Учитель — безцінна професія, що споконвіків шанується і цінується не одним поколінням. Бо все починається з учителя, котрий не просто дає знання, а направляє, підказує, підтримує. Усі ми пам’ятаємо своїх перших та улюблених вчителів, їхні незабутні уроки…
З того часу, як у 2009 році до навчальних програм українських спецшкіл для дітей з порушеннями слуху увійшли уроки з української жестової мови, вони стали улюбленими для багатьох наших школярів. І саме тому, з нагоди 15-річного ювілею Об’єднання нечуючих педагогів (ОНП), Дня працівників освіти та Міжнародного дня глухих, гаслом якого цього року є девіз: “Повне занурення у жестову мову”, ми вирішили провести невеличке опитування і підготувати інтерв’ю з викладачами цієї нової шкільної дисципліни — членами ОНП.

ОЛЬГА БІЛАНОВА:
— В якій школі Ви працюєте та який у Вас педагогічний стаж?
— Я працюю в Криворізькому КЗО “Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр “Сузір’я”. Маю 13 років педагогічного стажу, з них 4 роки викладаю УЖМ.
— Чому обрали професію педагога?
— Мої батьки були педагогами, тому я обрала цю професію і вважаю це престижним.
— Як Вам зараз працюється на уроці УЖМ? Що для Вас є важливим при викладанні?
— До кожного уроку у мене особливий підхід, в залежності від активності учнів та рівня їх знань ЖМ. Наприклад, важко проводити уроки в 1 класі, тому що іноді діти приходять з нульовим знанням жестової мови. І, на жаль, відчувається те, що відсутні підручники. Переді мною стоїть проблема, як ж доступніше подати матеріал. Багато часу при підготовці до уроків займає підбір необхідних матеріалів, підготовка презентацій, слайдів, табличок, наочності, використання інтернет-ресурсів.
— Що для Вас жестова мова?
— Жестова мова, на мою думку, це мова, яка допомагає людині з порушеннями слуху адаптуватися в соціальному середовищі та інтегруватися в ньому.

ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУК (МЕТЕНЬКО):
— В якій школі Ви працюєте та який педагогічний стаж маєте?
— Працюю вже другий рік в Ужгородській загальноосвітній спецшколі-інтернаті І—ІІІ ст.
— Чому обрали професію педагога?
— Цю професію я обрала тому, що завжди хотіла працювати з дітьми. Я впевнена, що зможу зрозуміти їх, допомогти їм. Вони мені довіряють, бо я така ж, як і вони — маю порушення слуху.
— Як Вам зараз працюється на уроках УЖМ? Що для Вас є важливим при викладанні?
— Щоб урок був цікавим, потрібно до нього добре підготуватися. При викладанні мені дуже важливо, щоб діти зрозуміли тему уроку, для цього потрібно використовувати більше наочності. Тому я стараюсь до кожного уроку підготувати цікавий матеріал, роздруківки, картини тощо.
— Що для Вас жестова мова?
— Звичайно, для мене це найрідніша мова. Мама мені розповідала, що я вперше заговорила жестовою мовою ще у 8 місяців! І, до речі, моїм першим жестовим словом було таке важливе слово як “туалет”.

ЛАУРА ІВАЩЕНКО:
— В якій школі Ви працюєте та який педагогічний стаж маєте?
— Працюю в Хмельницькій спеціальній загальноосвітній школі № 33. Загальний стаж — 12 років, стаж як вчителя УЖМ — 5 років.
— Чому обрали професію педагога?
— На це запитання дуже багато “тому”, але відверто можу сказати, що бути вчителем — це моє покликання.
— Як Вам зараз працюється на уроках УЖМ? Що для Вас є важливим при викладанні?
— Урок УЖМ — не простий, він різноманітний, дуже цікавий, має багато різних тем. Для підготовки до уроку потрібно витратити чимало часу! Важливим при викладанні є переклад УЖМ на словесне мовлення, зокрема у вигляді писемного мовлення, яке в житті нечуючих має важливе значення.
— Що для Вас жестова мова?
— Це для мене найперша і найрідніша мова.

ІРИНА СТОМАЧЕНКО:
— В какой школе Вы работаете и какой Ваш педагогический стаж?
— Работаю в Запорожской спецшколе-интернате. Педагогический стаж — в ноябре этого года будет ровно 25 лет.
— Почему Вы выбрали профессию педагога?
— Профессию выбрала из любви к детям.
— Как Вам сейчас работается на уроках УЖЯ? Что для Вас важно при преподавании?
— Урок УЖЯ преподаю 2 часа в неделю. Дополнительно еще есть занятия в кружке. Для меня важно передать красоту жеста и понимание сути слова.
— Что для Вас жестовый язык?
— Если честно, затрудняюсь ответить… Но считаю, что свой родной язык нужно любить и гордиться им.

