Середа, 20.09.2017, 17:21
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [78]
Законодавство [42]
Сурдопедагогіка [82]
Освіта глухих [144]
Освіта України [46]
Освіта за кордоном [19]
Медицина [11]
Консультація [15]
Країна глухих [59]
Адміністратор сайту [6]
Пошук
Вхід на сайт
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2013 » Жовтень » 20 » Використання психофізіологічних досліджень для колекційної роботи в умовах сенсорної депривації
11:33
Використання психофізіологічних досліджень для колекційної роботи в умовах сенсорної депривації
У "Концепції спеціальної освіти осіб з фізичними та психічними вадами в Україні на найближчі роки і перспективу” (1996р.) обґрунтовано необхідність глибокого переосмислення сучасного стану спеціальної освіти молоді з дефектами слуху, аналізу наявних у навчально-виховному процесі недоліків та їх виправлення, що сприяє повноцінній реалізації людини в соціальному, професійному та особистому житті.
Таким чином, аналітичне вивчення шляху розвитку методів навчання у загальних та спеціальних закладах дає можливість осмислити причини низької ефективності традиційних методів навчання молоді з вадами слуху, які не призводили до фіксованих позитивних зрушень, виявити психолого-педагогічні умови, що дозволяють на практиці реалізувати теоретичні рекомендації та висновки.
Людина є істотою біосоціальною, тому дуже важливо задовольнити як біологічні, так і соціальні її потреби, зокрема, у спілкуванні. Лише завдяки спілкуванню людина в змозі повноцінно взаємодіяти зі своїм соціальним середовищем, що у свою чергу є необхідною умовою становлення її як особистості. У глухих це питання постає дуже гостро. Сенсорно депривовані люди у зв'язку з обмеженими можливостями у спілкуванні мають низький рівень соціальної адаптації, що сприяє ізоляції даного контингенту та формуванню особливих рис характеру, призводить до певних змін емоційно-вольової сфери особистості глухих. Цей факт вторинно ускладнює процес спілкування та, як наслідок, соціальну адаптацію.
Актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю підвищення корекційної спрямованості методів навчання глухих та приглухуватих.
В дефектологічній літературі є кореляційний зв'язок між методами навчання особистості та психофізіологічними характеристиками індивіда. Тому й мета дослідження - психоемоційний стан та стан вищої нервової діяльності молоді з вадами слуху. Предметом дослідження є характеристика показників індивідуально-типологічних властивостей нервової та нейродинамічних і психологічних функцій у сенсорно депривованих осіб.
Дослідження проводились на базі Херсонського медичного училища, яке готує медичних працівників з контингенту приглухуватих та глухих. Дослідження проводились в груповому та індивідуальному режимі. В процесі експерименту враховувались загальний стан здоров'я, причина та ступінь дефекту слуху, статеві ознаки, успішність, вік, індивідуально-типологічні можливості, психоемоційний стан.
В експерименті використовували бланкові методики з метою вивчення обсягу короткотривалої пам'яті ("Пам'ять на числа”, "Пам'ять на слова”). Вивчали також зосередженість та обсяг уваги, швидкість та ефективність переробки інформації ("Коректурна проба з кільцями”). Психомоторні якості з'ясовували за допомогою методик "Тейпінг-тест” та "Зворотного знаку”.
З'ясовано, що обсяг короткотривалої пам'яті на слова у глухих досягає 74%, а у чуючих - 80 %. В той же час показники короткотривалої пам'яті на числа інші: якість відновлення чисел у глухих - 70 %, а у контрольної групи - 78 %. Ефективність переробки інформації та обсяг уваги в обох групах співпадає, але швидкість вища в контрольній групі. В групі молоді з вадами слуху виявлено зниження працездатності, що свідчить про слабкий тип нервової системи. Представники контрольної групи мають проміжний середньо-слабкий тип нервової системи. Для оцінки емоційного стану використовували проективні методики "Малюнок неіснуючої тварини”, "Психогеометричний тест”.
