М.П.РИБАЛЬЧЕНКО

     Правління Об'єднання нечуючих педагогів з глибоким сумом сповіщає, що 05 грудня 2018 року пішов з життя член ОНП – Микола Павлович Рибальченко.
     Микола Павлович народився 3 серпня 1932 року в місті Васильків Київської області.
     Слух втратив у 6 років після менінгіту.
     Вчитись почав у Черкаській спецшколі-інтернаті для глухонімих дітей, а потім з 1944 до 1947 року навчався в Київській спецшколі-інтернаті № 6, а з 1947 по 1950 рік - у Васильківській масовій вечірній школі.
     З 1953 до 1961 року навчався в Рибінському авіаційному технікумі. В 1970 році закінчив Київський політехнічний інститут.
     Трудову діяльність розпочав у 1947 році на Васильківському шкірзаводі, потім з 1956 до 1960 року працював інструктором фізкультури на Київському УВМК № 2.
     З 1961 до 1978 року працював на Київському дослідно-виробничому підприємстві "Контакт" УТОГ інженером виробничого відділу, інженером-конструктором, майстром і начальником цеху.
     З 1978 до 2000 рік він - вчитель праці Київської спецшколи-інтернату № 6 для глухих дітей, а з 2000 року - вихователь та вчитель фізики в цій спецшколі.
     М.П.Рибальченко все своє життя пов'язав з УТОГ та СФГУ. Його громадська робота нерозривно пов'язана з розвитком фізкультури та спорту серед глухих.
     Як досвідчений кваліфікований тренер з баскетболу, він вніс вагомий вклад у розвиток цього виду спорту, мав звання судді республіканської категорії з баскетболу.
     Брав активну участь у роботі Української спортивної федерації глухих, довгі роки був постійним членом президії Укрспортфедерації і Київської облспортфедерації. Його перу належить унікальна книжка - "Етапи розвитку спортивного руху нечуючих України".
     З 1991 до 1996 року він був старшим тренером збірної жіночої команди глухих України з баскетболу. З 1994 року працював тренером ДЮСШ міського центру "Інваспорт".
     Нагороджувався грамотами та дипломами Укрспортфедерації за підготовку членів збірної України з баскетболу та за досягнення у вихованні спортсменів.  
     “Почесний член СФГУ”, "Почесний працівник фізичної культури та спорту України", “Почесний член УТОГ".
     Він щиро переймався проблемами освіти глухих, був одним з найактивніших членів Об'єднання нечуючих педагогів, пропагував здоровий спосіб життя, був лектором і громадським активістом Культурного центру УТОГ.
     Патріот України та рідної мови, він неодноразово друкував на шпальтах газети "Наше життя" актуальні статті з найзлободенніших питань освіти глухих та виховання любові до рідної мови й української культури.
     Після тяжкої хвороби пішов він у кращий світ, але знаємо, що йому справу продовжуватимуть, а його ідеї ще чекають своєї реалізації.
Пам'ятатимемо про цю людину з характером борця і мислителя, надалі будемо продовжувати його справи у педагогіці, спорті, громадському житті. Це буде найліпшою пам'яттю про Миколу Павловича.
     Його рідним і близьким - наші слова співчуття у непоправному горі, яке їх спіткало.