З кожним роком збільшується кількість юнаків і дівчат з порушеннями слуху, які не зупиняються на здобутті середньої освіти у школі. Вони усвідомлюють залежність свого соціального положення від рівня і якості набутих знань і прагнуть одержати, затребувану на ринку праці, спеціальність, що надасть їм можливість ствердитися в житті та реалізувати свої життєві плани.
Відомим є факт, що навчальний процес у вищий школі має свої особливості, до яких належить і адаптація всіх першокурсників. Поряд із загальними особливостями, що відрізняють навчальний процес вищої школи, студенти з порушеннями слуху стикаються з низкою специфічних проблем, які розглядаються в роботах. Мета даної статті - висвітлення й аналіз проблеми білінгвізму, а також обґрунтування шляхів її розв'язання.
Треба зауважити, що протягом формування та розвитку теорії і практики сурдопедагогіки існували різні погляди на місце і роль жестової мови в навчальному процесі. Досить докладно вони висвітлюються в роботах. Немає єдиної думки з цього приводу і в сучасній вітчизняній науці.
В дошкільних закладах і школах для дітей з порушеннями слуху витрачається багато часу на формування і розвиток в учнів словесного мовлення. Але спеціальна робота в цьому напрямі в школах же і закінчується. В наступних навчальних закладах сурдопереклад для глухих і слабочуючих завжди був основним джерелом інформації під час лекцій і семінарів. Навіть студенти з хорошими залишками слуху, які вважають, що не мають проблем підчас спілкування з чуючими у повсякденному житті, відзначають, що зазнають утруднень у розумінні викладача, який пише на дошці та одночасно коментує написане; реплік студентів з різних боків, коли викладач звертається з питанням до всієї аудиторії; відповідей студентів, які говорять тихо або невпевнено тощо. Треба відмітити, що саме з цих причин студенти зі зниженим слухом, які закінчили масові школи та не володіють жестовою мовою, ніколи не беруть участі у дискусіях? Вони не можуть виразити свого ставлення до висловлювань однокурсників, оскільки не розуміють їх. Дуже часто аудиторна робота для таких студентів зводиться до механічного переписування інформації з дошки або з конспектів однокурсників, які чують добре.
Доповненням до статті 23 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, прийнятим Верховною Радою України в 2004 році, дактильно-жестова мова визнана засобом навчання інвалідів з вадами слуху. Але для того, щоб цей засіб навчання був ефективним, жестову мову потрібно знати. Якщо розмовні, “повсякденні” жести глухі і слабочуючі засвоюють досить легко підчас спілкування, то жестів, якими перекладач позначає наукові поняття, вони можуть не розуміти, адже наукова термінологія не використовується у повсякденному житті, не володіють нею і вчителі шкіл. Також треба відмітити, що й сама наукова жестова мова розвинута недостатньо, тому нею часто буває важко адекватно передати зміст наукових понять. Розглянемо деякі приклади:
1. Одним і тим самим жестом позначаються поняття, які мають різний науковий зміст: маса і вага, швидкість і прискорення, енергія та електрика тощо.
2. Одним і тим самим жестом позначаються слова, які мають різні значення у повсякденному житті і в науці.
Так, слова збуджений і консервативний позначаються відповідно жестами нерви і захищати старе. Але зазначені жести не можна використовувати у словосполученнях збуджена частинка і консервативна сила.
Слово нормальний в повсякденному житті означає “той, що відповідає встановленим вимогам”; для позначення цього поняття існує відповідний жест. Але в фізиці та деяких інших науках це слово часто вживається в значенні перпендикулярний. Тому для перекладу словосполучень нормально напрямлений, нормальне падіння, нормальне прискорення жест норма не придатний.
Слово резонанс у повсякденному житті вживається у значеннях відгомін, відгук і перекладається подвійним жестом звук + поширення. В техніці ж резонанс - це явище різкого зростання амплітуди коливань у коливальній системі, що настає при певній частоті зовнішнього впливу на цю систему, причому в більшості випадків звуком цей процес не супроводжується взагалі.
Ми звикли вживати слово компенсація у значенні покриття витрат; для позначення цього поняття існує подвійний жест повернення+гроші. В більш широкому розумінні компенсація - це зрівноважування, усунення зовнішніх впливів і саме в такому значенні вживається це слово в фізиці і технічних науках.
Подібних прикладів можна навести значно більше і, оскільки викладачі, що працюють у вищих навчальних закладах, не володіють жестовою мовою, вони не можуть помітити цих та інших розбіжностей між змістом наукових понять і змістом відповідних жестів. Іноді таких розбіжностей не помічають і перекладачі, та, в більшості випадків, вони все ж намагаються якомога точніше передати студентам зміст словесної інформації. Але через недостатню сформованість наукової жестової мови різні перекладачі можуть одні й ті ж самі наукові терміни позначати різними жестами. Це призводить до того, що аудиторії, яка звикла до одного перекладача, може бути важко розуміти іншого. Коли перекладачеві зустрічається слово, до якого не існує відповідного жеста (наприклад: інтерференція, дифракція, анізотропія, флуктуація тощо), він це слово просто дактилює. Така форма перекладу найбільш точно передає зміст сказаного і є найбільш поширеною, але й вона має недоліки: не всі студенти встигають прочитати слово, що дактилюється; при значній кількості таких слів погіршується сприймання інформації, а також сповільнюється темп перекладу.
Після лекції, яку студенти сприймають у жестовому вигляді, їм треба працювати з підручниками та іншою літературою, де інформацію представлено в словесній формі. Під час такої роботи у студентів виникають труднощі у встановленні відповідності слів і жестів, які вони бачили під час лекції. Це може призводити до небажання студентів працювати з літературою і, як наслідок, невміння самостійно здобувати знання.
Усе викладене дає підставу для наступних висновків:
1. Для студентів з порушеннями слуху сурдопереклад є основним джерелом інформації під час аудиторної роботи.
2. Недостатня сформованість наукової жестової мови утруднює адекватну передачу наукової інформації.
3. Не існує жодного посібника, за допомогою якого студенти з порушеннями слуху могли встановити відповідність наукової термінології у словесній і жестовій формах.
4. З метою розв'язання проблеми білінгвізму необхідно:
• розробити наукову жестову мову, що має бути досягнуто спільними зусиллями фахівців різних галузей знань, лінгвістів і сурдоперекладачів;
• уніфікувати наукову жестову мову, що має бути досягнуто шляхом випуску відповідної літератури (тематичних словників жестової мови), а також створення в системі Українського товариства глухих курсів для перекладачів різних профілів;
• створити умови для оволодіння науковою жестовою мовою учнями і вчителями шкіл для дітей з порушеннями слуху, що може бути досягнуто шляхом внесення доповнень у зміст освіти в середніх і старших класах, створення навчальних посібників, в яких ці доповнення будуть відображені, забезпечення вчителям загальноосвітніх предметів можливості пройти відповідну курсову підготовку.

Т.Єзкова