Стаття присвячена питанням особистісного становлення нечуючих дітей дошкільного віку творчими засобами. На прикладі спеціального дошкільного закладу демонструється гурткова робота, в умовах якої розвиваються природні здібності дитини, завдяки активізації її творчих уподобань. Визначено роль дорослих у створенні позитивного розвивального середовища для дитини під час роботи у гуртках. Звертається увага на те, що займаючись художньою працею чи вивчаючи культуру та звичаї рідного народу діти постійно перебувають у мовленнєвому середовищі (жестовому, словесному, двомовному), що покращує спілкування вихованців як із дорослими, так і з однолітками. Визначено та обґрунтовано принципи гурткової роботи в Дніпропетровському навчально-реабілітаційному Центрі.

Розробка нової філософії національної освіти зумовлює необхідність визначити вихідні теоретикометодологічні засади її реалізації. У цьому зв'язку гостро постає проблема реформування цілей та цінностей, оновлення змісту, вдосконалення технологій дошкільної освіти. Це зумовлено тим, що дошкільне дитинство класифікується як період виникнення та становлення особистості, формуванні ціннісного фундаменту та первинних світоглядних уявлень.
Важливий внесок у розробку проблеми особистісного становлення дошкільника зроблено провідними психологами Л.Божович, П.Гальперіним, Д.Ельконіним, О.Запорожцем, О.Леонтьєвим, які в основі розвитку особистості вбачали предметно-перетворювальну діяльність і класифікували розвиток як саморух, що відбувається завдяки власній внутрішній діяльності дитини. В контексті такого підходу дістає подальшого розвитку ідея провідної діяльності як критерію психічного розвитку (О.Леонтьєв); висувається теза про те, що діяльність у системах “дитина – суспільний предмет” і “дитина – суспільний дорослий” – єдиний процес, в якому формується особистість (Д.Ельконін).
Базовими засадами більшості досліджень виступають такі основні положення: психічні функції є результатом інтеріоризації продуктів співробітництва в системі “дорослий – дитина” (О.Запорожець, М.Лісіна, Г.Люблінська та ін.); творче ставлення до дійсності розглядається як базова якість особистості (В.Давидов, Є.Суботський та ін.).
Основний доробок української психологічної школи останніх десятиліть становлять фундаментальні праці Г.Костюка (навчання і розвиток особистості), О.Жаворонка (відповідальне ставлення до обов'язків), Д.Ніколенка (позитивне ставлення до праці), М.Вовчик- Блакитної (передумови розвитку особистості в ранньому дитинстві); Л.Балацької (індивідуальні особливості уяви дітей), Г.Балл, В.Моляко, В.Рибалка (творча активність особистості) та ін.
Творчість супроводжувала людину ще з давніх часів і тому завжди була об’єктом зацікавленості різних дослідників. Дитяча творчість, за словами видатного українського педагога В. Сухомлинського, – “...особливо специфічне і малодосліджене явище, ...глибоко своєрідна сфера духовного життя”.
Визначення закономірностей, що спонукають дитячу уяву до творчого осмислення оточуючого світу і далі – до самостійної творчості, цікавлять фахівців різних галузей науки, які досліджують проблеми розвитку особистості.
У контексті пошуку найефективніших шляхів творчого розвитку дитини вбачається доречним наголосити на гострій необхідності впровадження в педагогічну практику різноманітних концепцій, що були розроблені як на теренах України, так і за кордоном.
Однією з них є концепція відомого німецького вченого Р.Штайнера (засновника так званої вальфдорської школи), за якою дитяча творчість має посідати одне з найперших місць у навчально-виховному процесі і має бути спрямована, передусім, на дитину та її інтереси.
Основне завдання кожного педагога вальфдорської школи – не зачіпаючи власного “Я” дитини, сприяти її розвитку таким чином, щоб її індивідуальність могла б стати максимально досконалою та творчою. Це підтверджує і висновок добре знаного всіма вченого-психолога Л.Виготського відносно того, що навчити творчості неможливо, але можна дати уміння, навички і знання, які допоможуть дитині у творчості та її духовному розвитку.
Мета статті полягає у визначенні особливостей гурткової роботи з нечуючими дітьми дошкільного віку.
