Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону згідно з якими виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі виникнення інших обставин. Ця норма втрачає чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення.

Відповідне ріщення було прийнято 8 червня 2016 року і оприлюднено сьогодні у справі за конституційним поданням омбудсмена щодо конституційності положення абзацу сьомого частини дев’ятої статті 11 Закону “Про державну допомогу сім’ям з дітьми“.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Омбудсман) просила визнати вказане положення неконституційним з огляду на те, що воно не надає особі можливості передбачати, які саме дії чи обставини можуть призвести до припинення виплати їй допомоги при народженні дитини, та наділяє державні органи необмеженою дискрецією у вирішенні питання щодо припинення виплати такої допомоги і, відповідно, не забезпечує захисту особи від свавільного втручання.
У своєму рішенні КСУ відзначив, що перелік підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини в Законі закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Державного бюджету України, що виділяються на таку допомогу, та унеможливлення свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання. “Оскільки цей перелік не є вичерпним і право визначати додатковий перелік таких підстав не делеговано іншому державному органу, то це створює можливість свавільного втручання органів державної влади у право особи на отримання державної допомоги при народженні дитини”, – йдеться у рішенні Суду.
Конституційний Суд виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого – наявність можливості у особи передбачати дії цих органів.
Аналіз змісту частини дев’ятої статті 11 Закону вказує на те, що законодавець передбачив таку підставу для припинення виплати допомоги при народженні дитини, як “виникнення інших обставин“, не закріпивши критеріїв їх визначення. Таким чином, Законом встановлено дискрецію органів державної влади у вирішенні питання про припинення виплати вказаної допомоги, проте чітко не визначено її меж.
КСУ вважає, що дискреційні повноваження органу державної влади щодо припинення виплати допомоги при народженні дитини мають бути однозначно визначені у Законі. Натомість існування в ньому нечітко визначеного переліку підстав і наявність у органів соціального захисту населення відповідних дискреційних повноважень без визначення їх меж у Законі може призвести до порушення права особи на отримання допомоги при народженні дитини.
Законодавче врегулювання підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини, передбачене в абзаці сьомому частини дев’ятої статті 11 Закону, свідчить про недотримання принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, гарантованого частиною першою статті 8 Основного Закону України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Джерело: Спілка нечуючих юристів