Громадська організація - “Об'єднання нечуючих педагогів” - утворилася 10 червня 2001 року за ініціативи вчителів з вадами слуху і за всебічної підтримки Українського товариства глухих.
Нечуючі педагоги, які працюють у спеціальних загальноосвітніх закладах, у своїй роботі зустрічаються з багатьма проблемами. Перш за все, це інформаційна ізоляція і, зумовлені природною вадою, перешкоди в отриманні нових знань при підвищенні кваліфікації і обміні досвідом роботи. Адже, на жаль, не в усіх педагогічних колективах з розумінням ставляться до вирішення цих проблем. У штаті більшості шкіл не передбачена посада перекладача-дактилолога, до обов'язків якого входило б надання допомоги нечуючим педагогам шляхом перекладу виступів на шкільних педагогічних радах, засіданнях методичних об'єднань, заняттях з підвищення кваліфікації тощо. Не секрет і те, що подекуди не бажають брати на роботу вчителів з вадами слуху, помилково вважаючи, що нечуючому спеціалісту не місце у школі. На жаль, такої думки притримуються не тільки керівники навчальних закладів, а й дехто з науковців, заперечуючи досвід, який накопичено в інших країнах світу, де у спеціальних навчальних закладах для нечуючих широко застосовують працю педагогів з вадами слуху. Практикою роботи закладів освіти США, Канади, Великобританії, Данії та інших розвинених цивілізованих країн з багатою педагогічною і культурною спадщиною доведено, що глухі вчителі є не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й чудовим взірцем для дітей щодо того, яких висот може досягти нечуюча людина.
Попри всі труднощі й неприйняття з боку окремих науковців і керівників спеціальних закладів, чисельність глухих педагогів в Україні з кожним роком збільшується. Є вже кілька шкіл, де нечуючі спеціалісти працюють не тільки вихователями і технічними працівниками, а й викладачами-предметниками. У числі названих шкіл такі відомі своїми творчими педагогічними доробками навчальні заклади як:
• Київські спеціальні загальноосвітні заклади №№ 6, 9, 18;
• Полтавська спецшкола-інтернат для глухих дітей;
• Львівська спецшкола-інтернат для глухих дітей імені Марії Покрови;
• Хмельницька школа-дитячий садок для дітей з порушеннями слуху;
• Запорізька спецшкола-інтернат для глухих дітей;
• Кам'янська спецшкола-інтернат для слабочуючих дітей та ін¬ші навчальні заклади.
Таким чином, потребу у дружній підтримці і обміні досвідом стали відчувати все більше нечуючих педагогів, які тривалий час були практично відірвані один від одного і не мали змоги не тільки спілкуватись, а й разом вирішувати свої проблеми.
Процес зростання чисельності глухих вчителів і підвищення рівня їх свідомості та самоповаги сприяв виникненню влітку 2001 року ідеї створення організації, яка б сприяла вирішенню проблем, що мають місце у їхньому житті та діяльності. Ця ідея була активно підтримана керівництвом Українського товариства глухих, за сприяння якого 10 червня 2002 року відбулись перші установчі збори ініціативної групи по створенню нової громадської організації - Об'єднання нечуючих педагогів (ОНП).
До ініціативної групи увійшли: вчитель Полтавської спецшколи-інтернату для глухих дітей Н.Б.Адамюк, вчителі Київської спецшколи-інтернату №6 для глухих дітей Є.С.Грищенко та В.В.Стьопкін, вихователь Київської спецшколи-інтернату №9 для слабочуючих дітей М.І.Лашкевич, вчитель Київської спецшколи-інтернату №18 для слабочуючих дітей Н.А.Зборовська, редактор газети “Наше життя” УТОГ, педагог за освітою Н.М.Каменська.
На сьогодні в нашій організації нараховується 35 членів, хоча нечуючих педагогів по Україні є значно більше. Залишається актуальною проблема пропагування нашої діяльності та охоплення членством в ОНП більшої кількості прихильників, які поділяють основні положення, закладені в Статуті ОНП.
