 Процес гуманізації суспільних відносин значною мірою залежить від ставлення до дітей з особливими потребами, зокрема, до питань забезпечення якісної освіти і успішної соціалізації у громаді. Існує широкий спектр соціальних стандартів освіти, забезпечення рівних умов навчання. Серед них підготовка вчителів та створення відповідного навчального середовища є найбільш глобальними і поділяються на багато складових.
При тому, що жестова мова глухих вже отримала законне визнання в Україні, як мова спілкування та навчання, ще далеко той момент, коли глухій людині вистачить однієї - рідної мови, для роботи та спілкування. Тому навчання усному, а головне, письмовому мовленню, забезпечення належного рівня грамотності лишається першочерговим завданням шкіл, де навчаються діти з вадами слуху. При цьому використовується "усний метод” навчання. Однак, методики та підручники, що там використовуються, практично не беруть до уваги наявність чи відсутність у дітей слухових апаратів, звукопідсилюючої апаратури, інших засобів. Відсутні і конкретні рекомендації вчених з приводу розвитку та використання залишків слуху, які базувалися б на сучасних медико-педагогічних дослідженнях.
Багато практиків, науковців, керівників приходять до розуміння того, що навчальні заклади, де отримують освіту люди з вадами слуху, можуть якісно виконувати свої завдання тільки за умови забезпечення всіх слухачів на всіх заняттях якісною звукопідсилюючою технікою та іншими, візуальними засобами передачі інформації. В іншому випадку, задекларовані рівні можливості для здобуття знань та навичок залишатимуться тільки на папері, а рівень підготовки випускників не буде задовольняти потреби майбутніх роботодавців, що веде до неспроможності нечуючих людей конкурувати на ринку праці.
Численні відгуки сурдопедагогів, батьків, учнів свідчать, що рівень обладнання, яке в останні роки постачається за державні кошти до спецшкіл, є морально застарілим і малоефективним. Можливо, так сталося тому, що не був врахований досвід інших держав, де вже відкинули "медичний” підхід до освіти дітей з особливими потребами, коли "спеціалісти” у вузькому колі вирішують, що краще для "пацієнтів”. Громадянське суспільство перейшло до соціально орієнтованого підходу, коли в першу чергу беруться до уваги потреби і побажання безпосередніх виконавців та користувачів послуг - дітей та їх батьків.
У країнах з високорозвиненими технологіями постійно ведеться робота, спрямована на вдосконалення спеціальних технічних засобів звукопередавання та звукопідсилення, впровадження їх у навчальний процес та повсякденне життя людей із зниженим слухом.
Усі сучасні електронні пристрої для нечуючих можна умовно розділити на декілька груп. До першої групи відносяться індивідуальні слухові апарати та системи колективного користування. Вони підсилюють та передають мовлення та інші звуки, що безпосередньо оточують слухача. До другої - навчально-корекційна апаратура, що робить видимим процес усного мовлення, перетворює його в умовну анімовану графіку для навчальних потреб свідомого оволодіння мовленням. Також сюди відносять прилади субтитрування на екрані телевізора, комп'ютерні системи, що переводять усне мовлення у друковану форму.
До третьої групи відносяться допоміжні засоби прослуховування і апаратура, яка корисна всім: як чуючим, так і нечуючим - електромагнітні петльові системи, різноманітні проекційні установки, комп'ютери, обладнання для прослуховування радіо, перегляду відео та телебачення. Також сюди відносять побутові пристрої - телефони з підсилювачами, світлові та вібраційні сигналізатори дзвоників та інших звуків, вібробудильники тощо.
В першій групі приладів найбільш поширеними є індивідуальні слухові апарати (СА), що можуть забезпечити нечуючим постійне звукопідсилення протягом усього дня. Однак, для потреб комфортного слухового сприймання необхідно, щоб людина з СА знаходилася на оптимальній відстані, не більше ніж 1-2 метри від викладача або іншого промовця, інакше сторонні шуми та відлуння будуть ускладнювати процес сприймання словесного мовлення, вимагатимуть підвищення рівня гучності, що веде до зниження розбірливості, швидкого стомлення та відчуття дискомфорту. Звичайна відстань між учнями та вчителем у класі спецшколи, коли парти стоять півколом, - 3-6 метрів, тобто слухове сприймання ускладнюється.