Доля нашої країни залежить від того, якими виростуть наші діти. Життєвий досвід свідчить і вчить: не буде здорових та щасливих дітей – не буде держави. Ніхто не хоче мати дитину з проблемами в розвитку. Всі ми бажаємо, щоб діти були здоровими, розумними, щоб вони добре влаштувалися в нашому суспільстві. Це не просто слова, це мета роботи фахівців Дніпропетровського навчально-реабілітаційного Центру (далі – Центр) для дітей з порушенням слуху, які роблять все, щоб кожна нечуюча дитина відчувала себе вільною у своїй гідності і правах.
Головними умовами діяльності Центру є висока кваліфікація персоналу, адаптованого до навчально-виховної, корекційно-реабілітаційної, оздоровчої, методичної роботи, а також наявність необхідного обладнання.
Відомо, що всі методи роботи, які дають гарні результати з однією дитиною, не завжди однаково спрацьовують з іншими дітьми. І особистість – не свідоцтво про народження, яке видається один-єдиний раз. Вона змінюється. Ми також не можемо виграти "тяжбу" зі спадковістю і перетворити “волошки на жито”, як попереджав Я.Корчак.
Але ми можемо і в змозі пом’якшити вдачу, допомогти слабкішим, підтримати кращі несміливі пориви душі, задовольнити потреби і цікавість дитини, розвинути її природні здібності, активізувати дитячу творчість, своєчасно виявити обдарованість. Невід’ємною частиною цього процесу є гурткова робота.
Профіль гурткової роботи визначається певними чинниками, а саме: подолання бар’єру ізольованості дітей з порушеннями слуху, інтерес та хист самих вихованців, наявність матеріальних умов для результативної роботи, кадрове забезпечення.
Належне програмно-методичне забезпечення та творче цілеспрямоване керівництво зумовлює ефективність гурткової роботи.
Вона будується за авторськими планами на основі власного доробку та запозиченого досвіду інноваційної педагогічної діяльності. Проводиться ця робота в другій половині дня підгрупами по три-чотири дитини. Нині в закладі працюють шість гуртків для дітей старшого дошкільного віку.
“Чарівний пензлик” – так називається гурток, в якому діти опановують нетрадиційні методи та форми зображувальної діяльності.
Під керівництвом вихователя І категорії Лебідь Р.П., діти із задоволенням опановують різні види малювання, які є сприятливим підґрунтям для виховання почуття краси оточуючого світу. Діти із захопленням малюють вугіллям, восковою пастеллю, фломастером, соскою, квачем, долонями та пальцями; видувають тушшю чудернацькі пейзажі та багато чого іншого.
Яскраві та незвичні у виконанні роботи приваблюють глядачів на різних виставках, але вони і не здогадуються, яка тривала і виснажлива робота була проведена для досягнення цієї мети.
Дорослий крок за кроком веде маленьку нечуючу людину до основної мети – творіння дива. Мета попередньої роботи – зацікавити дітей майбутньою роботою, надати їм певне інформаційне (мовленнєве) та емоційне навантаження. Нечуючі дошкільники повинні відчути, побачити і почути від вихователя незвичні та цікаві історії про звичайні та буденні події та предмети: про дощ, про сонце, про сніг, про дерева та квіти. Дитина має захопитись і зацікавитись. І лише згодом відображати в своїх незвичайних роботах “звичайні” події та предмети. Заняття гуртка плануються так, щоб діти могли використати різні види робіт.
Обов’язковою умовою роботи є її закінчення, доведення до кінця. Участь у роботі гуртка впливає не лише на розвиток творчих здібностей, але й сприяє всебічному розвитку дитини: збагачується словник, розвивається дрібна моторика, покращується психічний стан та емоційно-вольова сфера.
“Праця – це метод, яким кожне знання зафіксовується в дитячій свідомості тим, що воно здобувається дитячою рукою і через руку йде до розуму”, – так говорить сучасна наука про ручну працю. Саме художня праця дає можливість донести до дітей велич праці, навчити їх працювати, відчувати прекрасне, зародити в їхніх серцях бажання творити це прекрасне, сприяти розвитку інтересів, смаків, здібностей дітей. З цією метою в центрі створено гурток “Світ фантазії”, яким керує вихователь Шкуренко С.І. В гуртку діти працюють з папером, картоном, природним матеріалом, бісером, тканиною, хутром, крупами. Жовті пухнасті курчата з манної крупи, білі хмаринки з яєчної шкаралупи, оленятко з паперової мозаїки, лісові мешканці з шишок та жолудів, чудові квіти з бісеру та чимало інших виробів декоративно-прикладного мистецтва виготовляють учасники гуртка. Але чи не найбільша увага звертається на те, щоб дитина свідомо використовувала назви виробів, які вона виготовляє (у чому суттєво допомагає ЖМ) та на розвиток вербального мовлення дітей з порушеннями слуху. Діти вчаться сприймати та усвідомлювати не лише чуже мовлення (жестове або словесне), а й користуватись власним, бо воно набуває дійсно практичної спрямованості під час виконання певного виду роботи. Спостерігаючи за дітьми, які відвідують гурток, відзначено швидкісну реакцію на поняття (жестове, усне або письмове), яким позначається предмет, завдяки можливості маніпулювання з ним. Участь в гуртку сприяє як вихованню, так і повноцінному гармонійному розвитку нечуючої дитини, бо вона не лише бачить кінцевий результат своєї роботи, а й отримує задоволення від зробленого. Позитивний настрій посилюється, коли дитина бачить, як продукт її праці використовується в процесі занять, ігор тобто отримує соціальну оцінку.
