Додаток до Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015р. №641
Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах
Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.
Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної
... Читати далі »
Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. №641
Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді
ВСТУП
Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багато
... Читати далі »
Представники теорії “тотальної комунікації” ще в далекому минулому, безумовно, мали рацію, запропонувавши навчання глухих дітей не лише словесної, а й жестової мови. Теоретики прийшли до висновку, що раннє використання дитиною жестової мови сприятиме як загальному, так і лінгвістичному її розвитку. І цим принциповим положенням слід керуватися при вирішенні методичних проблем, пов'язаних з використанням жестової мови у спілкуванні з глухими дітьми та в їхньому дошкільному й шкільному навчанні.
Адже мета виховання й навчання мусить полягати в гармонійному індивідуальному розвитку дитини. І, як зазначив шведський вчений Хюльнхерс, “для глухих мета полягає в тому, щоб дозволити їм розвиватися своїм шляхом. Вони ніколи не будуть чути, і ми не повинні примушувати їх грати роль, яка робить їх “нещасними чуючи ми”...
Безумовно, для того,
... Читати далі »
Проведення науково-практичного семінару з актуальної теми “Жестова мова в системі освіти дітей з порушенням слуху”, вважаємо, є велінням часу і повинно стати покликом перебудови у системі навчання дітей з порушеннями слуху в дошкільних і шкільних навчальних закладах. Дуже прикро, що в Україні досі дебатується питання про статус та місце жестової мови в житті глухих, в тому числі, в системі освіти нечуючих дітей. Чому в Україні не визнається жестова мова, яка є основним засобом міжособистісного спілкування глухих, як окремої лінгвістичної мови?! Чому до шкіл глухих дітей досі з ВУЗів потрапляють педагогічні кадри з мінімальним обсягом знань про жестову мову, недостатнім рівнем володіння навичками рідної мови глухих? Чому жестова мова не знайшла належного місця у системі спеціальної освіти сьогодні і до цього часу трактують її як “міміко-жестикуляційне мовленн
... Читати далі »
Асистент учителя ЗНЗ з інклюзивним та інтегрованим навчанням: законодавці нарешті визначилися з посадовим окладом (коментар до постанови КМУ “Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002р. №1298” від 08.07.2015р. №479)
Не так давно законодавці звернули увагу на питання організації інклюзивного навчання (зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, далі - ЗНЗ) для дітей з особливими освітніми потребами.
Спершу постановою КМУ від 15.08.2011р. №872 було затверджено Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, який встановлював, що:
-освітні послуги надаються дітям з особливими освітніми потребами в класах з інклюзивним навчанням (для дітей з вадами фізичного та психічного розвитку, у тому числі дітей-інвалідів) із застосуванням особистісно оріє
... Читати далі »
Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр Тернопільської обласної ради (колишня назва Теребовлянська обласна комунальна спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для глухих дітей) - спеціалізований навчальний заклад для глухонімих дітей. Історія інтернату розпочинається у 1945-1946 роках, коли із східних областей України було привезено в Теребовлю шестеро глухих дітей-сиріт, які залишилися без даху над головою. Дітей розмістили в приміщенні колишньої захоронки, з ними працювали двоє вчителів-вихователів. Сьогодні інтернат займається вихованням дітей від 3 до 19 років.
Важко жити, не чуючи шелесту вітру, розмаїття звуків.
Але ж не тільки в цьому цінність життя.
Щастя в самому житті, в тому, що ми робимо.
І немає меж людському умінню...
У самому центрі княжого міста Теребовлі, що на Тернопільщині, знаходиться Теребовлянський навчально-реабілітаційний ценрт Тернопільської обласної ради.
Сьогодні вже мало хто із старожилів древньої Теребовлі пам’ятає історію цього незвичайного закладу. Тоді, в 1945-1946 р., із східних областей України було привезено в Теребовлю шестеро глухих дітей-сиріт, які залишилися без даху над головою. Дітей розмістили в приміщенні колишньої захоронки, з ними працювали двоє вчителів-вихователів.
На даний час навчально-реабілітаційний центр - це сучасний навчально-виховний комплекс для глухих дітей та дітей з тяжкими порушеннями мовлення.
Упродовж шести десят
... Читати далі »
Жовківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат заснована у 1953 році. Першим директором школи був Гніпович Іван Дмитрович 1900 р.н.. Школа розміщувалась в трьох приміщеннях. Перше приміщення – корпус, де зараз адміністрація школи, друге – приміщення теперішньої бібліотеки та швейної майстерні, і третє – дерев’яне приміщення, де зараз класні кімнати. Першими вчителями школи були Гніпович Ядвіга Владиславівна – дружина директора, Мартинюк Ганна Сидорівна, Бабій Стефанія Іванівна. В 1956 році в школу прибув згідно скерування Стахнів Євстахій Григорович – вчитель – дефектолог за фахом та його дружина – Жара Ольга Іванівна . На цей час у школі було п’ять класів – комплектів: 1-й, 2-й, 3-й, 4-й і клас для дітей різних за віком.