Своєрідним взірцем для українських педагогів слугувала створена кількома роками раніше Московська асоціація глухих учителів, яку очолювала добре відома в Україні Марія Амірханівна Євсеєва (Диба), колишній вчитель історії Київської спецшколи-інтернату №6 для глухих дітей (до речі, яка здобула свого часу дві вищі освіти).
До речі, М.А.Євсеєва є почесним членом Об'єднання нечуючих педагогів. Таке ж почесне звання має професор Університету Альберти (Канада) Майкл Родда, який також неодноразово брав участь у засіданнях ОНП.
Перед нашим Об'єднанням стоять серйозні завдання:
- організаційне об'єднання нечуючих педагогів, сприяння підвищенню їх освітнього рівня, надання їм методичної допомоги, задоволення та захист їхніх законних соціальних, культурних, освітніх, наукових та інших спільних інтересів;
- сприяння поліпшенню навчально-виховного процесу у спеціальних школах за допомогою впровадження нових форм і методів, зокрема, шляхом застосування у навчальному процесі жестової мови глухих, як повноцінного засобу навчання;
- сприяння пошуку і впровадження у навчальний процес закладів для дітей з вадами слуху нових форм і методів, які сприяють підвищенню загальноосвітнього рівня учнів;
- участь у пропаганді педагогічної праці нечуючих вчителів, вивченні і розповсюдженні досвіду їхньої роботи, сприяння підвищенню їхньої кваліфікації;
- участь у розробці рекомендацій щодо вирішення проблем людей з вадами слуху, з якими вони стикаються при одержанні освіти.
Одним з головних завдань ОНП є формування самого нечуючого педагога як унікальної особистості, яка має бути для дітей з вадами слуху взірцем для наслідування.
За ці роки своєї діяльності наше Об'єднання самоствердилося, налагодивши контакт і взаємозв'язки, перш за все, з УТОГ, з провідними спеціалістами в галузі сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України, кафедрою сурдопедагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова, Міністерством освіти і науки України, Українсько-Канадським Альянсом для глухих та слабочуючих (зокрема, шляхом активної участі членів ОНП у Літніх інститутах, які проводить Альянс) і З багатьма іншими організаціями.
ОНП, що працює на громадських засадах, нарівні з іншими організаціями бере участь у різних зустрічах і нарадах на найвищому рівні, відстоюючи не тільки інтереси вчителів з вадами слуху, а й повною мірою, інтереси всіх нечуючих. З цією метою продовжується плідна співпраця з УТОГ. Зокрема, разом з Товариством глухих ОНП брало участь у конференціях і нарадах з питань освіти інвалідів, в тому числі у “круглому столі”, який відбувся в Українському домі 3 грудня 2005 року з нагоди Міжнародного дня інвалідів. Члени ОНП брали найактивнішу участь у II Всеукраїнській науково-практичній конференції з питань освіти нечуючих, яка проведена УТОГ у жовтні 2005 року.
За ці роки ОНП зроблено конкретні кроки по реалізації статутних завдань Об'єднання. Частка нашої праці є в тому, що в деяких школах у минулому навчальному році введені уроки жестової мови. Члени нашого Об'єднання підготували програму з викладання жестової мови у 1-4 класах, брали участь у ліцензуванні програм і підручників з інших предметів. Ще один член нашої організації - Н.В.Іванюшева - є одним з авторів відеословника жестової мови і посібника для дітей “Українська жестова абетка”.
Наше Об'єднання щиро завдячує керівництву УТОГ за зусилля, яке воно доклало, щоб у світ вийшов Наказ Академії педагогічних наук України та Міністерства освіти та науки України від 17 лютого 2003 року “Про затвердження Програми професійної підготовки інвалідів зі слуху і зору у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації”, яким передбачено всіляке сприяння інвалідам у здобутті освіти, усунення бар'єрів, які ще існують перед ними у реалізації своїх професійних якостей.