Що потрібно зробити сьогодні педагогам, щоб завтра і післязавтра, і у всі віки жило і лунало наше українське слово, пісня українська, щоб ніколи не всихало джерело народної мудрості, щоб процвітали нація і держава? Заради цієї мети в центрі працює гурток з народознавства “Моя країна – Україна” під керівництвом вихователя Печень Л.Я. Мета гуртка – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.
Дошкільники ознайомлюються з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, вчаться розуміти зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями. В дітей виховується інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї – усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма проявів народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Залучаючи дітей до народознавства, поступово утверджується у них думка, що кожен народ, у т. ч. й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів´я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис та ін.), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас, у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей. При цьому вихователь не лише турбується про збагачення знань, а й про їхнє творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах (День святого Миколая, Різдво, Водохреща, Вечорниці, Великдень та ін.), пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії. Із великим задоволенням діти готують суто українські страви: ліплять вареники, галушки, смакують власноруч приготовленим вінегретом та пригощають гостей. Займаються діти також і вишивкою хрестиком. Нескладні візерунки на рушничках для танцю, зображення квітів, тварин та інших предметів, оформлених рамкою виставляються на виставках декоративно-прикладного мистецтва.
“Веселка” – таку назву носить танцювальний гурток, який відвідують діти 6-7 років. Керує гуртком музичний керівник Костенко В.В. Танцювальний колектив “Веселка” – лауреат обласних конкурсів серед вихованців інтернатних закладів “Здрастуй, весно!”, “Зимова казка”, “Повір у себе”. Маленькі танцюристи запалюють в серцях глядачів вогники любові та поваги до себе. Адже коли дивишся на їхній виступ, то забуваєш, що на сцені глухі та слабочуючі діти. Заняття в гуртку дозволяють вихованцям у цікавій та ігровій формі ввійти в світ танцю, розвинути розумові та фізичні здібності, а також сприяють соціальній адаптації та покращенню загального емоційного стану дітей.
Дітей вчать володіти своїм тілом, мати гарну поставу, вміти гарно ходити, виступати перед іншими. На заняттях гуртка діти вивчають елементи ритмопластики, займаються дихальною гімнастикою, використовуються елементи психогімнастики, вивчаються сюжетно-ігрові та танцювальні композиції.
Що треба зробити для того, щоб дитина стала життєздатною, практичною, умілою та творчою людиною? Щоб підготувати дитину до життя, необхідно навчити її логічно мислити, використовувати набуті знання, уміння та навички в своєму подальшому житті. Розвиток мислення у дітей відбувається не лише під час занять та в повсякденному житті, але й під час занять в гуртку “Цікава математика”. Веде його вихователь-методист Пришедько Л.І. Тут діти не просто накопичують і поглиблюють знання з математики, а вчаться самостійно і нестандартно мислити, приймати рішення, не боятися завдань з різними варіантами розв’язання. На заняттях в гуртку малечі не даються звичайні стандартні приклади та задачі, їм пропонуються завдання, які активізують розумову діяльність, логічне мислення, увагу, пам’ять: чайнворди, кросворди, криптограми, анаграми, ребуси, судоку та інші. Гурткова робота допомагає сформувати такі важливі якості особистості дитини, як самостійність, зосередженість, кмітливість, вміння довести справу до логічного завершення. Такі якості особистості допоможуть їм у подальшому навчанні. Адже в майбутньому наші вихованці можуть стати студентами Металургійної академії м.Дніпропетровська, де сьогодні навчаються їхні старші друзі – випускники шкіл глухих та слабочуючих дітей.
