Базовим принципом і головною метою розвитку освіти і цивілізованого суспільства є забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти.
Сьогодні в світі змінюється фундаментальна роль вищої освіти - із категорії елітарних стандартів вона переходить в статус соціально-культурного мінімуму. Вона стає своєрідним про-пуском у сферу професійної діяльності. Для осіб з порушеннями слуху здобуття повноцінної професійної підготовки є також вирішальним чинником підвищення їхнього соціального статусу та захищеності у суспільстві.
Останні роки характеризуються новим та досить значним підсиленням активності молоді з порушеннями слуху, стосовно здобуття вищої професійної освіти. Про це переконливо свідчить суттєве збільшення кількості глухих студентів та студентів зі зниженим слухом, які навчаються у різних ВНЗ України.
Водночас, нечуюча людина, яка навчається у освітньому закладі загального типу, має спеціальні освітні потреби. Без врахування цих потреб, без специфічної підтримки успішне навчання такої людини у освітньому закладі загального типу є вкрай ускладненим.
Існуючий стан речей та, що дуже важливо, нормативно-правова база, що являє собою наявність пакету документів, ставлять перед ВНЗ завдання розробки й впровадження певної підтримки нечуючих студентів у період оволодіння ними професійно-освітньою програмою. Одним із видів такої підтримки є створення системи соціально-психолого-педагогічного супроводу студента з порушеннями слуху в умовах освітнього процесу з метою наданпя йому пакету послуг, відповідних його спеціальним потребам, формування спеціальних освітніх умов.
Система супроводу навчального процесу осіб з порушеннями слуху передбачає корекційну складову, сурдопереклад, тьюторинг та запис навчального матеріалу як основні види діяльності, що забезпечують у сукупності із застосуванням сучасних спеціальних сурдотехнічних приладів та технічних засобів навчання створення у освітньому закладі загального типу спеціальних освітніх умов для глухих студентів, студентів зі зниженим слухом та, таким чином, формування безбар'єрного освітнього середовища на протязі всього періоду навчання.
Сурдопереклад, як елемент системи супроводу навчального процесу студентів з порушеннями слуху, має свою історію.
Так, у 1933 році були сформовані групи глухих на робітничих факультетах товариства глухих. Згодом за сприяння товариству глухих на них були введені посади перекладачів-дактилологів, які перекладали словесну інформацію педагогів на жестову мову з використанням дактильного мовлення та робили зворотній переклад відповідей студентів з порушеннями слуху викладачеві. Успіхи глухих студентів ні в чому не поступалися рівню знань усіх інших, про що свідчили позитивні оцінки.
У 1934 році у Московському вищому технічному училищі імені Е.Баумана почали навчати невелику групу студентів зі зниженим слухом. За його зразком пізніше організується групове навчання нечуючих у Північно-західному політехнічному інституті Ленінграда. Навчання осіб з порушеннями слуху на той час здійснювалося за єдиним державним стандартом. Підгрупи студентів зі зниженим слухом навчалися з наданням послуг сурдоперекладу у загальних групах. Рівень знань та висока кваліфікація дозволяли випускникам посісти належне місце у різних галузях професійної діяльності.
Підкреслимо, що перший досвід групового навчання нечуючих довів необхідність використання сурдоперекладу. Була також доведена соціально-економічна ефективність професійної реабілітації та здобуття особами з порушеннями слуху вищої освіти.
Система сурдоперекладу у ВНЗ повинна забезпечити безбар'єрне середовище особам з порушеннями слуху, безперешкодне отримання ними звукової інформації шляхом перетворення її у візуальну.
Сурдопереклад - специфічний важливий вид підтримки студентів з порушеннями слуху, який полягає у перекладі сурдоперекладачем навчальної інформації зі словесної мови на мову жестів і навпаки. Жестова мова - це лінгвістична система, де основною смисловою одиницею є жест. Жестова мова має два різновиди. Перший - розмовна жестова мова, що має власні специфічні граматичні закономірності та є загальноприйнятим засобом спілкування у колективі нечуючих. Другий - це кальковане жестове мовлення (КЖМл), де жести є еквівалентами слів, а порядок їхньої послідовності такий же, як і в реченні словесної мови. КЖМл використовують і розуміють лише ті глухі, які мають розвинуту словесну мову, тобто володіють лексикою калькованого жестового мовлення. Підвищення рівня оволодіння словесною мовою сприяє не лише мовному спілкуванню, а й підвищує ефективність жестового мовлення у комунікативній діяльності глухих. Як правило, сурдоперекладачі підчас передачі інформації нечуючим особам, застосовують саме КЖМл, поєднуючи його з дактильним.
Таким чином, для підготовки студентів з порушеннями слуху необхідні окрім, викладачів, ще й сурдоперекладачі.
