Правління Об'єднання нечуючих педагогів з глибоким сумом сповіщає про передчасну смерть учителя жестової мови Володимир-Волинської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів для глухих дітей Волинської області, члена ОНП – Поліщук Світлани Петрівни. У нинішньому травні їй виповнилося лише 45... Короткий судився їй вік, багато встигла вона зробити добрих справ, але ще більше планів і мрій не здійснено... Світлана мріяла бути вчителем. Довгим і нелегким був її шлях до здійснення цієї мрії. І хоча вона вже мала вищу освіту за професією реабілітолога, закінчивши Луцький інститут розвитку людини, все ж у школі наполягали, що потрібна саме педагогічна освіта. І маючи двох дітей, яких виховувала сама, Світлана вирішила здобути другу вищу освіту (до того ж, це навчання є платним). Поборола й ці труднощі та у лютому 2013 року отримала диплом сурдопедагога. Працюючи на посаді вчителя жестової мови, вона сама продовжувала навчатись уже у процесі роботи, завжди прислухалася до порад досвідчених колег, не ображалася на зауваження і критику, активно брала участь у заходах з обміну досвідом, які проводило Об'єднання нечуючих педагогів. Саме невтомна жадоба до знань, до вдосконалення педагогічної майстерності особливо вирізняла її поміж колег. А ще - незлоблива, світла вдача, доброта, щедрість і готовність завжди прийти на допомогу. Її енергії і наснаги вистачало і на громадську роботу у Волинській обласній організації УТОГ, і на активну участь у заходах Луцького ОБК УТОГ. Усі тільки дивувалися, як вона всюди встигала, все вміла, до всього докладала і свої звичні до роботи руки, і щире серце... Чи передчувала вона своє раннє прощання з усіма нами? Мабуть, що ні... Бо була сповнена планів на майбутнє, дарувала рідним, учням і друзям свою сонячну усмішку і тепло щедрої душі, допитливо цікавилася всім. З сердечним болем і печаллю висловлюємо свої щирі співчуття осиротілим дітям Світлани Петрівни і її матусі... Не можемо змиритися з тим, що підступна хвороба так рано забрала від нас цю добру і працьовиту людину. Нехай земля їй буде пухом, а ми будемо завжди пам'ятати нашу світлу, сонячну, сповнену жаги до життя Світланочку...
Просто не верится, что ушел человек в расцвете лет, не успев осуществить все задуманное. Ведь мы со Светланой недавно общались по SMS, когда я отдыхала летом в Трускавце. От нее узнала о тяжелой болезни. Я ей пожелала выздоровления и была уверена, что она вырвется из лап коварной болезни. Увы, не суждено... СВЕТЛАЯ ПАМЯТЬ ТЕБЕ, ДОРОГАЯ СВЕТОЧКА!!! Пусть земля будет тебе пухом!!!
Большая потеря для нас всех мы любим и всегда будем помнить тебя - твои однокурсники НПУ Ім. М. Драгоманова, Інна Адамюк, Алла Ковтун, Жан Тарнавський, Леся (Петровская) Шинкаренко и Дмитрий Федорченко.