Уміння орієнтуватися та вести себе в побуті, обслуговувати себе та допомагати іншим – одна з важливих умов соціальної адаптації та реабілітації дітей дошкільного віку з порушеннями слуху. Такі вміння та навички діти отримують в гуртку “Мала господарочка” під керівництвом Осадченко Г.П. Правильно сервірувати стіл, розкласти прибори, серветки, нарізати овочі та фрукти для салату, намазати масло на хліб, налити сік та багато іншого вчаться робити діти в гуртку.
Мовленнєвий супровід – один з основних принципів роботи гуртка. Діти називають (жестово, усно-дактильно або усно) предмети, дії, вчаться спілкуватись один з одним, ставити питання, повідомляти про виконану роботу. Особливе задоволення отримують діти, коли своїми стравами пригощають батьків, працівників закладу. Кожне заняття в гуртку має свою мету: чи то в когось день народження, чи необхідно пригостити батьків, працівників центру, чи порізати овочі для мешканців живого куточка, тому діти завжди з бажанням відвідують заняття у гуртку.
Робота гуртків в Центрі проводиться планомірно та систематично. В нас немає так званого загального охоплення всіх вихованців: враховуються не лише бажання дітей, а й їхні нахили та можливості.
Керівники гуртка знають психологічні особливості своїх вихованців, вікові та індивідуальні можливості, що дає змогу ефективно проводити роботу. Велике значення для досягнення результату роботи ми надаємо використанню на заняттях різних видів спілкування з дітьми.
Мовленнєвий матеріал підбирається згідно з віковими особливостями, слуховими і мовленнєвими можливостями дітей, чітко відпрацьовується вихователем в різних режимних моментах, на заняттях та в повсякденному житті. Залучаються до цієї роботи й батьки. Вони повторюють та закріплюють вдома мовленнєвий матеріал, роблять необхідні заготовки, беруть участь у організації виставок, альбомів тощо.
Ми розуміємо, що гурткова робота не одна з провідних ланок освітньо-виховного процесу, але бачимо її дієвий результат і вважаємо, що робимо дуже корисну справу, – допомагаємо нашим вихованцям реалізувати себе, розкритись, адаптуватись в оточуючому і впевненіше почувати себе надалі у шкільному середовищі. Наші гуртківці продовжують своє захоплення і в школі: танцюють у шкільних колективах, беруть участь у виставках та конкурсах декоративно-прикладного мистецтва, загалом, почувають себе впевнено і самостійно.
Отже, гурткова робота ґрунтується на використанні загальних і спеціальних принципів виховання, серед яких виокремлюють:
а) добровільний характер участі, діти можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов мають ретельно продумувати зміст занять (використовуються організаційні форми виховної роботи, які не відомі ще дітям, нові методи та форми посилюють зацікавленість малечі);
б) розвиток ініціативи і самодіяльності вихованців (слід враховувати бажання дітей, їхні пропозиції, щоб кожен з них виконував цікаву для себе роботу);
в) суспільна спрямованість діяльності дітей (зміст роботи гуртків має відповідати загальносуспільним потребам та відображувати досягнення сучасної науки, культури та мистецтва);
г) розвиток винахідливості, дитячої художньої творчості (під час занять перед дітьми слід ставити завдання пошукового характеру, приділяти особливу увагу творчому підходу до справи тощо);
ґ) зв’язок з навчальними предметами (гурткова робота спрямована на логічне продовження навчально-виховної роботи на заняттях у дошкільному закладі);
д) використання ігрових форм (розвиток цікавості та емоційності).
Специфічні принципи гурткової роботи спрямовані на пробудження ініціативності, творчості нечуючих дітей, реалізації їхніх потреб у діяльності, яка становить для них непересічний інтерес. Гурткова робота допомагає встановленню тісного контакту між дорослими та дітьми, бо педагоги для них – це взірець для наслідування. Сила робить дитину мужньою. Душа робить дитину чуйною і доброю. Мудрість відкриває перед дітьми гармонію всесвіту. Директор Центру і колектив розуміють, що робота з дітьми має бути постійною, цілісною і сподіваються спільними зусиллями навчити дітей жити у згоді з Істиною, Добром, Красою, Любов’ю та Совістю.
“Є межа словам, але немає межі почуттям та обширу серця” – це гасло стало провідним у роботі з нечуючими дітьми, які відвідують Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр.

Сидоренко Л. А., вихователь вищої категорії, вихователь-методист