Практика засвідчила, що переклад лекцій протягом навчального дня, надання допомоги нечуючим студентам під час перерв та у позаурочний час, виконання обов'язків класовода після закінчення занять, переклад всіх консультацій за навчальними предметами та курсовими роботами, а також, особливо на перших курсах, надання постійної допомоги глухим у їхній адаптації до життя серед чуючих в умовах освітнього закладу - ось далеко не повний перелік роботи перекладача. Сурдоперекладач зазвичай виконує всю реабілітаційну роботу, вирішує питання дозвілля та відпочинку влітку, допомагає в організації і проведенні виробничої та переддипломної практики. Контроль за виконанням домашніх завдань студентів, які живуть у гуртожитку, також здійснює сурдоперекладач.
Робота сурдоперекладачі в допомагає підтримувати необхідний темп занять, підвищувати засвоєння студентами з порушеннями слуху навчального матеріалу, порівнювати їхні можливості у навчанні, що у подальшому зробить таких випускників конкурентно-спроможними на загальному ринку праці.
На підставі аналізу і узагальнення результатів нашого дослідження "Особливості навчання осіб з порушеннями слуху у вищих навчальних закладах" встановлено, що однією з причин труднощів у нечуючих студентів під час навчання у вищому навчальному закладі є втрата інформації в системі “викладач-сурдоперекладач-студенти”.
Таким чином, від професіоналізму та підготовленості сурдоперекладача залежить якість навчання студентів з порушеннями слуху. Цю проблему можливо розв'язати шляхом залучення висококваліфікованих сурдоперекладачів. Таку думку підтримують керівники ВНЗ, де здобувають освіту особи з порушеннями слуху. “В спецгрупах, де є кваліфіковані сурдоперекладачі, засвоєння матеріалу відбувається краще та успіхи навіть вище, ніж у звичайних групах чуючих студентів,” - стверджує І.Максецький, директор Донецького технікуму промислової автоматики, в якому з 1996 року навчаються нечуючі юнаки та дівчата. “Гарних спеціалістів ми можемо готувати лише за умови, що зі спецгрупою буде працювати хороший сурдоперекладач”, - переконана завідуюча відділенням Херсонського базового медичного училища А.Власенко.
З іншого боку, оскільки студенти з порушеннями слуху сприймають навчальний матеріал переважно через сурдоперекладача, вони мусять добре володіти жестовою мовою. На сучасному етапі проблема включення жестової мови у навчально-виховний процес спеціальної школи є надзвичайно актуальною у сурдопедагогічній теорії та практиці. У такий спосіб сучасна сурдопедагогіка, з одного боку, намагається реалізувати право глухої дитини на зручний для неї спосіб спілкування, зберегти мовні традиції мікросоціуму нечуючих, а з іншого, оптимізувати навчальний процес. Водночас очевидно, що забезпечити соціалізацію, інтеграцію нечуючої дитини у середовище чуючих неможливо без володіння словесним мовленням. Тому саме білінгвістичні програми створюють цінне середовище для здобуття необхідних знань, умінь і навичок учнями з порушеннями слуху.
Ще однією великою проблемою для всіх трьох учасників навчального процесу є відсутність жестових словників спеціальних термінів з фахових дисциплін. Тому для підвищення якості фахової підготовки студентів з порушеннями слуху вкрай необхідно створити словники найбільш уживаних термінів для кожної спеціальності.
Сьогодні гостро постає питання підготовки технічно грамотних перекладачів. Таких, які розуміють проблеми нечуючих студентів та взмозі надавати їм кваліфіковану допомогу у різних випадках життя.
Цікавим, з цієї точки зору, є досвід московського Центру освіти №1406 для дітей та підлітків з порушеннями слуху. Це багатопрофільний спеціалізований універсальний заклад, у якому спеціальна школа та професійний навчальний заклад поєдналися, створивши єдиний освітній простір для підлітків, що мають порушення слуху. У зв'язку з гострою нестачею спеціалістів-сурдоперекладачів, Центр відкрив класи для чуючих випускників загальноосвітніх шкіл. Це зроблено з метою раннього знайомства майбутніх перекладачів з нечуючими людьми, з їхніми інтересами та проблемами.
Підсумовуючи сказане, можна зазначити, що сурдопереклад - необхідний та ефективний метод роботи зі студентами з порушеннями слуху в умовах вищої школи. На сьогодні актуальними є питання визначення обов'язків сурдоперекладача у ВНЗ, з урахуванням особливостей його роботи; розгляд специфіки роботи зі студентами з різними комунікативними навичками; оцінка потреби студентів у сурдоперекладі; вивчення і впровадження в навчальний процес зарубіжного досвіду роботи сурдоперекладачів.

С.Литовченко