10 червня 2017 року громадська організація “Об’єднання нечуючих педагогів” відзначила своє 15-річчя. Проте урочисте засідання було перенесено на осінь — на те були різні поважні причини. Перш за все, очікувалася фінансова підтримка від Київської міської державної адміністрації для заохочення активістів ОНП. І, попри всі складнощі та проблеми, це вдалося здійснити. За реалізацію цієї частини планів велика подяка активу ОНП і тим, хто йому допомагав.
Утім, помиляються ті, хто вважає, що урочисте ювілейне засідання “Об’єднання нечуючих педагогів”, яке відбулося 27 жовтня у Культурному центрі УТОГ, було звичайнісіньким святковим заходом з врученням нагород, роздаванням подарунків та звітом про роботу за 15 років. Так, все це було, але крім цього відбулася серйозна, напружена розмова про сучасне і майбутнє спеціальної освіти для осіб з порушеннями слуху. Цьому сприяла участь у ювілейному засіданні поважних гостей: С.В.Кульбіди — професора, доктора педагогічних наук, головного наукового співробітника лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки НАПН України та Т.П.Кернякевич — методиста вищої категорії відділу наукового та навчально-методичного забезпечення змісту корекційної та інклюзивної освіти ДНУ “Інститут модернізації змісту освіти”.

Так збіглося, що протягом цього року напередодні ювілейної зустрічі в ОНП знову прозвучали “тривожні дзвіночки” у деяких наших спецшколах, коли місцева влада взялася аж надто завзято впроваджувати інклюзивну освіту та з метою економії коштів місцевих бюджетів робити кроки до ліквідації самих спецшкіл для дітей з порушеннями слуху.
Розмова про плюси та мінуси інклюзивної освіти й необхідність збереження системи спеціальної освіти на ювілейному засіданні “Об’єднання нечуючих педагогів” відбулася далеко не вперше. Неодноразово члени ОНП брали участь у різних заходах у Міністерстві освіти та науки, Національній Академії педагогічних наук та інших інстанціях, де піднімали саме ці проблеми.

Втім, з ініціативи УТОГ це питання розглядалося на засіданні у НАПН України ще за кілька років до створення “Об’єднання нечуючих педагогів”. Тоді чи не вперше прозвучало слово "інклюзія" і одразу на цьому поважному вченому зібранні від присутніх представників УТОГ було висловлено застереження щодо бездумного перенесення цього закордонного нововведення на царину української спеціальної педагогіки саме в тій частині, що стосується осіб з порушеннями слуху. Проте недаремно кажуть, що “хто хоче нас почути — почує”. А якщо не хоче почути або просто не вважає за потрібне?
Зі створенням нової громадської організації “Об’єднання нечуючих педагогів” проблеми, з якими стикаються глухі й слабкочуючі діти при інклюзивному навчанні у масових школах, неодноразово виносилися на її засідання і знайшли відбиття у рішеннях, які приймалися. “Хто хоче нас почути — почує?”
Інша справа, що тоді не всі нечуючі та чуючі педагоги спецшкіл вважали цю проблему актуальною. Навіть коли у 2012 році спільно з Інститутом спеціальної педагогіки проводився семінар за участі канадських спеціалістів, які переважну частину своїх виступів присвятили саме інклюзивній освіті нечуючих дітей і проблемам, з якими зіткнулися педагоги в Канаді при впровадженні цієї інновації, дехто з їхніх українських колег відверто і вкрай непередбачливо заявляв, що ця проблема їх не стосується.
І от минуло 5 років — і, на жаль, справдилися тривожні прогнози тих, хто тоді попереджав: “Прислухайтеся, бо це незабаром очікуватиме й вас!”
Тепер вже ніхто не каже, що їх це не стосується, і з тривогою роздумує над тим, як все це відгукнеться на нашій усталеній системі спеціальної освіти і, перш за все, на наших нечуючих дітях. Хвилює також і сумна перспектива скорочення кількості і закриття спеціальних шкіл…
У результаті обговорення учасники засідання ОНП прийняли звернення з цього питання до Президента України П.О.Порошенка, Міністра освіти і науки України Л.М.Гриневич, Уповноваженого Президента України з прав дитини М.М.Кулеби та Президента НАПН України В.Г.Кременя.
Вже за кілька днів після ювілейного засідання ОНП представники УТОГ: І.І.Чепчина, Н.Б.Адамюк (вони ж є активними членами ОНП), В.В.Балдига та І.В.Бондаренко взяли участь у Всеукраїнському форумі за міжнародної участі "Доступ осіб з інвалідністю (глухих і слабкочуючих) до вищої освіти", який відбувся 2-3 листопада на базі Українського католицького університету. На цьому форумі вони знову підняли питання про інклюзивне навчання і необхідність збереження системи спеціальної освіти.
Зокрема, у Фейсбуці можна побачити виступ Н.Б.Адамюк на львівському форумі саме з питань інклюзії.
А тим, хто не бачить особливої загрози у тому, що відбувається, варто переглянути кінострічку “Кінець” (“The End”). Це сумний фільм-фантазія про те, як на Землі під натиском технологій зникнуть усі глухі люди, а разом з ними, швидше за все, і жестова мова. Фільм знятий британською програмою BSLBT, яка виробляє документальні та художні фільми, зроблені глухими і для глухих. Режисер фільму — глухий британець Тед Еванс, який вирішив зняти картину після того, як закрили школу глухих, яку він закінчив. Фільм, який було знято ще в 2011 році, встиг поїздити по фестивалях, отримати багато нагород.
Фільм дивіться за посиланням.
Отже, давно вже час діяти — і ми діємо. Приєднуйтеся!