Звернення учасників ювілейної зустрічі з нагоди 15-річчя ГО “Об’єднання нечуючих педагогів”

Президентові України П.О.Порошенку,
Міністрові освіти і науки України Л.М.Гриневич,
Уповноваженому Президента України з прав дитини М.М.Кулебі,
Президентові Національної академії педагогічних наук України В.Г.Кременю

Учасники ювілейної зустрічі Об’єднання нечуючих педагогів, що відбулася 27 жовтня 2017р. у м.Києві за участі близько 40 членів Об’єднання нечуючих педагогів — педагогічних працівників спецшкіл-інтернатів для дітей з порушеннями слуху, інших навчальних закладів, членів ВГОІ “Українське товариство глухих”, звертаються до Вас, шановні Петре Олексійовичу, Ліліє Михайлівно, Миколо Миколайовичу та Василю Григоровичу, з приводу вирішення наболілих проблем спеціальної освіти для дітей, які мають значні порушення слуху.
Учасники зустрічі висловили стурбованість тим, що некомпетентні дії окремих посадових осіб на місцях можуть негативно вплинути на долю найнезахищенішої категорії дітей, які мають інвалідність зі слуху.
Зокрема, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.08.2017р. № 526-р було схвалено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки, яка обговорювалася, зокрема, на засіданні Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства.
Мета цієї стратегії — проживання дитини в сім’ї. Вона передбачає поетапну реалізацію:
- I етап (2017—2018 роки) — розроблення та прийняття нормативно-правових актів; підготовка та перепідготовка фахівців, які працюють з дітьми з інвалідністю.
- ІI етап (2019—2024 роки) передбачає скорочення кількості шкіл-інтернатів та кількості дітей, які в них виховуються та навчаються.
На підставі цього розпорядження школи-інтернати для нечуючих та слабкочуючих дітей отримали вказівку деяких представників місцевої влади в областях з 2018 року в перший клас дітей не приймати. Чиновники вважають, що такі діти мають навчатися за інклюзивною програмою у звичайних масових школах.
Об’єднання нечуючих педагогів (ОНП) висловлює категоричну незгоду з цією позицією представників місцевої влади, які не є спеціалістами у галузі спеціальної освіти і не мають ніякого права руйнувати існуючу систему навчання та виховання глухих і слабкочуючих дітей в Україні, яка нараховує вже понад 200 років.
Члени ОНП, серед яких переважну більшість складають педагоги-практики, які самі свого часу навчалися у спеціальних школах, а деякі — в умовах звичайних загальноосвітніх шкіл (тобто інклюзивно), і на власному життєвому досвіді знають всі позитиви і негативи навчання за цими двома методами, звертається до Вас, шановні Петре Олексійовичу, Ліліє Михайлівно, Миколо Миколайовичу та Василю Григоровичу, з проханням не допустити погіршення ситуації у галузі спеціальної освіти в Україні.
Вважаємо, що вкрай важливо виважено поставитися до внесення змін до існуючого порядку навчання дітей з порушеннями слуху. Адже в інклюзивних класах дітям зі значною втратою слуху навчатися дуже важко, а деяким — зовсім неможливо. Крім того, серед наших учнів є діти, які, крім інвалідності зі слуху, мають різні складні патології, які не дозволять їм вільно себе відчувати серед здорових дітей.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що відсутність слуху у таких дітей потребує особливих методик донесення усної інформації, яка є для глухих дітей недоступною, на відміну від дітей з іншими вадами здоров’я (порушеннями зору, опорно-рухового апарату, розумового розвитку). На жаль, в Україні дуже мало спеціалістів зі знанням української жестової мови, яка є найкращим і найдоступнішим джерелом інформації для нечуючої дитини, без застосування якої вона не може навчатися повноцінно.
До речі, Об’єднання нечуючих педагогів схвалює прийняття нового Закону про освіту, у якому зазначається, що “особам з порушеннями слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови”. Надалі чекаємо прийняття Закону про українську жестову мову, який наразі проходить узгодження і має усунути багато перешкод, які заважають повноцінному застосуванню української жестової мови у навчальному процесі та в інших важливих ситуаціях.
