СКУРЧИНСЬКИЙ В.В.

Жахливий 2020-й завершується для всіх нас тяжкою непоправною втратою: Об’єднання нечуючих педагогів облетіла сумна звістка, що 29 грудня пішов з життя СКУРЧИНСЬКИЙ Володимир Вікторович, член ОНП.
Легендарний Хранитель Музею історії глухих, Заслужений працівник культури України, людина різносторонніх талантів і здібностей, яка щедро ділилася своїми унікальними знаннями і досвідом з іншими і все життя присвятила спільноті глухих людей, збереженню їх історії, розвитку їх культури, мови, традицій…
Ще півроку тому, 20 липня, Володимир Вікторович відзначив 85-річний ювілей. Він продовжував працювати над посібниками для дітей з порушеннями слуху, а два місяці тому радів реалізації ще однієї своєї ідеї – виходу посібника з рідної мови глухих під назвою “Минуле і сучасне жестової мови”. Хоча вік мав вже солідний, але ніхто й не думав, що кінець його довгого і такого насиченого подіями життя такий близький, а рідні робили все, щоб підтримати його здоров’я, огорнули піклуванням і турботою.
Народився Володимир Вікторович у Києві, у сім’ї глухих. У дитинстві він добре чув, але захворів на скарлатину і частково втратив слух, що не перешкодило йому в 1950 році закінчити 7 класів масової школи. На жаль, у 19 років у нього різко погіршився слух і невдовзі він його втратив остаточно.
Став активно відвідувати Київський будинок культури глухих, захопився фото-, кінозйомками, став учасником художньої самодіяльності. Талановитий аматор сцени, він мав звання лауреата багатьох республіканських та всесоюзних фестивалів художньої самодіяльності. Створивши кіностудію при БК глухих, зняв любительський фільм “Перші почуття”, у якому разом з Є.П.Задніпровською зіграв головні ролі. Цей фільм на І Республіканському кінофестивалі Товариства глухих посів перше місце.
Однією з його найвизначніших справ стало відкриття у 1967 році Музею історії глухих. Так він успішно втілив у життя мрію свого батька Віктора Сергійовича про створення музею, де були б зібрані експонати, пов’язані з різними цікавими подіями у світі людей з порушеннями слуху. Володимир Вікторович очолював цей унікальний музей і проводив велику роботу з поповнення музейної експозиції. Саме як громадський директор цього унікального музейного закладу і невтомний збирач його багатої колекції Володимир Вікторович був широко відомий не лише в рідному Києві та Україні, а й далеко за їх межами.
Музейну роботу він проводив на громадських засадах, а для поповнення колекції часто витрачав власні кошти. У 1968 році В.В.Скурчинський став працювати інженером-кінооператором до кінолабораторії, створеної при Проєктно-конструкторському бюро глухих. Зняв документальний кінофільм “Сосновий бір”, у якому був автором, режисером і оператором, а також на замовлення Київського УВК №2 — фільм “Життя одного підприємства”.
У 1969 році В.В.Скурчинський став інженером з техніки безпеки на Київському УВК №2, згодом перейменованому в ДВП “Контакт”. Працював також на інших посадах і у 2002 році вийшов на пенсію за віком.
Володимир Вікторович брав активну участь у діяльності нашої організації, у розв’язанні проблем навчання і виховання дітей з порушеннями слуху. Йому належать численні дидактичні розробки для закладів освіти для дітей з порушеннями слуху, їхніх вихованців, педагогів та батьків.
В.В.Скурчинський багато років був членом правління Київської організації Товариства глухих. Він був нагороджений численними дипломами, почесними грамотами, медалями, в тому числі медаллю “Ветеран праці”, знаком “За заслуги” УТОГ (тричі). У 1989 році був удостоєний звання “Почесний член УТОГ”, а у 1993 році — звання “Заслужений працівник культури України”.
…Важко знайти слова, щоб підтримати у ці нелегкі дні родину, рідних і близьких Володимира Вікторовича. Кожен з членів Українського товариства глухих сприймає цю втрату як свою особисту і висловлює їм своє щире співчуття в цьому великому горі…
Поза всяким сумнівом, ім’я Скурчинського Володимира Вікторовича ніколи не забудеться, ніколи не зітреться в нашій пам’яті, поки житиме спільнота глухих людей, якій він присвятив все своє життя. За його незабутні значні справи — вічна йому пам'ять…

Об’єднання нечуючих педагогів