П`ятниця, 29.03.2024, 17:59
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [135]
Законодавство [73]
Сурдопедагогіка [115]
Освіта глухих [191]
Освіта України [57]
Освіта за кордоном [21]
Медицина [15]
Консультація [18]
Країна глухих [80]
Адміністратор сайту [8]
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

hit counter
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2015 » Вересень » 20 » Використання жестової мови на уроках в спеціальних школах-інтернатах для глухих дітей
19:41
Використання жестової мови на уроках в спеціальних школах-інтернатах для глухих дітей

Темою статті є “Жестова мова в системі освіти нечуючих”, яка на широкий загал виноситься вперше і це не випадково, оскільки останнім часом питання застосування, використання цієї мови широко обговорюється. Ст.23 Закону України від 15.06.2004 року зазначає, що дактильно-жестова мова є не тільки засобом міжособистісного спілкування, а й засобом навчання осіб з вадами слуху.
Це вже означає реформу в сурдопедагогіці, оскільки вся система навчання нечуючих в Україні протягом тривалого часу існувала під гаслом заборони використання жестової мови як такої. Але попри заборони вона існувала, існує і буде існувати, бо є нечуючі, її носії. Правда, останні десять років ми стали говорити про те, що жестову мову в навчанні нечуючих можна використовувати як допоміжний засіб. В яких ситуаціях, в якому обсязі, в яких рамках можна було її застосовувати ніде не регламентувалося. Тому обсяг її застосування був довільний, на погляд самого педагога. До речі, багато хто з нас, хто навчався в спеціальній школі для дітей з вадами слуху, пам'ятає, що саме застосування жестової мови в критичних ситуаціях розв'язувало проблему засвоєння матеріалу. Робилося це просто: вводилась як рятівна паличка методика “маленький учитель” або ж просто на прохання самого вчителя сильний учень класу переказував на своїй мові новий матеріал для своїх однокласників. Це за умови, коли вчитель слабо або зовсім не володів жестовою мовою, а якщо володів, то методика “маленький учитель” дійсно була методикою. Педагоги-практики, які працювали з нечуючими учнями і ставили за мету перш за все когнітивний розвиток, - визнавали жестову мову як мову, яка виконує всі свої функції.
Теперішні педагоги теж визнають її як таку, але інша річ, коли говорять про її якість. Тому, в цій ситуації, дозвольте делікатно підкреслити, що про примітивізм її чи багатство її може судити лише носій цієї мови або людина, яка досконало володіє цією мовою.
Необхідно зауважити, що:
1. Перша, і єдина поки що, програма, яку склали для учнів 1-4-х класів Грищенко Євгенія Семенівна та Стьопкін Василь Васильович, є пробною і, так би мовити, розвідувальною, бо працюючи за нею можна визначити перш за все розумовий рівень учнів певного класу;
2. Вже в першому класі йде чіткий поділ на учнів, які знають жестову мову, і учнів, які її не знають. Як правило, для перших жестова мова є рідною і працювати з ними згідно програми можна. Інші, хоч і жестикулюють - жестовою мовою це назвати складно. Такий собі набір жестів, які були засвоєні в процесі спілкування з людьми, які мови нечуючих не знають. Звичайно, навчити, перевчити в процесі навчання можна, але паралельно з іншими учнями класу певні знання своєчасно вони не отримують - і це якісно впливає на їхній розумовий рівень. Наведемо два приклади висловлювання учнями саме такою мовою:
- ударити двічі відкритою долонею по вусі, додати жест МАМА (“Через два дні приїде мама”);
- жест ХЛОПЧИК, жест Я, описові рухи ШИРОКИЙ, КРЕМЕЗНИЙ, ВІДДАННЯ ЧЕСТІ, невербальний жест ТАК (“А мій брат служить в армії”).
Висновок напрошується один: якщо слухові залишки не дозволяють засобом усного мовлення розвивати світогляд такої дитини, то рідною мовою мусить бути жестова. А це значить, що жестову мову треба вивчати ще в дитячому садку;
3. Однієї години на тиждень на предмет “Жестова мова” в 3-4-х класах замало: дітям важко запам'ятати правильні унітарні жести, опрацьований матеріал. Але 20 хвилин на тиждень у 1-2 класі (як зробили це в цьому навчальному році) з тим самим програмовим матеріалом - то марна трата часу;
4. Спірним питанням є те, чи треба вводити цей предмет для середніх класів. Якщо кожен вчитель-предметник буде досконало володіти жестовою мовою і використовувати її як засіб навчання - то, мабуть, не треба.