Ми згодні з тим, що в сучасних складних умовах утримання інтернатів обходиться державі дуже дорого, тому на підставі власного життєвого та педагогічного досвіду пропонуємо:
- на кожен регіон залишити одну школу-інтернат, в основному, для жителів сільських місцевостей, маленьких містечок, для дітей з неблагополучних сімей, сиріт тощо;
- зберегти всі інші спеціальні школи в області, змінивши їх на статус без приставки “інтернат”, тобто для місцевих дітей, які будуть щовечора повертатися додому, до батьків;
- для учнів спецшкіл знайти можливість виділити спеціальні автобуси, які будуть привозити та розвозити дітей зі школи;
- при прийнятті рішень стосовно скорочення і закриття закладів спеціальної освіти для дітей з порушеннями слуху залучати до обговорення цих змін такі громадські організації як ВГОІ “Українське товариство глухих”, ГО “Об’єднання нечуючих педагогів”, а також батьківський актив та педагогічний колектив спецшкіл;
- забезпечити подальше проведення роботи зі збереження системи закладів спеціальної освіти для дітей з порушеннями слуху і надання їм кадрової, фінансової та іншої допомоги;
- сприяти розповсюдженню у суспільстві і ЗМІ, серед виконавців відповідних рішень, державних службовців тощо інформації стосовно негативного впливу та непоправних наслідків руйнації системи спеціальної освіти осіб з порушеннями слуху.
Висловлюємо впевненість, що завдяки цим виваженим крокам, переважна більшість дітей з проблемами слуху будуть навчатися у сприятливому для їхнього розвитку середовищі, що має важливе значення для їх самосвідомості та самореалізації, і разом з тим вони не будуть відірвані від сім’ї. Водночас, у разі, якщо родинні обставини не дозволяють надати дітям з порушеннями слуху доступ до освіти, цю функцію мають, як і раніше, виконувати спецшколи-інтернати.
Звертаємо Вашу увагу на те, що через непристосованість масових навчальних закладів до потреб учнів з порушеннями слуху на практиці трапляються непоодинокі випадки, коли кохлеарно імплантовані діти та діти з порушеннями слуху після навчання у початкових класах масової школи приходять (повертаються) до 5-6 класів спецшкіл із значним відставанням у розвитку та відставанням в отриманні знань, оскільки в умовах масової школи через відсутність належних умов були позбавлені повноцінного доступу до навчальної інформації та вільного міжособистісного спілкування. Зайве казати, що такі педагогічно занедбані діти — це ганебне явище, яке свідчить про неготовність масових освітніх закладів в Україні до інклюзивного навчання дітей з порушеннями слуху.
Хочемо особливо наголосити, що ретельно вивчений нами досвід функціонування за кордоном закладів з інклюзивним навчанням для дітей з проблемами слуху (тих, хто має невелику втрату слуху) свідчить, що ефективне й якісне інклюзивне навчання цієї категорії дітей можливе при достатній кількості спеціально навчених педагогів, які обов’язково повинні знати специфіку таких дітей та українську жестову мову для вільного спілкування з ними.
У відповідності з наявним міжнародним досвідом, в інклюзивних класах, де навчаються діти з проблемами слуху, мають працювати також спеціально підготовлені помічники вчителя (тьютори), які будуть супроводжувати цих дітей і допомагати їм у разі потреби перекладом уроків українською жестовою мовою, написанням стислих конспектів лекцій, додатковим роз’ясненням незрозумілих тем тощо. Класи, де навчаються такі діти, мають бути оснащені спеціальною технікою (індукційні петлі, підсилювачі звуку тощо). Поки цього немає зі зрозумілих причин (перш за все, через відсутність коштів), ні про яке масове інклюзивне навчання навіть дітей з незначними порушеннями слуху не може бути й мови.
Висловлюємо велику надію, що завдяки вдумливому підходу до цієї важливої проблеми вдасться уникнути непоправних помилок у підході до реформування системи спеціальної освіти в Україні, підвищення якості її діяльності та створення умов для повноцінної інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство.

З повагою, учасники зборів ГО “Об’єднання нечуючих педагогів”
27 жовтня 2017 року