є основним засобом навчального процесу. Під час же вивчення математичних дій жестова мова може і не використовуватись.
Розуміння та відтворення прочитаного глухими дітьми на всіх етапах вікового розвитку - одна з найскладніших проблем навчання глухих. Із класу в клас виявляються нові труднощі в осмисленні та відтворенні прочитаного. Педагогові необхідно викликати та утримувати інтерес, а це означає забезпечити доступність усвідомленого осмислення, засвоєння, використання знань у власній діяльності. В умовах спеціального навчання розв'язання цих завдань планується в кожному окремому випадку, у кожному класі по-різному.
Стійкий інтерес спостерігається там, де вчителеві вдається створити атмосферу доступності опанування знань, викликати бажання працювати, створити комфортну ситуацію для всіх учнів класу. Такий позитивний настрій виникає в разі цілковитого взаєморозуміння між вчителем, учнями і зацікавленості предметом вивчення.
Глухі учні недолюблюють читати, але, затамувавши подих, сприймають жестовий переклад тексту. “Тоді це як кіно, - запевняють вони, - оживає природа, оживають образи героїв, їхні звички, гострішають конфліктні ситуації, кульмінацію подій зустрічають “на нервах” - тобто, глухі діти сприймають усе так само, як діти зі слухом, котрі прочитали який-небудь твір. Проте вільно переказати зміст сприйнятого твору може лише той глухий учень, який має багатий запас слів та достатній запас жестів. Тому жестову мову на належному рівні мусить знати кожен педагог, хто навчає глухих дітей.
Щоправда, значна частина педагогів недосконало володіє українською жестовою мовою і тому необхідна подальша робота в цьому напрямку. Те ж саме можна сказати і про школярів, жестова мова яких далека від досконалості. Часто незнайомі слова вони сприймають лише за їхнім буквеним складом, від чого втрачається зміст тексту. Наприклад: сума розуміється жестово як СУМКА, прощай - як ПРОБАЧ.
Усне мовлення, жестова мова, зчитування з губ - усе разом потрібне для створення атмосфери доступності в опануванні знаннями осіб, позбавлених слуху.
Діти з порушеннями слуху різні, тому й підхід до них і методи навчання повинні бути різними. Класи в школі дуже неоднорідні за індивідуальними особливостями учнів, навіть якщо вони підібрані за рівнем залишку слуху. В одній групі разом із підготовленими і здібними від природи учнями можуть знаходитись педагогічно запущені діти з комбінованими вадами. Вчитель часто буває змушений декілька разів повторювати одне і те ж, поки такий учень усвідомить сказане, а інші учні в цей час бездієві. У багатьох учнів формується пагубний стереотип уповільненого сприймання і опрацювання інформації. Звичайно, ідеально було б здійснювати підбір у класи за такими критеріями: рівень когнітивної активності, загальні інтелектуальні здібності учня, врахування ставлення батьків до навчання дитини, рівень залишків слуху. Та, на жаль, такої можливості немає. І тому широко слід використовувати диференційований, індивідуальний підхід, якщо учень значно випереджає однокласників за своїми досягненнями, щоб виключити гальмівний вплив недостатньо високих вимог учителя стосовно відстаючих учнів і порівняно низького рівня розвитку однокласників.
Пожвавлення і активізація пізнавальної активності - запорука розвитку стійкої і концентрованої уваги. Крім того, жива, емоційна атмосфера на уроках підтримує інтерес учнів і розвиває позитивне ставлення нечуючих дітей до навчання і самостійної когнітивної діяльності.
Таким чином, можна зробити висновок, що жестова мова відіграє важливу роль у когнітивній діяльності глухих, допомагає їм обмірковано сприймати навчальний матеріал, посилює можливість передачі їм різнобічної інформації, є прекрасним засобом розвитку мислення і сприяє розширенню кругозору нечуючих дії.

О.Бондаренко, С.Курасєвич