Реформування й удосконалення національної системи освіти, що відбувається внаслідок високої динамічності соціально-економічних процесів і трансформацій в Україні, потребує безперервного пошуку шляхів вдосконалення змісту, форм і методів навчання дітей з вадами слуху і підготовки до самостійного життя.
В центрі уваги має бути взаємозв'язок між людиною і навколишнім середовищем (у тому числі і соціальним). Змістом соціальної роботи стає соціальна інтеграція людей з порушеннями слуху і допомога в усвідомленні реалізації ними своїх невід'ємних людських прав.
В нашій країні створена ціла система спеціальних навчально-виховних закладів для одержання певного освітнього рівня глухими дітьми. Найбільш вагомою складовою неперервної освіти є загальна середня освіта, основним навчальним закладом є спеціальна школа.
Повну загальну середню освіту учні з порушеннями слуху можуть одержати різними шляхами: навчаючись в організованих денних спеціальних школах, старших школах (III ступінь), у вечірніх школах, в класах при загальноосвітніх школах, в технікумах, коледжах.
Наша школа пішла шляхом організації старшої школи (III ступеня) в поєднанні з одночасним навчанням в професійно-технічному училищі. Така співпраця поєднує в собі неперервну освіту для отримання повної загальної середньої освіти, професійну підготовку та інтеграцію глухих учнів в середовище чуючих ровесників.
Вже шостий рік ми співпрацюємо з професійно-технічним училищем №5 Одеської національної юридичної академії. На початковому етапі співпраці методичними службами школи-інтернату №91 і ПТУ №5 були адаптовані навчальні програми із швейної справи так, щоб учні, закінчивши школу, були готові до сприйняття теоретичного і практичного матеріалу училища. Набір учнів до ПТУ здійснювався диференційовано. Учні з високими показниками в навчанні набирались в групи з 3-річним терміном навчання для отримання професії кравця і повної середньої освіти. Учнів, для яких головним було отримати професію за короткий час, комплектували в групи з 1-річним терміном навчання з одержанням професії швачки.
На початковому етапі загальноосвітні предмети в училищі викладали вчителі школи-інтернату за сумісництвом. При училищі також був обладнаний слуховий кабінет, введені посади перекладачів-дактилологів, психолога. Ця низка заходів дала можливість випускникам школи-інтернату не відчувати психологічного дискомфорту, легко ввійти в багатосотенний колектив ПТУ. Перебування учнів з порушеннями слуху в училищі було організоване так, що вони задіювались у всіх сферах життя (чергування, спортивні змагання, практичні заняття) в училищі разом з чуючими ровесниками. Наші колишні учні відчували себе впевнено, бо поруч були вчителі інтернату, перекладачі.
Вже в II півріччі ми змогли експериментувати у проведенні спільних теоретичних уроків, брати участь у змаганнях за честь училища.
На наступному етапі ми вирішили спробувати іншу схему співпраці, коли учні одночасно навчаються в школі-інтернаті і професійно-технічному училищі. В стінах школи-інтернату вони отримують повну середню освіту, а в професійно-технічному училищі їх увага сконцентрована на професійному навчанні. В цьому разі на учнів лягає подвійне психологічне навантаження, бо вони живуть повноцінним громадським життям інтернату і професійно-технічного училища. Збільшилось навчальне навантаження.
Які завдання ми ставили перед собою і чого ми вже досягли в роботі, які проблеми постали перед нами? Перш за все, ми ставили перед собою триєдине завдання - безперервна освіта, професійна підготовка, інтеграція учнів з вадами слуху в середовище чуючих ровесників. При вирішенні цього завдання нам цікаво було спостерігати, як формуються стосунки між нашими учнями і чуючими ровесниками, конкурентноздатність глухих при навчанні і працевлаштуванні, формування громадських соціальних відносин і якостей, а також уміння переносити підвищені навантаження, уміння розпоряджатись своїм часом, коштами і т.п.
Слід відмітити, що зростає критичне ставлення до навчання, до самого себе. Швидкими темпами формується ефект самовираження. Зростає потреба в спілкуванні й бажання розвивати усне мовлення, потреба в отриманні більшої кількості інформації, щоб розширити теми спілкування. Наші учні не пропускають заняття в училищі, чітко виконують завдання. Слід відмітити велику роботу, яку виконують перекладачі-дактилологи, бо вони не просто механічно перекладають, а й проводять велику аналітичну роботу, направляють роботу викладачів і учнів. Так, перший випуск 3-річного навчання дав наступний результат: із 136 випускників училища було 12 з порушеннями слуху. Дванадцять випускників отримали дипломи з відзнакою, з них 4 були нечуючими. Шість чоловік з порушеннями слуху отримали найвищий - VI майстерський розряд. 10 нечуючим випускникам було запропоновано продовжити навчання ще один рік, щоб отримати повний спектр професій в даному напрямку. Зараз в ПТУ навчається 49 учнів з порушеннями слуху. Привертає увагу те, що між учнями і викладачами училища склались теплі і вимогливі стосунки, всі викладачі вивчають жестову мову.
Учні отримують стипендії. Діти-сироти отримують підвищені стипендії. Також сироти і діти з малозабезпечених сімей отримують додаткову соціальну допомогу, продовольчі набори, додаткові разові грошові виплати, додаткове харчування.
Щорічно проходять творчі звіти наших учнів. Традиційно, 3 грудня в Міжнародний день інвалідів в училищі проводяться відкриті уроки, спортивні змагання, показ моделей, виготовлених учнями з порушеннями слуху. Проводиться науково-практичний семінар за участю членів педагогічних колективів школи-інтернату, училища, наукових та благодійних організацій. В роботі V конференції взяли участь відомі психологи з національного університету ім.І.І.Мечникова, Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського, 12 молодих вчених, представники благодійних організацій і підприємств. Вже підготовлені три збірники статей за наслідками роботи таких конференцій. Це приклад тісної співпраці школи-інтернату з іншим навчальним закладом лише на прикладі одного професійно-технічного училища, хоча ми маємо стосунки й з іншими училищами різних профілей.
З якими труднощами нам довелось зустрітись? Перш за все, це недостатня кількість перекладачів-дактилологів. За цей час ми змогли розширити кількість професій завдяки співпраці з іншими професійно-технічними училищами і підприємствами, але завжди в першу чергу постає питання перекладачів-дактилологів.
Друга проблема виникає, коли випускники працевлаштовуються. Комунальні підприємства не мають постійної роботи, а відповідно - заробітна плата нестабільна. Приватні підприємства часто використовують глухих на невигідних технологічних процесах. Ми постійно втручаємось, надаємо консультативну допомогу, але ці питання повинні вирішуватись організовано, на юридичному рівні. Тому, на наш погляд, потрібно створити при відділах УТОГ соціальні і юридичні служби, де б люди з порушеннями слуху могли отримати потрібну консультацію і допомогу.

Малій В.М., директор спеціальної школи-інтернату №91 для глухих дітей (м.Одеса) (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)