ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ
ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ЗЕЛЕНСЬКОГО ВОЛОДИМИРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА

Копію листа надіслано до офісів Президентів України минулих років:
Леоніда Кравчука,
Леоніда Кучми,
Віктора Ющенка,
Петра Порошенка

Шановний пане Президенте!

Звертається до Вас колектив Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України, єдиної в державі науково-дослідної установи, яка опікується проблемами освіти осіб з особливими потребами, в тому числі з інвалідністю.
Останнім часом окремими особами, управлінцями розгорнуто цілком заангажовану кампанію зі знищення наукової галузі в Україні. Нині ці «зусилля» набувають неабияких обертів. Під гаслом "реформування" на засіданнях новостворених комітетів і рад, всупереч аргументам фахівців, приймаються абсолютно необґрунтовані, упереджені рішення. Вже робляться спроби внесення змін до законодавчої бази (Закон "Про наукову і науково-технічну діяльність" та ін.). Фактично йдеться про ліквідацію академічної науки в державі.
Невже свого часу помилявся гетьман П.Скоропадський і всі Президенти незалежної України, які своїми зусиллями і відповідними Указами створювали Національні академії наук і які за часи свого правління всіляко сприяли їх становленню і розвитку, навіть за найбільшої скрути.
За роки незалежності академії, в тому числі Національна академія педагогічних наук України, яку ми представляємо, стали справжніми центрами науки у відповідних галузях, відомими далеко за межами держави.
Найрозвиненіші країни світу, маючи при цьому подібні наукові осередки, широко використовують наукові надбання українських вчених, і зокрема у галузі освіти.
Втім, у пошуках коштів для бюджету у центрі уваги опинилися не мільйонні зарплати, не вивіз ешелонів за межі держави і т.д., а академічна наука, яка, до-речі, існує у більшості розвинених країн світу.
Думається, що жодна з них не вирішувала б цю проблему шляхом нищення власної, національної науки.
Ми розуміємо фінансові труднощі держави. Ми смиренно перенесли тотальне скорочення працюючих дослідників. До прикладу, в Інституті лишилося менше 50-ти науковців, які поряд з фундаментальними дослідженнями здійснюють навчально-методичне забезпечення (навчальні і корекційні програми, підручники, посібники і т.ін.) спеціальних і інклюзивних закладів освіти, де навчаються діти з порушеннями інтелекту, слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апарату, розладами аутистичного спектра та ін. Роботи науковців мають 100% впровадження в практику (що підтверджено відповідними довідками) і фактично забезпечують функціонування системи освіти осіб з особливими потребами, в тому числі з інвалідністю.
При цьому ми змирилися й з умовами праці: мізерними зарплатами, відрядженнями не до Австралії чи США, а, при всій повазі, до Василькова і Білої Церкви і за власний кошт. І йдеться про науковців, які беруть активну участь у розробленні законодавчої і нормативно-правової баз, які готують для держави кадри найвищої кваліфікації (докторів філософії і докторів наук), які мають наукові школи, відомі далеко за межами України.
Але всьому має бути межа, а у окремих можновладців мають бути хоча б залишки совісті, якщо така номінація їм знайома.
І всім новоутвореним управлінським структурам добре було б не нищить академічну науку держави на підставі заангажованих висновків сторонніх від галузі осіб з незакінченою вищою освітою, а дбать про неї і захищать. Захищать, аби Україну не залишали вчені (в державі лишилося менше 50 тисяч), аби фінансування науки було не в межах сотих відсотка (в країнах Європи – 3-4%) і т.д.
При цьому, так званим, реформатором добре було б зрозуміти, що до Європи не потрібно йти науковими жебраками, зруйнувавши цілу галузь держави, а йти із сучасними конкурентноспроможними вітчизняними розробками й технологіями, які, безумовно, є.
І насамкінець. Шановний, пане Президенте! Цей Лист – це крик душі. Ми вболіваємо не за себе (хоча підписанти листа вже домовилися за квитки закордон і за вакантні місця у кіосках з продажу талончиків на транспорт), а вболіваємо за державу, за яку, як казав герой одного з фільмів, дійсно «обидно».
Адже, держава без науки приречена на втрату не лише перспектив розвитку, міжнародного авторитету, а й незалежності. І рано чи пізно особам, причетним до цієї ганебної акції зі знищення національної науки, доведеться відповідати.
Тож, щиро розраховуємо на Ваше розуміння і всіляку підтримку.
 
З глибокою повагою до Вас особисто, до високого звання Президент, із залишками віри в справедливість і, врешті, в здоровий глузд, за дорученням колективу Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України:
 
В’ячеслав Засенко, директор, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України

Леся Прохоренко, заступник директора, доктор психологічних наук   

Олена Чеботарьова, завідувач відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Світлана Литовченко, завідувач відділу освіти дітей з порушеннями слуху, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Тетяна Костенко, завідувач відділу освіти дітей з порушеннями зору, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Еляна Данілавічютє, завідувач відділу логопедії, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Ольга Бабяк, завідувач відділу психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами кандидат психологічних наук

Наталія Ярмола, завідувач відділу інклюзивного навчання, кандидат педагогічних наук,старший науковий співробітник

Анна Замша, завідувач відділу навчання жестової мови, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Олег Орлов, голова Ради молодих вчених, кандидат психологічних наук

Віра Литвинова, голова профспілкового комітету