Четвер, 29.06.2017, 01:28
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [73]
Законодавство [40]
Сурдопедагогіка [81]
Освіта глухих [127]
Освіта України [44]
Освіта за кордоном [19]
Медицина [9]
Консультація [15]
Країна глухих [54]
Адміністратор сайту [6]
Пошук
Вхід на сайт
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2016 » Грудень » 9 » Юзеф Август Ілінський: нерозкрита особистість
17:08
Юзеф Август Ілінський: нерозкрита особистість

1 грудня 2016 року до Міжнародного дня інвалідів в Житомирській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І–ІІІ ступенів № 2 відбулася науково-педагогічна конференція на тему “250 років Юзефу Августу Ілінському – засновнику першого на теренах Російської імперії навчального закладу для глухих”.
Захід був ініційований членом Всеукраїнського об'єднання нечуючих педагогів, кандидатом педагогічних наук, старшим науковим співробітником лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України Володимиром Миколайовичем Шевченко та організований і проведений КНЗ “Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів № 2”. Ця школа, як найстаріший профільний заклад в області, вважається правонаступником “Романівського інституту глухонімих”, заснованого графом Юзефом Августом Ілінським.
Участь у науково-педагогічній конференції взяли: В.М.Шевченко, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України; М.П.Міняйло, директор Комунального навчального закладу “Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 2”; В.С.Дем’янчук, голова Житомирської обласної організації УТОГ; Ю.В.Каплун, заступник з наукової роботи Житомирського обласного краєзнавчого музею; В.Лясківська-Щур, голова Житомирської обласної спілки поляків України, а також адміністрація школи, педагоги та учні.
Відкрив захід на правах господаря директор школи Микола Павлович Міняйло. У своєму виступі, окрім іншого, він привітав учнів з Міжнародним днем людей з інвалідністю та побажав їм подальших успіхів. Також директор зазначив, що до цього дня приурочене відзначення ювілею графа Ілінського, людини, від якої почався розвиток сурдопедагогіки в нашій країні. Це була неординарна особистість, але про неї ми мало що знаємо, тому сподіваємося почути під час нашого заходу.
Учасників заходу найбільше цікавили факти з біографії та життя графа Ілінського. Автор дослідження постаті Ю.А.Ілінського та “Романівського інституту глухонімих” у вітчизняній сурдопедагогіці В.М.Шевченко у своєму виступі зазначив, що сьогодні ми поступово повертаємо із забуття та віддаємо належну шану людині, завдяки якій почався розвиток нашої сурдопедагогіки. Нагадаю, що 1805 року граф польського походження Юзеф Август Ілінський відкрив у Романові перший в Російській імперії заклад для організованого навчання глухонімих – “Романівський інститут глухонімих”. Граф Ілінський у цій справі не планував ставати першовідкривачем, він лише хотів дати освіту глухонімим дітям, які проживали на його землях. А вийшло так, що його ім’я назавжди буде закарбоване в сурдопедагогіці, і не лише вітчизняній, оскільки заклад в Романові був відкритий у числі перших у світі.
Що це була за особистість? Юзеф Август Ілінський, польський дворянин за походженням, народився в Романові 18 серпня 1766 року. Після закінчення курсу навчання в Польщі та Австрії, вступив на статську службу і деякий час служив при дворі Марії Антуанетти. З 1788 року служив у Польщі, спочатку шефом гренадерського полку, потім – генерал-інспектором всієї польської коронної кавалерії. В 1779 році Юзеф Август отримує титул графа Австрійського, а в 1798 – графа Російського.
Юзеф Август Ілінський ще більше зміцнив стан свого роду, коли після третього поділу Польщі (1795 р.) на чолі делегації від приєднаної до Росії Волині їде до Санкт-Петербурга для складання присяги на вірність цариці Катерині II та Російській короні. Його кар'єра складалась дуже вдало. Маючи чудовий дар впливу на людей, кмітливий, винахідливий Юзеф-Август відразу входить в довіру до Катерини II. Коли імператриця втратила до нього цікавість, він наблизився до цесаревича Павла, що і врятувало останнього. Адже в роки правління Катерини II її син, царевич Павло, був в немилості імператриці та висланий з Петербурга і самотньо проживав у Гатчині, був позбавлений привілеїв, властивих його сану. Ілінському вдається дізнатися про те, що фаворити умовили Катерину позбавити Павла права унаслідувати престол та провести ревізію в маєтках Павла. На той час існував звичай, за яким престолонаслідник, який незадовільно вів господарство в своєму маєтку, втрачав право успадковувати престол.
Не втрачаючи часу, Ілінський об'їжджає маєтки Павла, вивчає його документи. Після цього переймає комісію, призначену імператрицею, везе її у свої маєтки на Волині, в тому числі і в Романів, видаючи їх за маєтки Павла. В Романові членів комісії чекає по-справжньому царський прийом та розваги з полюванням і театральними виставами, численні банкети, які своїм багатством шокували навіть столичних ревізорів. Ревізори доповіли цариці, що господарство спадкоємця престолу ведеться належним чином і заслуговує похвали. Лише після цього граф прибуває до Гатчини, де постає перед царевичем і розповідає йому про задум матері та її фаворитів і про чудові наслідки ревізії. Майбутній Імператор сказав, що зараз немає можливості віддячити, але коли стане царем, то ні в чому не відмовить своєму рятівнику.
