Система навчання і виховання дітей з порушеннями слухової функції є невід'ємною складовою частиною єдиної системи освіти. При всій її специфічності вона розглядається не як абсолютна сфера навчально-виховної діяльності, а така, яка залежить від основних психолого-педагогічних, соціальних і моральних проблем, що вирішуються суспільством.
Розроблені концепції стандарту спеціальної освіти, загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з особливостями психофізичного розвитку. Дійсно, це стратегічні документи. Але їх втілення в життя пов'язане зі значними труднощами.
Ще в радянський період Міністерство народної освіти спільно зі спеціалістами Центрального правління УТОГ розробило програми для шкіл нашого профілю. За останні десять років практично нічого не змінилось. Маємо тільки дві програми (з трудового навчання і географії). Посібники і підручники з окремих предметів для спецшкіл не видавались.
Без перебільшення можу сказати, що майже всі школи України мають спільні проблеми і багато питань вирішує сама школа, тому що до всіх ставляться єдині вимоги. Все, що робиться в школі - це її внутрішній зміст, а головне - це кінцева результативність. Але декларації - деклараціями, а життя - життям. Всі ми стали свідками того, що розвал суспільних відношень, соціальних цінностей привів наше суспільство до тієї межі, коли вчителі повинні буквально захищати своїх учнів від негативних проявів. І значною мірою захищеності повинні бути знання, які діти отримують у школі. Істина одна: хороші знання дають багато переваг у виборі улюбленої професії і соціальній орієнтації.
Наша школа за 25 років існування має значні успіхи і традиції в навчанні та вихованні слабочуючих дітей. Багато вихованців - гордість міста, області і навіть країни. Наприклад, Світлана Леонова увійшла до енциклопедичного збірника України “Хто є хто” за значні успіхи в мистецтві, а Сергій Норенко за видатні спортивні здобутки нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня, який йому вручив Президент нашої країни. Але є й інші приклади, коли трудова і життєва орієнтація наших випускників далеко не завжди проходить успішно. Характерними є тенденції до частої зміни роботи, невдоволеність заробітною платнею, яку не вміють співвідносити із затраченою працею і якістю виконаної роботи; складнощі у взаємовідносинах у колективі.
Зараз стільки розроблено “технологій”, які дають масу різних рекомендацій з навчання і виховання дітей з вадами слуху, але ніхто краще нас, педагогів, не знає, що потрібно нашим учням. Ми працюємо з конкретними дітьми, знаємо, які завдання пред'являються до кожного з них і в цьому - наша безперечна перевага.
Педагогічний колектив Миколаївської спеціальної школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом особливу увагу звернув на пошук резервів для посилення корекційної спрямованості навчально-виховного процесу стосовно підвищення рівня соціалізації учнів.
Значна увага приділяється власним розробкам, рекомендаціям, посібникам. Наприклад, були розроблені: “Фізика” (7 і 8 кл.), “Збірник якісних задач з фізики”, “Збірка матеріалів формування голосу молодших школярів” та багато інших.
У нас є всі підстави прагнути того, щоб все одержане учнями в школі служило основою їх матеріального і соціального добробуту. Але вирішити це одна школа не в змозі. Потрібні спільні зусилля і взаємодія всіх суб'єктів, які зацікавлені в успішному вирішенні цієї проблеми. Це, насамперед, допомога школам спеціальною слуховою апаратурою, комп'ютерним забезпеченням та, що дуже важливо, можливість надавати дітям сучасні професії, які мають широкий діапазон для працевлаштування. Але й тут є свої складнощі. Не всі школи мають III ступінь, тобто можливість давати своїм учням повну середню освіту. Наприклад, у нашій школі буде важко набрати клас по нормативній наповнюваності для продовження навчання за III ступенем. Тому доцільно вирішити питання про базову регіональну школу-інтернат, де будуть навчатись діти з інших областей для отримання повної середньої освіти. Ці демографічні проблеми ще не один рік будуть актуальними не тільки в Миколаївській області, тому до них потрібно бути готовими, щоб наші діти мали змогу отримати освіту і професії відповідно до Закону України “Про освіту”.

Гайдаєнко В.І., директор Миколаївської школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом (Перша Всеукраїнська конференція з питань реабілітації інвалідів зі слуху в Україні, м.Київ, 17-18.10.2002)