 Володіння іноземною мовою визначає культурний рівень особистості. В умовах глобалізації знання іноземної мови набуває все більшого значення. В цьому процесі англійська мова займає особливе місце, як мова міжнаціонального спілкування. Володіння англійською мовою для молодої людини все більше впливає на її статус і розширює можливості щодо працевлаштування і саморозвитку.
Все вище сказане має пряме відношення до студентів з проблемами слуху, які навчаються в ВНЗ в спеціально створених для них групах. Студенти з порушенням слуху являють собою неоднорідну групу, що характеризується різним ступенем і характером порушення слуху; часом в якому відбулося зниження слуху; рівнем мовного розвитку; наявністю або відсутністю додаткових відхилень у розвитку в якості первинних, а також педагогічними умовами, в яких вони перебували після втрати слуху.
Стаття присвячена особливостям засвоєння студентами з проблемами слуху іноземної мови, а також визначенню шляхів і методів навчання англійській мові.
Проблемам навчання словесної мови, рідної мови при порушеннях слуху присвячені численні дослідження і розробки. Величезну роль у створенні сучасних наукових підходів до вирішення цих проблем зіграли дослідження Л.С.Виготського. Теоретичні ідеї I.C.Виготського у науково-практичному плані були розвинені його учнями і послідовниками PM Боскис, С.А.Зиковим, Б.Д.Корсунською, А.Р.Лурія, Н.Г.Морозовою, Ф.Ф.Pay, Ж.І.Шиф та ін Великий внесок у подальший теоретичне обгрунтування, становлення і розвиток сучасної системи навчання глухих і слабочуючих внесений такими вченими, як В.І.Бельтюков, I.M.Бикова, А.Г.Зікєєв, Т.С.Зикова, К.В.Комаров, К.Г.Коровін, Є.П.Кузьмичова, Л.П.Носкова, Н.Ф.Слезин, Л.І.Тігранова та ін.
Сучасна наукова школа навчання іноземним мовам представлена такими вченими, як AA Алхазишвили, В.Д.Аракін, В.А.Артемов, І.М.Берман, І.М.Гез, І.А.Зимова, Г.А.Китайгородська, З.І.Кличникова, A.A.Леонтьєв, A.A.Миролюбов, Є.І.Пасів, І.В.Рахманов, С.К.Фоломкіна, З.М.Цвєткова, B.C.Цетлін, Л.В.Щерба та ін. Теоретичні та методичні результати, отримані цими вченими, спираються як на дослідження лінгвістичного, психологічного, психолінгвістичного напрямків, так і на дослідження, безпосередньо спрямовані на формування практичних методик навчання іноземної мови.
Вчені давно проявляли інтерес до існуючих взаємозв'язків між оволодінням рідною мовою дітьми з порушеннями слуху і оволодінням іноземною мовою дітьми з нормальному слухом (Виготський Л.С., Коровін К.Г., Шиф Ж.І., Шаповал І.А. та ін) . Між цими двома процесами є схожість, в обох випадках вони протікають в умовах цілеспрямованого, спеціально організованого навчання мові. Така схожість стає більш повною у випадку навчання іноземної мови при порушеннях слуху; це дозволяє говорити про специфічну наступність процесу навчання глухих або слабочуючих студентів іноземної мови відносно процесу оволодіння ним рідною мовою.
Люди з проблемами слуху мають труднощі в спілкуванні з іншими людьми. Розвиток особистості і самосвідомості відбувається по іншому, ніж у чуючих людей.
Людей з вадами слуху поділяють на слабочуючих і глухих. Зниження слуху ускладнює сприйняття мовлення, однак залишається можливість оволодіння мовою, хоча з обмеженим складом слів. Глухота – це стійке ураження слуху, при цьому сприйняття мовлення неможливе без слухового апарату.
В якості основного критерію визначення ступенів глухоти Л.В. Нейман використовує ступеня зниження слуху в галузі мовного діапазону частот за даними суб'єктивної тональної порогової аудіометрії.
В залежності від середньої втрати слуху в зазначеному діапазоні виділяються три ступені приглухуватості: 1 - ступінь: зниження слуху не перевищує 50 дБ; 2 - ступінь - середня втрата слуху від 50 до 70 дБ; 3 - ступінь втрата слуху перевищує 70 дБ.
Можливості, які мають глухі для розрізнення звуків оточуючого світу, залежать в основному від діапазону сприйманих частот.