КАТЕРИНА ЯРМОЛЕНКО (ЛИСИЦЯ):
— В якій школі Ви працюєте та який Ваш педагогічний стаж?
— Моє місце роботи — Кам’янська спецшкола-інтернат. Педагогічний стаж — 7 років, але зараз я у декретній відпустці. Виховую донечку 1,9 рочків.
— Чому обрали професію педагога?
— Довга історія. В мене є диплом соціального працівника, та було складно знайти хоч якусь роботу за цією спеціальністю, ще й під час економічної кризи на початку 2000-х років. Якось поїхала до Кам’янської спецшколи на якийсь захід. Вразила атмосфера у цій школі, це викликало у мені цікавість та інтерес до праці вчителя, до роботи з дітьми. Тому знову пішла вчитися та отримала диплом сурдопедагога. Ось і працюю.
— Як Вам працюється на уроці УЖМ? Що для Вас є важливим при викладанні?
— Розповім, як працювала до декретної відпустки. Це було досить складно, адже я старалася зробити все для дітей, щоб їм було цікаво і щоб вони розуміли суть жестової мови. При викладанні мені важливо було, щоб діти отримали нову інформацію.
— Що для Вас жестова мова?
— Для мене жестова мова — це моє життя. Завдяки їй я спілкуюся з оточуючими людьми, викладаю дітям… Жестовою мовою можна передати багато — те, що іноді не пояснити звичайними словами зі словесного мовлення.

ЛЕСЯ ЛЕЩЕНКО:
— В какой школе Вы работаете и какой у Вас педагогический стаж?
— Работаю в Харьковской спецшколе-интернате № 6. Педагогический стаж — 26 лет, в этой школе — 22 года.
— Почему выбрали профессию педагога?
— Пошла работать в школу, так как в то время для глухих особенного выбора не было. Правда, хотелось бы поработать и в другой сфере, но…
— Как Вам сейчас работается на уроках УЖЯ? Что для Вас важно при преподавании?
— Для меня ЖЯ — это мой язык. И своей работой хочу передать, рассказать детям побольше информации, ведь через изучение ЖЯ изучается и словесная речь.
— Что для Вас жестовый язык?
— Очень хотелось бы, чтобы все педагоги в школах говорили на жестовом языке свободно, как и на словесном русском и украинском. Потому что для неслышащих это родной язык.

АДА ЛУК’ЯНОВА:
— В якій школі Ви працюєте та який педагогічний стаж маєте?
— Працюю в Полтавській ЗОШ-інтернаті І—ІІІ ступенів Полтавської обласної ради з 2000 року. Викладаю УЖМ 7 років.
— Чому обрали професію педагога?
— Коли мені було 15 років, я навчалася в Миргородській спецшколі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом, і там, під час зборів випускників, у мене запитали, ким я хочу бути у майбутньому. Я відповіла, що хочу працювати у школі для глухих дітей вихователем. Адже на той час не було варіантів вибору, як зараз. Тому можна сказати, що це була моя мрія. А як тільки з’явився такий новий предмет як УЖМ, звичайно ж, я погодилаcя викладати його.
— Як Вам зараз викладається? Що для вас є важливим при викладанні?
— Викладати важко, тому що немає підручників. Через те, що діти списують конспект з дошки, дуже мало часу залишається для обговорення тем. Але предмет дітям подобається. Особисто мені потрібні ще години для уроку УЖМ — не 2 години на тиждень, а 3—4.
— Що для Вас жестова мова?
— Жестова мова… Це моя мова, моя дитина розмовляє жестами, це мова нашої культури — культури глухих людей. Вона цікава, різнокольорова, багата. ЖМ з’явилася не вчора і не сьогодні, вона існувала ще тоді, коли мене та й усіх нас на світі не було... І вона буде існувати й надалі.

Іноді здається, що щоденна праця педагога така непомітна: з дня у день, з року у рік… І в той же час, як багато залежить від вас, наші безцінні вчителі! Низький уклін вам та щира подяка за щоденну нелегку, але благородну працю!
Прийміть найщиріші вітання з Днем працівників освіти!

“Вчителю ти мій,
Істини шукач!
Виводь нашу юнь
На життєвий шлях!”
(слова з Гімну Об’єднання нечуючих педагогів”).

М.Андрієнко, член ОНП