Після смерті Катерини II російський трон посів Павло І. Ілінський разом з ним переїхав до Петербургу. В цей період він стає одним з найзаможніших людей Російської імперії та Польщі.
Саме в цей час, пам’ятаючи свою обіцянку, Павло на прохання Ілінського звільнив кілька тисяч польських повстанців, серед яких були такі відомі постаті як Тадеуш Костюшко, граф Потоцький, Юліан Немцович та ін. За Костюшко в царя були сумніви, але граф Ілінський поручився своїм маєтком у Романові.
Після смерті Павла І Ілінський не побажав надалі залишатися на посаді Волинського губернатора і звільнився 1801 року, зробивши при цьому по-справжньому шляхетний дарунок не лише губернії, а й державі. До цього часу губернським центром було місто Новоград-Волинський, занадто мале для такого статусу, яке не мало потрібних адміністративних будівель і т.д. Ілінський подарував короні місто Житомир, яке належало йому, з необхідними адміністративними будівлями, для облаштування в ньому губернського центру.
Нового обличчя здобуває Романів після повернення до нього Юзефа Августа Ілінського. Маючи необмежені фінансові можливості, граф вирішив перетворити його на “Новий Рим” та розбудував там батьківський палац і заклав величезний парк.
В той час містечко Романів, резиденція графа Ілінського, була добре відома в Росії, Польщі, та й в інших країнах. В ньому з 70-х років XVIII ст. по 40-і роки XIX ст. вирувало культурне життя, яке, без перебільшення, виводило Романів в рівень великих і значних культурних центрів не лише Волинської губернії, а й всієї Правобережної України. Сюди також їхали чужоземці (англійці, французи, італійці, німці, румуни та чехи) як до вогнища культури та місця розкоші.
Юзеф Август Ілінський був надзвичайно набожною людиною. Ним були закладені початки костьолу в Романові. Каплиця Романівського костьолу була не лише релігійним центром для католиків Романова (доступ до неї був відкритий навіть кріпакам), а відігравала роль своєрідного культурного центру. Під час релігійних свят тут влаштовувались вистави, виступи місцевої капели.
Також граф Ілінський неодноразово робив великі пожертвування з філантропічною метою. Значна частина прибутків, що надходили з місцевих романівських земель, призначалася для організації різних навчальних закладів при маєтку родини Ілінських. Окрім цього Ілінський спорудив у Романові кілька фабрик з найсучаснішим обладнанням, на яких працювали закордонні кваліфіковані робітники та місцеве населення.
В цей час Ілінські досягли вершини свого багатства та могутності. Прибутки Юзефа Августа були великі, але витрати ще більші, що і стало причиною поступового занепаду родини. Адже навіть такій надзвичайно заможній людині як Ілінський, великопанські розваги, які тривали протягом кількох десятиліть, і меценатство у  величезних розмірах, були не під силу.
Невдовзі граф разом з дружиною виїхав до Петербурга, залишивши маєток на сина Генріха. 1839 року Ю.А.Ілінський захворів. Хворів граф довго та тяжко і помер 1844 року. Похований в склепі католицького храму в Царському Селі.    
У своєму виступі Юлія Валентинівна Каплун, заступник з наукової роботи Житомирського обласного краєзнавчого музею, зазначила, що у музеї зберігається 89 експонатів, які стосуються родини Ілінських. Вони потрапили до музею в різний час та за різних обставин. Більшість з них виставлена для огляду у виставкових залах, а інша частина знаходиться у запасниках через брак місця. На жаль, 1878 року в палаці сталася велика пожежа. В полум'ї постраждали художні колекції і багатющий архів родини, а також надзвичайно багато надбань світової культури, які не мали і не матимуть ціни. На завершення виступу, Юлія Валентинівна запросила всіх присутніх та дітей школи відвідати краєзнавчий музей.
Голова Житомирської обласної організації УТОГ Валерій Станіславович Дем’янчук під час виступу, зокрема, повідомив, що він із задоволенням прослухав інформацію про графа Ілінського та дізнався для себе багато нового. В честь Міжнародного дня людей з інвалідністю від обласної організації УТОГ він вручив адміністрації школи та колективу почесні грамоти, а дітям – солодкі подарунки.
На завершення заходу голова Житомирської обласної спілки поляків України Вікторія Лясківська-Щур під час виступу, зокрема, зазначила, що постать Юзефа Августа Ілінського цілком заслуговує на повагу та гідне вшанування.
Таким чином, постать Юзефа Августа Ілінського поступово повертається із забуття. Для цього вже зроблені і певні практичні кроки: 2015 року на приміщенні Комунального навчального закладу “Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 2” Ю.А.Ілінському була встановлена меморіальна дошка, а 2016 року в містечку Романів найдовша центральна вулиця була перейменована на вулицю графа Ілінського.

В.Шевченко, член ОНП, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту спеціальної педагогіки НАПН України.

Категорія: Освіта глухих | Переглядів: 83 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2017