При всіх типах порушення слухувідбувається зниження сприймання, переробки, зберігання і використання інформації. Особливості довільного і мимовільного запам’ятовування наочного матеріалу відбиваються на стійкості і тривалості зберігання матеріалу в пам’яті.
Слух у немовлят служить для формування пов'язаних ланцюжків звукових шаблонів, що представляють найбільш часто чутні немовлям слова і фрази. За рахунок багаторазового сприйняття в повторюваних комбінаціях між цими шаблонами починають формуватися усталені зв'язки. Випадкові комбінації звуків за рахунок процесу забування виключаються з цього процесу. Надалі за рахунок зв'язування з зоровою і дотиковою інформацією ці звукові шаблони перетворюються в звукові атрибути понять, які автоматично зв'язуються в картину зовнішнього світу за рахунок зв'язків між ними. Надалі слух служить для формування зв'язків між різними об'єктами на підставі пояснень оточуючих. Є різні приклади, що показують, що слухове сприйняття базується на основі асоціацій, зв'язків між поняттями.
У глухих дітей ці асоціативні ланцюжки звукових атрибутів не утворюються, процес формування зв'язків. Внутрішній світ глухого у багатьох випадках має значно меншу розмірність, ніж внутрішній світ того, хто чує. Для розширення свого внутрішнього світу глухому, значно складніше формувати зв'язки між поняттями, тому їм доводиться докладати значно більше зусиль, ніж тим, хто чує. Цим можна пояснити меншу (як узагальнений середній показник) когнітивну здатність людей, глухих від народження. У той же час люди, в яких проблеми слуху виникли пізніше зберігають здатність до формування нових знань на основі наявних.
Для глухих людейвелику трудність представляє точне запам'ятовування слова в певній граматичній формі. При відтворенні фрази вони дуже часто змінюють зміст речення, через заміну слів у фразі доповнюючи її новими словами. Прагнучи відтворити фразу в тій самій послідовності, в якій вона була сприйнята, при забуванні слова вони повторюють всі слова сприйнятої фрази на своїх місцях, опускаючи забуте слово. Для глухого фраза не завжди представляється як єдина смислова одиниця. Нерідко вона є не цілісним «об'єктом», а набором окремих слів.
Спостереження показують, що образи, що формуються у глухих у процесі читання художньої літератури, не завжди відповідають опису. Нерідко це призводить до нерозуміння ними сенсу прочитаного. Глухі діти тривалий час продовжують залишатися на щаблі наочно-образного мислення, тобто мислять не словами, а образами, картинами. У формуванні словесно-логічного мислення глухий різко відстає від той, хто слухає однолітка, причому це тягне за собою і загальне відставання в пізнавальній діяльності.
 Письмова мова, незважаючи на труднощі, має для глухих деякі переваги над усною, оскільки вона не вимагає наявність слуху, а сприймається за допомогою зору. Найбільш важким для глухого є засвоєння граматичного ладу пропозиції, правил словосполучень, зв'язків слів. В самостійної письмової мови глухих відзначаються недоліки в логічності і послідовності викладу подій.
При відстроченому відтворенні у студентів з проблемами слуху спостерігається тенденція ототожнення схожих об'єктів. При вивченні іноземної мови у таких студентів необхідно вдосконалювати пам'ять у словесній мові. Для цього слід забезпечувати повне розуміння тексту, допомагати студентам з проблемами слуху опановувати прийоми довільного запам'ятовування: розбивка тексту на частини, виділення у ньому опорних смислових пунктів, використання наочних засобів для запам'ятовування.
Навчання іноземній мові при порушеннях слуху не може проводитись шляхом прямого використання існуючих методик, які застосовуються для навчання людей з нормальним слухом. Люди з вадами слуху сприймають мову зовсім по іншому, ніж люди з нормальним слухом. У них інші шляхи формування словесної мови, оволодіння граматичним складом, розвитку мовних повідомлень. Ці фактори впливають на своєрідність засвоєння ними мови і, як наслідок, створюють необхідність розробки спеціальних методів навчання англійській мові.
При вивченні іноземної мови вдосконалення пам'яті студентів з порушеннями слуху необхідно формувати у словесної мові, в процесі навчальної діяльності. Для цього необхідно забезпечити повне розуміння тексту, допомогти студентам з проблемами слуху опанувати прийоми довільного запам'ятовування: розбивка тексту на смислові частини, виділення в тексті опорних смислових одиниць, використання наочних засобів для запам'ятовування; необхідно навчити їх включати нову інформацію, яка запам’ятовується в існуючу систему знань.
