ЄВСЄЄВА М.А. 

Сьогодні, 17 серпня, надійшла сумна звістка, що пішла з життя ЄВСЄЄВА (ДИБА) Марія Амірханівна.  За 83 роки свого насиченого подіями життя вона встигла багато і залишила після себе довгу вдячну пам’ять. Її наповнена різними подіями біографія – це розповідь про важливі справи й досягнення, талановитих учнів і цікаві публікації. 
Народилася Марія Амірханівна 3 травня 1940 року у П’ятигорську, закінчила спецшколу у Ставрополі і вступила на подальше навчання до Київського технікуму легкої промисловості, де у 1958 році набрали першу групу глухих студентів.  Енергійна й ініціативна дівчина ще зі студентських років проявила себе якнайкраще і після закінчення технікуму почала за направленням працювати в ЦП УТОГ інструктором організаційно-масового відділу. 
Марія Амірханівна — перша  в Україні особа з повною втратою слуху, що здобула 2 вищі освіти, закінчивши у 1971 році історичний факультет Київського  державного університету імені Т.Г. Шевченка та у 1982 році — дефектологічний факультет Київського державного педагогічного університету.
У 1971—1984 роках вона працювала вчителькою історії в Київській школі-інтернаті № 6 для глухих дітей. Для своїх учнів вона була і залишається взірцем для наслідування, прикладом успішного подолання глухоти і великого педагогічного таланту.
У 1984 році за сімейними обставинами Євсєєва М.А. переїхала до Москви, де до 2000 року була вчителькою російської мови та літератури в Люблінській школі-інтернаті для глухих дітей, а з 2001 року працювала в Управлінні друку та інформації ЦП ВТГ, в редакції журналу “В едином строю”.
Завдяки журналістському таланту Марії Амірханівни видано не лише велику кількість публікацій в цьому журналі, а й багато книжок, збірок та альманахів, які висвітлюють таланти глухих людей, багатство і різноманітність світу тиші. 
Марія Амірханівна завжди проводила велику громадську роботу, вона є засновницею Московської Асоціації глухих вчителів, була президентом цієї організації у 1992–1998 роках. Надавала підтримку при створенні Об’єднання нечуючих педагогів в Україні та брала активну участь  у  його роботі.
Вона також очолювала діяльність серед глухих ветеранів, ініціювавши проведення багатьох цікавих заходів і подаючи всім яскравий приклад активного і небайдужого ставлення до життя.
Як історик, вона проводила активну діяльність також і за кордоном, де брала участь у міжнародних конференціях глухих істориків та в інших важливих заходах. Часто бувала в Києві, де виступала з цікавими доповідями і презентаціями з власного багатого досвіду.
Так склалося життя, що після смерті чоловіка Марія Амірханівна залишилася одна, тяжко хворіла, потребувала постійної допомоги,  але через надзвичайно складні політичні обставини всі спроби перевезти її в Україну, де живуть її рідні, залишилися, на жаль, безрезультатними і вона так і не змогла повернутися до Києва, до сина Сергія… 
Висловлюємо наші слова співчуття і скорботи рідним і близьким Марії Амірханівни. 
Пам’ятаємо, сумуємо і поділяємо біль непоправної втрати.
Друзі, колеги й учні з України