Клас - одне з найбільш відповідних місць для маніпуляції.
Основна причина в тому, що шкільні адміністратори насамперед наполягають на підтримці дисципліни. А контроль над іншими, як ми вже бачили, зводить людських істот до стану речей
І будь-які Вовчик і Марійка, які народилися з нормальним запасом людських почуттів, перетворюються на елементи набору “учнів” середньої денної відвідуваності.
Учителю анітрохи не простіше впоратися з проблемою підлітків, ніж їхнім батькам. Проблема ця, як правило, базується на примусовому шкільному піклуванні.
Едгар Фріденберг заявив, що школа повинна регулювати поведінку, й наділив школи силою закону. Школи тепер мають повноваження піддавати цензурі шкільні газети, забороняти спірні диспути, контролювати асоціації, накладати обмеження на стиль одягу чи зачісок. На кого в такій ситуації перетворюється вчитель?
Фріденберг запевняє нас, що насправді підліток не бунтує проти вчителів, а лише розчарований і байдужий. Назвати підлітка бунтарем, уважає Фріденберг, - значить припустити, що авторитети, проти яких він бунтує, хоча й неприйнятні для нього, але законні з його погляду.
Ставлення до школи та вчителів найбільш незадоволених підлітків схоже на розчарування Аліси в Країні Чудес, яка заявляє безладним і претензійним створенням: “Ви всього тільки колода гральних карт!”. Те, що підліток байдужий чи розчарований, ілюструється його постійними заявами: “Усе це дурниця”. Наші підлітки занадто сильно зорієнтовані на своїх однолітків, і в цих умовах освіта не така вже й цінність для них.
Розчарування в навчанні може настати й тому, що вчителі занадто мало їх поважають. Адже більшість учителів уважають, що юність - це щось напівдоросле, що потребує нагляду та заслони від неприємностей.
“Учителі фальшиві, - сказав один підліток на засіданні шкільної ради, - вони кажуть, що піклуються про нас, але ми їм потрібні для того тільки, щоб вони могли добре виглядати. Вони стурбовані нашою поведінкою, оскільки вона відбивається на процесі навчання, але насправді їм на нас наплювати.”
Кожному вчителю треба прислухатись до цих слів, незважаючи на те, що вони занадто категоричні. Інакше учні обов'язково стануть спритниками.
Найпоширеніші форми шкільного спритництва такі:
-Зіштовхнути батьків і вчителя. “Моя мати каже, що це дурне завдання”, “Я не міг зробити домашнє завдання, тому що вчора в нас були гості”, “Мій батько вважає, що це порожня витрата часу”.
-Безпорадність. “Я не можу, у мене не виходить, допоможіть мені, будь ласка”.
-Хвороба. Часте звертання до лікаря, особливо під час контрольних робіт.
-Підлабузництво. “Ви найкращий учитель з усіх, кого я знаю”, “Ви так цікаво розповідаєте, мені все-все зрозуміло”.
-Настроїти одного вчителя проти іншого.
У вчителів теж вироблена чітка система маніпуляцій, за допомогою яких вони захищаються:
1. Система доносів
Вихователі частенько привчають дітей до того, щоб вони шпигували один за одним і доповідали вчителю, хто курить, хто лається, хто хуліганить.
2. Система підлабузників
Учителю спокійніше, коли серед учнів є "свої", яких він купив тим, що зробив із них фаворитів, довірених осіб. Їм можна доручати найбільш відповідальні справи, нагороджувати їх за добру поведінку.
3. Створення атмосфери невідомості
З важкими підлітками легше впоратись, якщо тримати їх у стані занепокоєння з приводу того, переведуть їх у наступний клас чи ні. Учителю залишається тільки постійно створювати загрозу того, що їх не переведуть.
4. Приниження
Важкі діти “платять” за свої гріхи тим, що їх регулярно виставляють на посміховище, доводячи оточуючим, що вони дурні, неуки та хами.
5. Оцінка як покарання
Покарання дитини трійкою чи двійкою позбавляє її привілейованого становища у класі; покарання незадовільної поведінки змушує її залишити заняття в атлетичному клубі чи спортивній секції. “Трійка” замість “четвірки” позбавляє дитину певних привілеїв. “Двійка” замість “трійки” створює загрозу того, що її залишать на другий рік. (До речі, погані оцінки тримають під контролем не тільки дітей, а і їхніх батьків.)
6. Невтішні порівняння
Можна нескінченно ставити дитині за приклад її старших сестер і братів, кажучи, що ось вони були хорошими, а вона - зовсім інша. Один із найбільш самолюбних підлітків за моєї пам'яті усе своє шкільне життя доганяв круглі п'ятірки старшої сестри. Усі діти, у кого є брати чи сестри, примушені працювати з доважком такого роду.
Конформізм та активний контроль - це цінності середнього вчителя. І важче за все їм доводиться із творчими дітьми, здатності яких вище за середні. Як правило, ці діти характеризуються тим, що носяться з дикими й некерованими ідеями, намагаються продукувати свої ідеї нестандартними способами; не користуються второваними шляхами; їм властивий гумор, грайливість, свобода у проявах. Як правило, саме такі діти залишають згодом помітний слід у житті, а тихоні, слухняні вчительські підлабузники залишаються сірими та непомітними.
Навчання, що допомогло б учням розвинути їхні творчі здібності, повинно спиратись на взаємний інтерес учителя й учня.