В роботі Сіткіной О.Ю. представлені дані про те, що ефективність запам'ятовування словесного матеріалу (зв'язний текст) особами з вадами слуху збільшується при впливі на операційні структури при поетапному відпрацюванні розуміння матеріалу з використанням засобів різного типу (наочних, вербальних). Така система повинна відповідати принципу поступового переходу від наочного до вербального.
Ефективне перетворення матеріалу, що запам'ятовується здійснюється в умовах взаємопов'язаного впливу установок і організації розумової діяльності при роботі з текстом в процесі його запам'ятовування. В забезпеченні такої діяльності полягає значний резерв підвищення успішності запам'ятовування.
Комунікативна установка сприяє як зростанню продуктивності відтворення смислових одиниць, так і відтворенню загального змісту розповіді. Збереження матеріалу є більш повним.
Використання науково-методичних розробок у галузі навчання осіб з вадами слуху вимові і сприйняттю мови в поєднанні з елементами фонетичних методик англійської мови при опорі на навички, сформовані у студентів при оволодінні усним мовленням рідної мови, дозволяє отримати необхідні результати в оволодінні ними усною англійською мовою з наближеною вимовою і здібністю слухо-зорового сприйняття знайомої лексики.
Специфічні помилки, характерні для студентів з порушеним слухом при вивченні англійської мови, пояснюються наявністю у них залишкових дефектів в рідній мові, недоліками почуття рідної мови.
В процесі навчання іноземній мові студентів з порушеннями слуху проявляється специфічний характер наступності по відношенню до процесу навчання рідної мови. Внаслідок цієї спадкоємності, з одного боку, сурдопедагогічні методи і прийоми, які застосовувались при навчанні студентів з порушеннями слуху рідної мови і модифіковані з урахуванням особливостей нової педагогічної задачі, можуть бути ефективно перенесені на навчання іноземній мові таких студентів. З іншого боку, сформовані в умовах спеціального навчання вміння та навички студентів цілеспрямовано освоювати рідну мову, можуть бути перенесені на вивчення іноземної мови і, таким чином, складають важливий фактор, що позитивно впливає на ефективність цього процесу.
В роботі Набокової Л.А. зазначається, що шляхом проведення порівняльного аналізу наукових даних і принципів, що лежать в основі навчання мови глухих та слабочуючих та навчання чуючих іноземної мови, виявлені особливості, які повинні бути враховані при спеціальному навчанні іноземної мови глухих і слабочуючих студентів.
Принципово важливу позитивну роль, обумовлену особливим значенням зорового сприйняття при порушеннях слуху, буде грати в такому навчанні можливо більш широка опора на наочність. Виняткову важливість набувають письмові завдання; крім того, що це є необхідною складовою англомовного мовлення, в даному випадку це також є найважливішим засобом оволодіння мовою, необхідним для формування письмового образу слова, корекції його усної форми. Особливу увагу слід приділяти транскрибуванню.
Вимова, інтонація є важливими не тільки для оволодіння репродуктивним видом англомовного мовлення, але в даному випадку для оволодіння рецептивним видом мовлення, зокрема, у формі слухо-зорового сприйняття. Враховуючи досвід оволодіння мовою студентом з порушеним слухом в умовах його спеціального навчання, велике значення в сенсі ефективності його навчанні новій мові набуває опора на англомовний зразок, одночасне засвоєння лексичного і граматичного значення слова. Різниця між глухимі і слабочуючими студентами в засвоєнні англійської мови, в порівнянні з оволодінням ними рідною мовою, істотно згладжується, завдяки двом принципово важливим обставинам.
Перше полягає в тому, що глухі і слабо чуючи студенти опиняються в рівному становищі в сенсі ізольованості від зовнішнього мовного середовища, чого немає при оволодінні ними рідною мовою.
Друге полягає в тому, що вони значною мірою мають однаковий рівень володіння рідною мовою (у обох мова вже сформована). Таке згладжування не означає, що глухих і слабочуючих студентів слід навчати іноземної мови ідентичним чином, однак воно має бути суттєво враховане при вирішенні питань їх диференційованого навчання.
При навчанні глухих та слабочуючих студентів суттєве значення має індивідуалізація викладання. Це пояснюється необхідністю враховувати стан слухової функції кожного студента протягом всього курсу навчання, а також визначати здатність таких студентів опановувати сприйняття усного мовлення та інші індивідуальні особливості, пов'язані з порушеннями слуху.