Стосовно застосування жестової мови на різних уроках
У першому класі йде нелегкий процес адаптації до самого процесу навчання саме в школі. Перехід від пізнавально-ігрової діяльності в дитячому садку до навчальної діяльності в школі завжди важкий. Але коли у глухих дітей відсутня жестова мова як така - то процес набуття знань в стократ важчий. Наприклад, в середині навчального року діти читають невеличкий текст усним мовленням. У тексті є такі речення:
Прийшла зима. Скоро буде свято Нового року. Люди купують подарунки. Тато купив велику, гарну ялинку. Тато несе ялинку додому. Вдома діти будуть прикрашати ялинку.
Щоб діти дійсно зрозуміли зміст тексту, вчитель робить жестовий переклад. І тут виявляється, що він не такий простий. Бо:
зима не може ПРИЙТИ вона може ПОЧАТИСЯ;
треба дати поняття про часові відношення (СКОРО, СЬОГОДНІ, ВЧОРА, ЗАВТРА, ЗАРАЗ);
жести КУПУЮТЬ, КУПИВ не ототожнюються з жестом ГРОШІ і між собою вони дещо відрізняються, бо КУПУЮТЬ означає незавершену дію, - КУПИВ завершену;
велика ялинка має перекладатися як ВИСОКА ЯЛИНКА;
до слова нести треба поставитися уважно, бо жест НЕСТИ практично різний в таких словосполученнях, наприклад: НЕСТИ ДІВЧИНКУ НА РУКАХ; НЕСТИ КВІТИ; НЕСТИ ВІДРА; НЕСТИ ЯЛИНКУ і т.д.;
так само відрізняються слова додому і вдома, бо до основного жесту ДІМ приплюсовується додатковий рух напряму на прикладі слова додому і на прикладі слова вдома приплюсовується додатковий жест В СЕРЕДИНІ;
відрізняються таким чином і жести ПОДАРУВАТИ (дієслово завершеної дії), ДАРУВАТИ (дієслово незавершеної дії) та ПОДАРУНКИ (предмет в множині); слово зима має відповідний жест ЗИМА, але аж ніяк не ПІВНІЧ.
І коли діти з вчителем разом попрацювали над текстом про Новий рік, вони вже вміли правильно відповідати на запитання, вставляти пропущені слова в речення.
На уроках української літератури починаючи з 4-5 класу діти приступають до читання великих за обсягом творів. Саме в цих класах закладаються підвалини любові до читання. Форми читання на уроках різні: вголос, про себе, тихе, коментоване, вибіркове. Але за будь-якої форми повинне бути синхронне читання жестовою мовою. Такий процес читання складний, безумовно, як для вчителя, так і для учнів, але позитивний. Що дає такий процес читання?
По-перше, учні не зможуть ухилитися від читання, зробивши вигляд, що читають. Кожне прочитане слово знаходиться під контролем вчителя;
по-друге, вчитель швидко виявить незрозумілі учням слова, проведе відповідну словникову роботу, поняття незрозумілого слова дається і жестовим, і письмовим мовленням. В процесі подальшого читання ці слова будуть виникати не раз, що примусить учнів запам'ятати їхнє значення жестовою мовою і їхнє словесне оформлення, тобто граматичне написання цих слів;
по-третє, учні будуть образно уявляти те, що читають. У їхніх головах буде, за словами дітей, “кольорове кіно”. І якщо текст несе емоційне навантаження, то відповідні емоції проявляються і на обличчях. Діти плачуть, сміються, переживають, страждають і вимагають читати до кінця. Є такі учні, що передбачають хід подій у варіантах. Тобто формується свідоме читання твору;
по-четверте, збільшується у дітей власний словниковий запас, поповнюється також і жестова мова новими поняттями.
За умови систематичної роботи таким чином процес читання може стати захопленням для багатьох нечуючих дітей і поступово це захоплення може перерости в захоплюючу любов до книги.
Є обов'язкові правила, які слід дотримуватися під час процесу синхронного читання жестовою і вербальною мовою. Наведемо приклади.
1. Прочитавши з учнями абзац, слід перевірити зміст прочитаного саме жестовою мовою у певного учня. Так вчитель вловить якісь неточності, а решта учнів буде вносити правильні корективи. Дуже позитивною є тут методика “перехресного допиту”, коли вчитель щоразу уточнює деталі з різних позицій. Наприклад, перший стовпчик з байки Глібова “Щука”:
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцімто вона таке є виробляла,
Що у ставу ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть другого обідрала.