Ще одне важливе положення, передбачене у Наказі - створення у складі Інституту спеціальної педагогіки АПН України лабораторії з питань лінгвістичного вивчення української жестової мови. Наше Об'єднання готове надавати цій лабораторії всіляку допомогу і підтримку, у тому числі й кадрову.
На своїх засіданнях, які відбуваються під час шкільних канікул (у середньому 5-6 разів на рік), члени ОНП розглядають найрізноманітніші питання. Одним з оснорчих є проблема застосування жестової мови глухих під час навчального процесу і у позаурочний час у спеціальних навчальних закладах, де навчаються діти і молодь з вадами слуху. Тісно пов'язані з нею проблеми оволодіння жестовою мовою чуючими вчителями спеціальних шкіл для дітей з вадами слуху, відсутність в школах кваліфікованих фахівців, які б могли викладати такі предмети, як “Жестова мова глухих” і (у майбутньому) “Культура спільноти глухих” тощо. Піднімається питання відсутності методичних матеріалів і підручників із згаданих вище предметів.
Є також проблема, пов'язана із розробкою підручників із загальноосвітніх дисциплін для спецшкіл для дітей з вадами слуху. Адже не секрет, що є багато зауважень щодо змісту програм, підручників для спецшкіл і методик подачі навчального матеріалу, оскільки, на жаль, при їх розробці не враховується специфіка сприйняття інформації нечуючими дітьми.
Члени ОНП вже мають практику щодо редагування підручників, зокрема, з трудового навчання і розробки навчальних програм з названого предмета. Цю роботу, безумовно, необхідно продовжити. Адже саме нечуючі вчителі-практики, які на власному життєвому і педагогічному досвіді переконались у необхідності внесення змін у систему освіти, мають сказати своє вирішальне слово щодо застосування інноваційних технологій і методологічного забезпечення цієї роботи.
В нашому Об'єднанні є низка проблем, які, впевнені, з часом будуть розв'язані. Перш за все, це організаційні проблеми, необхідно налагодити зв'язки нечуючих педагогів всіх шкіл з метою їхнього залучення до Об'єднання нечуючих педагогів.
До речі, в останні дні 2005 року позитивно вирішено питання через Міністерство освіти та науки України стосовно направлення іногородніх педагогів на засідання нашого Об'єднання, які є своєрідними курсами підвищення кваліфікації, де можна обмінятися цінним досвідом роботи, отримати будь-яку допомогу. Згідно з листом Міносвіти №1/9-696 від 06.12.05 року управлінням освіти і науки рекомендовано передбачити кошти для відрядження нечуючих педагогічних працівників для участі у роботі ОНП. Таким чином, є можливість оплати відряджень за рахунок обласних управлінь освіти.
Хочеться зазначити, що питання, винесене на обговорення уданому збірнику, є одними з пріоритетних у діяльності ОНП. Разом із ЦП УТОГ ОНП ініціювало внесення змін до Закону України у частині, що стосується статусу та застосування жестової мови глухих. Завдяки чому, стаття 23 названого Закону була доповнена: “Державою визнається дактильно-жестова мова як засіб міжособистісного спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з вадами слуху”.
Нечуючі педагоги на власному життєвому досвіді переконалися, що жестова мова - вкрай необхідний і єдиний, повністю пристосований до потреб нечуючої людини засіб спілкування і навчання, який має широко застосовуватись у спеціальних школах і вищих навчальних закладах, де здобувають освіту і особи з вадами слуху.
Впевнені, що спільними зусиллями наукових і практичних працівників ми зможемо переконливо довести доцільність застосування ЖМ у навчальних закладах, і сподіваємося, що найближчим часом, завдяки використанню жестової мови, учні і студенти з порушеннями слуху зможуть отримувати максимум вкрай необхідної їм інформації, і ми зможемо з полегшенням констатувати, що значно зріс їхній інтелектуальний і життєвий рівень.

Н.Адамюк, В.Стьопкін

Архів матеріалів ГО ОНП (2006)