З 1962 року Стахнів Є.Г. стає завучем школи. На цій посаді працює до 1970 року. До
... Читати далі »
У будь-якій країні перехід державної системи спеціальної освіти на нові етапи свого розвитку детермінується ставленням суспільства і держави до осіб з особливостями психофізичного розвитку і їхніх прав. Сучасні дослідження свідчать, що кінець XX - початок XXI століття характеризується переходом до нового періоду еволюції взаємостосунків в системі спеціальної освіти - переходом до якісно нового етапу розвитку відповідно до нового розуміння прав дітей. Тому побудова науково обгрунтованої стратегії діяльності щодо розвитку національної системи спеціальної освіти потребує врахування здобутих результатів, що є потенціалом вітчизняної дефектологічної науки у вирішенні теоретичних, методологічних і методичних проблем, детального аналізу "уроків" західного досвіду. Оскільки впродовж багатьох десятків років методи, що використовувалися у спеціальній методиці навчання, є предметом
... Читати далі »
Удосконалення системи освіти осіб з вадами слуху, оптимізація процесу їх особистісного становлення і подальшої адаптації в суспільстві безпосередньо пов'язані з проблемою білінгвізму.
Засоби спілкування нечуючих між собою та з оточуючими їх людьми є чи не найдискусійнішим питанням сурдопедагогічної теорії і практики на всіх етапах її розвитку. Існує воно і нині. Йдеться, перш за все, про роль і місце мови жестів та словесної мови і про їх взаємозв'язок. Значення кожного з цих засобів спілкування для розвитку особистості глухого по-різному оцінювалися і оцінюються сурдопедагогами. Хоча важливим є питання про те, коли виникла мова жестів як засіб спілкування і яке місце вона посідає в комунікації людського суспільства, не будемо вдаватися до історії.
Зазначимо лише, що на сучасному етапі розвитку сурдопедагогічної теорії виділено дві форми мови жестів: розмовну і
... Читати далі »
Додаток до Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015р. №641
Представники теорії “тотальної комунікації” ще в далекому минулому, безумовно, мали рацію, запропонувавши навчання глухих дітей не лише словесної, а й жестової мови. Теоретики прийшли до висновку, що раннє використання дитиною жестової мови сприятиме як загальному, так і лінгвістичному її розвитку. І цим принциповим положенням слід керуватися при вирішенні методичних проблем, пов'язаних з використанням жестової мови у спілкуванні з глухими дітьми та в їхньому дошкільному й шкільному навчанні.
Проведення науково-практичного семінару з актуальної теми “Жестова мова в системі освіти дітей з порушенням слуху”, вважаємо, є велінням часу і повинно стати покликом перебудови у системі навчання дітей з порушеннями слуху в дошкільних і шкільних навчальних закладах. Дуже прикро, що в Україні досі дебатується питання про статус та місце жестової мови в житті глухих, в тому числі, в системі освіти нечуючих дітей. Чому в Україні не визнається жестова мова, яка є основним засобом міжособистісного спілкування глухих, як окремої лінгвістичної мови?! Чому до шкіл глухих дітей досі з ВУЗів потрапляють педагогічні кадри з мінімальним обсягом знань про жестову мову, недостатнім рівнем володіння навичками рідної мови глухих? Чому жестова мова не знайшла належного місця у системі спеціальної освіти сьогодні і до цього часу трактують її як “міміко-жестикуляційне мовленн
Асистент учителя ЗНЗ з інклюзивним та інтегрованим навчанням: законодавці нарешті визначилися з посадовим окладом
Важко жити, не чуючи шелесту вітру, розмаїття звуків.
Жовківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат заснована у 1953 році. Першим директором школи був Гніпович Іван Дмитрович 1900 р.н.. Школа розміщувалась в трьох приміщеннях. Перше приміщення – корпус, де зараз адміністрація школи, друге – приміщення теперішньої бібліотеки та швейної майстерні, і третє – дерев’яне приміщення, де зараз класні кімнати. Першими вчителями школи були Гніпович Ядвіга Владиславівна – дружина директора, Мартинюк Ганна Сидорівна, Бабій Стефанія Іванівна. В 1956 році в школу прибув згідно скерування Стахнів Євстахій Григорович – вчитель – дефектолог за фахом та його дружина – Жара Ольга Іванівна . На цей час у школі було п’ять класів – комплектів: 1-й, 2-й, 3-й, 4-й і клас для дітей різних за віком.
У будь-якій країні перехід державної системи спеціальної освіти на нові етапи свого розвитку детермінується ставленням суспільства і держави до осіб з особливостями психофізичного розвитку і їхніх прав. Сучасні дослідження свідчать, що кінець XX - початок XXI століття характеризується переходом до нового періоду еволюції взаємостосунків в системі спеціальної освіти - переходом до якісно нового етапу розвитку відповідно до нового розуміння прав дітей. Тому побудова науково обгрунтованої стратегії діяльності щодо розвитку національної системи спеціальної освіти потребує врахування здобутих результатів, що є потенціалом вітчизняної дефектологічної науки у вирішенні теоретичних, методологічних і методичних проблем, детального аналізу "уроків" західного досвіду. Оскільки впродовж багатьох десятків років методи, що використовувалися у спеціальній методиці навчання, є предметом
Удосконалення системи освіти осіб з вадами слуху, оптимізація процесу їх особистісного становлення і подальшої адаптації в суспільстві безпосередньо пов'язані з проблемою білінгвізму.