Понеділок, 25.09.2017, 21:44
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [78]
Законодавство [42]
Сурдопедагогіка [82]
Освіта глухих [144]
Освіта України [46]
Освіта за кордоном [19]
Медицина [11]
Консультація [15]
Країна глухих [59]
Адміністратор сайту [6]
Пошук
Вхід на сайт
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2014 » Березень » 22 » Зміни, які відбувалися у навчально-виховному процесі спецшколи, - результат цілеспрямованої діяльності
22:45
Зміни, які відбувалися у навчально-виховному процесі спецшколи, - результат цілеспрямованої діяльності
В школі в навчальному процесі одночасно вирішуються задачі формування повноцінної мови та всебічного розвитку учнів. Слабочуючі учні засвоюють визначений шкільними програмами обсяг наукових знань, оволодівають різними життєвими навичками, набувають трудових умінь.
Розвиваючий і формуючий характер спеціального педагогічного процесу забезпечує всебічний розвиток особистості учнів, підготовку їх до життя та праці.
Сучасний імідж школи формується інноваційною діяльністю, що передбачає:
-створення сприятливих умов для розвитку дитини як особистості;
-виховання людини, здатної будувати своє власне життя;
-забезпечення повноцінної життєдіяльності та соціального захисту дитини з порушенням слуху;
-створення умов для максимальної психологічної та соціально-трудової реабілітації учнів.
Для виконання цих завдань педагогічний колектив разом з директором Т.О.Остафійчук докладає багато зусиль.
За два роки, як Тетяна Олексіївна працює директором спецшколи-інтернату №9, відбулися великі зміни і в навчально-виховному процесі, і в матеріальному забезпеченні. Змінилося й ставлення батьків і учнів до школи. Вони разом з педагогічним колективом школи почали працювати над реалізацією тем "Моя земля - земля моїх батьків” та "Моя школа - школа моїх батьків”. Це участь і допомога у вихованні й навчанні дітей, допомога в ремонті спальних кімнат і кабінетів.
Між адміністрацією школи та батьківським комітетом є повне взаєморозуміння, члени батьківського комітету підтримують всі зміни на краще, що відбуваються в житті школи і є їх активними учасниками.
Переконана, що робота педагогічного колективу школи неможлива без тісної співпраці з батьками. Виховання дитини-інваліда впливає на життя кожного члена сім'ї, тому такі сім'ї часто потребують допомоги з боку педагогів, психологів та лікарів.
П'ятий рік я працюю з моїми вихованцями, більшість яких народилися від нечуючих або слабочуючих батьків, тому знання жестової мови допомагає мені в спілкуванні з батьками. З першого класу привчаю дітей до праці, до виконання громадських обов'язків, до формування здорових навичок життя.
Дитину необхідно переключати з одного виду діяльності на інший, навчати раціонально розподіляти час, щоб вона не тільки навчалася, але й оздоровлювалась і відпочивала. А для того у школі функціонує кімната здоров'я, де є лампа Чижевського, соляні світильники, іонізатор повітря тощо.
Для всебічного розвитку дітей у школі функціонує багато гуртків, спортивних секцій. Діти після уроків з задоволенням відвідують гуртки: образотворчий, художньої кераміки, танцювальний. І це дає результати. їхні роботи виставляються на різних виставках. Учні беруть активну участь у фестивалях "Повір у себе”, у міських спортивних змаганнях. На Новий Рік ми здійснили постановку вистави "Попелюшка”. За останні три роки мої вихованці стали активними учасниками громадського життя школи.
Останнім часом багато розмов ведеться про те, що нечуючі можуть навчатися в загальноосвітніх закладах разом з чуючими, а спеціальні школи не потрібні. Це не так. Я вважаю, для цього потрібна щоденна, важка кропітка робота батьків, в наш час це нереально, тому що батьки працюють і в них не вистачає часу навіть перевірити домашні завдання.
Наведу приклад. В цьому році до мого 5-А класу прийшли два слабочуючих учня, які навчалися в масовій школі. З одним хлопчиком мама-педагог постійно працювала, навчала мові, допомагала виконувати
 домашнє завдання. І розвиток дитини відповідає віковим особливостям.
Другий хлопчик індивідуально навчався в масовій школі, дома батьки не мали часу приділяти дитині увагу. І що ми маємо? Хлопчику 12 років, він не розмовляє, не знає назви предметів, не може навіть сказати, як звати батьків і скільки йому самому років.
Як можна було його тримати стільки років у масовій школі?
Зараз дитина починає адаптуватися до навколишнього середовища, з ним почали працювати з нуля. Вчителі, вихователі, навіть учні нашого класу взяли шефство над ним, бо й діти здивовані, як можна не знати своє ім'я.
Отже, спеціальні школи і педагоги, які мають дефектологічну освіту, потрібні.
І необхідно розвивати у глухих і слабочуючих, в першу чергу, усне зв'язне мовлення, а жестову мову використовувати як допоміжну, тому що їм жити, працювати і спілкуватися з чуючими людьми, які не знають жестової мови.

Грінченко І.С., вихователь Київської спеціальної школи-інтернату №9 для дітей зі зниженим слухом (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)

Категорія: Освіта глухих | Переглядів: 237 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2017