Необхідний рівень і обсяг знань, згідно з програмою дисципліни навчання іноземним мовам (у вузах немовних спеціальностей) для чуючих студентів, в межах відведеного навчального часу в даному випадку досягнутий бути не може; розробка змісту навчання і програмних вимог для студентів з порушеннями слуху представляє самостійну задачу.
Наприклад, у вивчення дисципліни "Іноземна мова" відповідно до вимог обов'язкового мінімуму змісту освітньої програми підготовки входять такі аспекти як усна комунікація, навички монологічного та діалогічного мовлення, що вельми скрутно реалізувати для більшості глухих і слабочуючих студентів, а для студентів з малою втратою слуху потрібні спеціальні засоби для оволодіння навичками зазначених аспектів. Таким чином, необхідно вносити корективи у вимоги до обов'язкового мінімуму змісту освітньої програми підготовки фахівців серед студентів з проблемами слуху і акцентувати увагу більшою мірою на розвиток писемного мовлення.
В процесі навчання глухі та слабочуючі студентів виявляють високу зацікавленість у вивченні мови. У відповідності з даними, отриманими щодо пріоритетності цілей, переслідуваних студентами у вивченні мови, найбільшу увагу при навчанні слід спрямовувати на якомога більш широке охоплення лексики повсякденно-побутового характеру. В рамках вивчення мовного матеріалу, пов'язаного з професійною діяльністю, має бути відведено місце комп'ютерній лексиці, зокрема, пов'язаної з інтернетом.
Більшість студентів з порушеннями слуху знаннями іноземної мови при вступі до ВНЗ не володіють. Володіння граматичними навичками значно гірше знань лексики - для переважної більшості студентів вони повинні бути засвоєні заново при подальшому навчанні.
При вивченні іноземної мови в даний час в освітніх закладах для студентів з проблемами слуху використовуються різноманітні аудіовізуальні навчальні матеріали для розвитку слухового сприйняття. Аудіовізуальні засоби демонструються за допомогою магнітофона, телевізора та ін. В даний час в процес навчання активно входить використання мультимедійних засобів. Використання інтерактивних дошок та проектора в освіті вносить у навчальний процес нову якість, оскільки не тільки помітно полегшує підготовку і проведення уроку, а й відкриває такі можливості, які до їх появи просто не існували.
Одне з основних питань навчального процесу полягає в тому, як підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу, тобто покращити розуміння, запам'ятовування і вміння застосовувати отримані знання. Вже давно було встановлено, що близько 80% інформації людина сприймає через органи зору, близько 15% через слух і решта 5% через дотик, нюх і смак. Але, коли мова йде не тільки про сприйняття, але й про запам'ятовуванні інформації, то підвищується роль моторної пам'яті, тобто пам'яті руху. Тому важливо під час заняття постійно надавати студентам можливість самим проробляти деякі дії, що відносяться до матеріалу, який вивчається. Неоціненну допомогу в цьому надають нові інформаційні технології, це не тільки мультимедійне середовище для викладання і активного сприйняття інформації, але і засіб підвищення мотивації до навчання.
Комп'ютеризація сприяє активізації процесу навчання, дозволяє забезпечити диференційований підхід до студентам з проблемами слуху і інтегруватися в освітнє середовище. За допомогою комп'ютера може бути створена особлива (для кожного студента) особистісна форма спілкування, що дозволяє зосередити увагу на найбільш суттєвих аспектах досліджуваного матеріалу і сформованих елементах навчальної діяльності. Завдяки комп'ютеру студенти можуть користуватися інформацією, недоступною або малодоступною для них при традиційних способах вивчення. Комп'ютеризація забезпечує формування позитивної мотивації навчання, що підвищує якість навчальної роботи.
Отже, вивчення студентами іноземної мови в ВНЗ є складовою частиною професійного і особистісного розвитку. Проблеми, які виникають в процесі навчання можуть бути вирішенні на сучасному етапі за допомогою існуючих наочних і технічних засобів.Це, в свою чергу, створює педагогічні умови для компенсації і корекції, вирішуючи певні проблеми в процесі розвитку особистості. Як результат, якість навчання студентів з проблемами слуху підвищується.
К.І.Бондаренко, викладач, НТУ України "Київський політехнічний інститут"
|