Індивідуальні слухові апарати умовно поділяють на три класи, в яких представлений весь спектр - від малопотужних для компенсації незначного зниження слуху до надпотужних - для великих втрат слуху. Перший і найстарішій клас слухових апаратів - аналогові СА. Другий - програмовані СА, що дозволяють точніше настроювати апарат до втрати слуху і дати кращу розбірливість. Цифрові апарати декількох поколінь представляють третій і найвищий за технологіями клас приладів, що забезпечують обробку та підсилення звуку за складними комп'ютерними алгоритмами. Це дає найвищу розбірливість мовлення, комфортне автоматичне звукопідсилення до необхідного рівня та у відповідності до звукового оточення та інші переваги.
Оскільки в навчальних закладах неможливо забезпечити оптимальну відстань до вчителя для кожного учня, щоб запобігти цьому та покращити умови звукосприймання, в учбових приміщеннях використовуються безпровідні мобільні РМ-системи. В усьому світі вони зараз є основним видом спеціалізованої звукопідсилюючої апаратури, що забезпечує значне поліпшення сприймання мовлення в умовах сильного шуму, відлуння або на великій відстані. Принцип їх дії дає можливість широкого використання як в спеціалізованих дошкільних закладах, в учбовому процесі загальноосвітніх та спеціальних шкіл, так і в вузах, де разом навчаються чуючі та нечуючі студенти, в домашніх умовах, на вулиці тощо. Тому використання РМ-систем разом із слуховими апаратами найбільше сприяє розвитку навичок спілкування дітей з вадами слуху.
Звукопідсилююча РМ-система побудована за модульним принципом, основними елементами її є портативний РМ-мікрофон-передавач та РМ-приймачі учнів. Передавач викладача — невеликий за розмірами, фіксується на одязі. Приймачі учнів можуть бути інтегровані в одному корпусі з кишеньковими слуховими апаратами (система Солярис) або приєднані до завушних слухових апаратів (система Лексис). При використанні РМ-систем мовлення викладача на відстані десятків метрів сприймається учнем так само ясно і чітко, як і на відстані 0,15 м від нього, тобто на відстані від промовця до мікрофону. Кожна РМ-система має власну радіочастоту, тому декілька передавачів не заважають один одному. В той же час, їх можна налаштувати на однакову частоту, коли заняття ведуть декілька викладачів.
РМ-системи створюють комфортне акустичне середовище для осіб з вадами слуху, надають найліпші умови для спілкування, сприймання мовлення за рахунок забезпечення оптимального, однакового рівня звуку незалежно від відстані між викладачем та студентом, розміру приміщення, його акустичних характеристик, рівня оточуючого шуму.
Великою перевагою РМ-систем є те, що реальна відстань між промовцем і слухачем може сягати ЗО і більше метрів без втрати гучності і якості звучання мовлення. Оскільки РМ-системи безпровідні, то викладач може вільно пересуватись по приміщенню, не турбуючись про якість передачі мовлення. При цьому ніяк не обмежується і можливість учнів вільно рухатись. Технічні характеристики кишенькових РМ-систем іноземного виробництва забезпечують їх експлуатацію протягом багатьох років, перенастроювання на різних слухачів та інше.
Центр слухової реабілітації "Аврора” пропонує для шкіл звукопідсилююче обладнання, що добре зарекомендувало себе в спецшколах інших країн, має позитивні відгуки від вчених-аудіологів, педагогів, батьків та учнів і за співвідношенням ціна/якість дуже ефективне. До нього відноситься обладнання датської фірми "Рпопіс Еаг” -РМ-системи "Солярис”, "Із і Лістенер”, "Лексис”, що є рекомендованим стандартним РМ-обладнанням для використання у навчанні дітей з вадами слуху у багатьох країнах світу.
Виступи учасників міжнародної українсько-канадської конференції "Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти”, що проходила у Києві у травні 2004 року, засвідчили, що поширення інтегрованого (інклюзивного) напрямку в освіті дітей з порушенням слуху є соціально важливим і необхідним для України. При цьому потреба реального методичного та технічного переозброєння навчального процесу має бути забезпечена у першу чергу. Позитивний досвід комплексної методичної та технічної підтримки освіти дітей з вадами слуху, які навчаються у загальноосвітніх та спеціальних школах, розроблені стандарти технічного та соціального забезпечення, напрацьований у ЦСР "Аврора” за останні роки, може стати у нагоді багатьом освітнім та науковим установам.
Савченко О.О., кандидат педагогічних наук, завідуючий відділом Центру слухової реабілітації "Аврора” (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)
|
