30 жовтня 2012 року, безумовно, увійде в історію спільно­ти глухих в Україні. Саме в цей день на засіданні вченої ради в Інституті спеціальної педагогіки НАПН України, очолюваної ди­ректором Інституту, членом-кореспондентом НАПН України В.В.Засенком, відбувся прилюдний захист ди­сертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Галиною Миколаївною Воробель.

Галина Миколаївна - людина, добре відома у нашому Това­ристві, єдиний в Україні нечуючий керівник закладу для дітей з порушеннями слуху.

Саме діяльність цієї унікальної школи, створеної за її актив­ної участі як загальноосвітній навчально-виховний заклад, стала об'єктом дисертаційного дослідження. Його тема звучить так: "Ор­ганізаційно-педагогічні засади діяльності навчально-виховного за­кладу "Школа - дитячий садок” для дітей з порушеннями слуху”.

Як підкреслювали у своїх виступах при обговоренні члени вченої ради, у поєднанні науки і практики полягає практична значущість проведеної Г.М.Воробель наукової роботи. Нею теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови інноваційної освітньої діяльності сурдопедагогічного закладу нового типу, розроблено і впрова­джено у практику модель інноваційної освітньої діяльності школи-комплексудля нечуючих дітей.

У чому ж полягає ця новизна? У дисертації це питання висвіт­люється з наукової точки зору, за всіма правилами академічної науки: актуальність дослідження, методи дослідження, експери­ментальна база, наукова новизна, практична значущість тощо. Але не будемо вдаватися у такі складні речі.

Якщо писати просто, то новизна (або по нау­ковому - інновація), полягає перш за все у ство­ренні закладу неінтернатного типу. Всі учні що­дня бачаться з батьками, отримують повноцінне сімейне виховання, а школа підтримує найтісніші зв'язки з родинами. До речі, саме батьки 11 років тому звернулися до міської влади м.Хмельниць­кий з проханням відкрити у місті таку школу. Вони ж разом з Галиною Миколаївною облаштовували надану під школу будівлю дитячого садочка. Вже пізніше батьки об'єднались у Піклувальну раду, яка бере найактивнішу участь у житті й діяльності шкільного колективу. Завдяки грантам, які ви­гравала школа, здійснено її ремонт, оснащення меблями і технікою. Але, попри ці суто господар­чі турботи, йшла невпинна і наполеглива робота над розробкою "внутрішньої політики” школи у навчанні і вихованні учнів. І тут, безумовно, лево­ва частка праці самої Галини Миколаївни. Свого часу вона навчалась у школі-інтернаті й на власному життєвому досвіді знає, якживеться дитині, відірваній від батьків і родини, як важко сприй­мати навчальний матеріал, якщо вчитель не во­лодіє методиками роботи з нечуючими учнями, не знає жестову мову глухих. І, відкриваючи свою школу, Галина Миколаївна основну увагу приді­ляла саме кадрам, поставивши перед учителями і вихователями вимогу стосовно знання жестової мови і наявності сурдопедагогічної освіти. І в цьо­му їй вдалось досягти відчутних результатів. На відміну від більшості інших директорів спецшкіл, вона дала "зелене світло” при прийомі на роботу нечуючим педагогам. Зараз їх нараховується 10 осіб - це найбільша кількість у порівнянні з інши­ми спецшколами для дітей з порушеннями слуху в Україні. Є у штаті школи і перекладач жестової мови, а до рідної мови глухих тут звернулися за­довго до відповідного наказу Міносвіти.

Усі ці інновації вводилися з відома і дозволу Міністерства, до кого був поданий відповідний пакет документів для здійснення інноваційної освітньої діяльності.

Г.М.Воробель є автором нових навчально-методичних програм та методичних рекомендацій з таких предметів як: "Етика”, "Основи здоров'я”, "Довіра”. Галина Миколаївна сама успішно викладає ці предмети.

Виходячи з практичного досвіду і врахування особливостей розвитку учнів, у школі введені свої нормативи наповнюваності в класах. Мен­ше у класі дітей - більше уваги кожному учневі, а отже - відчутніший педагогічний вплив і рівень успішності. У хорошій підготовці випускників Хмельницької спецшколи до подальшого на­вчання у вищих навчальних закладах упевнилися всі, хто далі працював з ними у вишах.

Під все це у дисертаційному дослідженні підведено наукове обгрунтування, про яке до­повіла у своєму виступі Г.М.Воробель. Саме навкруг цього й точилося обговорення на вче­ній раді. Були також зачитані відзиви на дисер­таційну роботу, які надали науковці, навчальні заклади та громадські організації.

Члени вченої ради і офіційні опоненти: док­тор педагогічних наук І.В.Дмитрієва і кандидат педагогічних наук О.О.Савченко, здебільшого звертали увагу на відображення у дисертації на­укової суті практичних інновацій. Г.М.Воробель відповіла на ряд численних запитань, які прозву­чали в ході обговорення. Найлегшим з них було таке: "Чому у назві навчального закладу на пер­шому місці стоїть школа, а не дитячий садок?”.

Виступила також науковий керівник Г.М.Воробель - доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту спеці­альної педагогіки НАПН України, завідувач лабораторії жестової мови С.В.Кульбіда. Саме завдяки допомозі і підтримці Світлани Вікторівни, яка згуртувала нечуючих науков­ців у складі очолюваної нею лабораторії і вмі­ло скеровувала їхні перші кроки на теренах незнайомої їм досі наукової діяльності, став можливим цей захист дисертації, а на часі - й захист своїх досліджень іншими науковцями з числа осіб з порушеннями слуху.

На засіданні вченої ради на підтримку Г.М.Во­робель виступили присутні представники гро­мадських організацій - Українського товариства глухих та Об'єднання нечуючих педагогів.

Допомогу Г.М.Воробель у перекладі виступів членів вченої ради і опонентів на жестову мову надавала висококваліфікований перекладач І.А.Шаповалова.

І ось настав хвилюючий момент - таємне голосування членів вченої ради і оголошення результатів. Після підрахунку підсумків прозву­чало: "Всі 14 голосів - за!”.

Схвильована Галина Миколаївна приймає привітання. Вона не може стримати сліз радос­ті, і разом з нею радіють колеги і друзі з "групи підтримки”. Важливість і урочистість моменту розуміють усі - вперше в Україні науковий сту­пінь кандидата педагогічних наук присвоєно нечуючому педагогу!

В інших наукових галузях у членів УТОГ є та­кі досягнення, а от у педагогіці ця подія відбулась уперше! Отже, є всі підстави внести ще одне досягнення Галини Миколаївни Воробель до "Книги рекордів УТОГ”.

Приємно, що вітчизняна сурдопедагогіка, іс­торія якої налічує вже понад 200 років, нарешті може похвалитися тим, що серед її нечуючих вихованців є кандидат педагогічних наук!