Після словникової роботи над словами: бомага, буцімто, виробляла, заїла, обідрала ставимо питання жестовою мовою:
- Хто подав бомагу (скаргу) в суд?
- Куди була подача скарга?
- На кого була подана скарга?
- Який зміст (причини) скарги?
- Що значить життя не мав?
- Хто життя не мав (мучився)?
- Де життя не мав (мучився)?
- Як не давала жити (мучила) Щука?
2. Прочитавши весь твір чи розділ твору разом з учнями вчитель спочатку ставить запитання довільної форми жестовою мовою і отримує потрібні йому відповіді.
3. Вчитель повторює питання, але вже в письмовій формі, і отримує письмову відповідь.
4. Ніколи вчитель не повинен ставити запитання у письмовій формі таким чином, щоб учні сліпо видирали цілий шматок тексту на це запитання. Треба ставити конкретні питання довільної форми і вимагати конкретних відповідей.
Що ж до предметів математичного та природничого циклу - тут суцільні терміни, специфічні поняття, які можуть розкриватися в процесі подачі матеріалу саме жестовою мовою. Словникова робота проводиться, коли треба розкрити поняття базових слів. Весь урок віддавати на процес читання та словникову роботу небезпечно: учні втрачають інтерес до самого навчального предмета. А головним же завданням такого вчителя є розширення світогляду нечуючого учня зі свого предмета.
Вчитель географії знає, що на один урок дається одна тема, це один параграф. У 7-ому класі один параграф - це 2-5 друковані сторінки. Досить прочитати наведений уривок тексту про внутрішні сили Землі, щоб стало ясно, що зрозуміти зміст дітям без своєї мови так, як зрозуміє чуючий учень, складно. Наприклад,
Причинами землетрусів є раптові розриви та зміщення пластів у глибинах земної кори і навіть у верхніх шарах мантії, які передаються на великі відстані і викликають струси земної кори. Енергія, що звільнюється внаслідок цих зміщень, дорівнює за потужністю вибуху кількох десятків ядерних бомб. Вона поширюється сейсмічними (від грецького слова “сейсмос” - землетрус) хвилями від вогнища землетрусу (гіпоцентру) по поверхні Землі як хвиля від кинутого у воду каменя.
Зважаючи на вищевикладене підводимо підсумки:
- жестова мова така ж мова, як і всі інші;
- жестова мова має право на рівне існування з іншими мовами в навчальних закладах;
- для дітей з вадами слуху жестова мова - це потужний імпульс для їхнього повноцінного когнітивного розвитку;
- застосування жестової мови в навчальному процесі аж ніяк це заважає розвитку словесної мови (живих свідчень цьому багато);
- сурдопедагог просто зобов'язаний не тільки знати, але й дос¬конало володіти рідною мовою глухих;
- в Україні ніхто ще не вивчав дійсно рідну мову глухих з точки зору науки - пора приступати до цього.

Н.Адамюк

Категорія: Сурдопедагогіка | Переглядів: 1467 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2024