Для вимірювання ступеня нервово-психічної напруги (НПН) використовували опитувальник, запропонований Т.Немчиним. Опитувальник включає в себе перелік ознак нервово-психічної напруги і складений за даними клініко-психологічних спостережень. Він утримує З0 основних характеристик цього стану, має три ступені виразу.
Нервово-психічна напруга - це особливий вид психічного стану. У людини він розвивається у складних умовах її життя та діяльності. Це системний процес, який включає в себе різні рівні нервово-психічної та соматофізіологічної організації людини, супроводжується як позитивними, так і негативними переживаннями, суттєвими зрушеннями організму людини та змінами його працездатності.
В дослідженні використовували шкалу астенічного стану (ШАС), запропоновану Л.Малковою та адаптовану Т.Чертовою на базі даних клініко-психологічних спостережень та відомого опитувальника ММПІ. Шкала включає в себе З0 пунктів-стверджень, відображає характеристики астенічного стану.
Під терміном "астенічний стан” або "зниження психічної активації” розуміється психічний стан, який характеризується загальною слабкістю до повсякденних фізичних та психічних навантажень, підвищенням нервового виснаження, подразнювальністю, зниженням продуктивності психічних процесів, розладами сну, фізичною слабістю та іншими вегетативно-соматичними порушеннями.
Для вимірювання ступеня виразу депресії застосовували шкалу зниженого настрою - субдепресії (ШЗНС). Шкала базується на опитувальнику В.Зунга і адаптована Т.Балашовою. ШЗНС включає в себе 20 стверджень та характеризує астенічний стан.
Знижений або субдепресивний настрій характеризується зменшенням активності психічної діяльності, психомоторики, порушенням сну, вегетативно-соматичних функцій, схильністю до підвищення артеріального тиску, зниженням соціальної активності.
Виявлені наступні особливості:
-практично у кожного піддослідного виявлено наявність агресивності,
-деякий інтелектуальний інфантилізм.
Підвищена агресивність відображає становище глухих у суспільстві, адаптуватися у якому їм дуже важко.
Особи з вадами слуху частіше виділяють специфічне, індивідуальне, зосереджуються на вимальовуванні дрібних деталей, додаткових елементів, аніж на пізнанні об'єкта як носія особливого та загального.
У ході дослідження були отримані такі результати:
Таблиця 1. Порівняння показників психічних станів у глухих та чуючих:
Групи піддослідних    нервово-психічна напруга    астенічний настрій    субдепресивний настрій
                                             І              II                  І              II                І              II
Експериментальна          39,4 +5,5    48,8 +3,3    40,9+3,1    48,8+2,15    50,5+3,8    50,4 +4,6
Контрольна                    38,7+ 2,4    36,8 +4,3    41,3+1,7    42,2 +3,8    41,8+5,6    39,3+2,8

1 група - молодь віком 16-17 років,
2 група - молодь віком 20-22 років.
Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що для експериментальної другої групи характерний діапазон інтенсивної нервово-психічної напруги. Результати першої експериментальної групи знаходяться у діапазоні детензивної, або слабкої нервово-психічної напруги.
Шкала астенічного стану допомогла виявити відсутність астенії у всіх груп піддослідних, але для 2-ої експериментальної групи характерний стан слабкої астенії.
Вимірювання ступеня виразу зниженого настрою засвідчило, що для експериментальних груп характерне незначне, але чітко виражене зниження настрою. Особи контрольних груп в момент досліду не мали зниження настрою.
Вищезазначене свідчить, що психофізіологічні характеристики молоді з дефектами слуху залежать від складності вербального навантаження: необхідно зменшити текстову частину вправ та задач, підготувати інформативні графічні зображення (таблиці, схеми, малюнки).
Такий результат дозволив розробити систему дидактичних завдань з базових дисциплін з урахуванням психофізіологічних передумов піддослідних. Учбовий матеріал з двох предметів (з фізіології людини та хімії) об'єднали в невеликі модулі, які мали вигляд графічних схем, малюнків з мінімізованим текстом. Тематичні контрольні завдання 1 і 2 рівня складності вимагали вибору відповідного графічного зображення або створення ланцюга послідовних операцій. Контрольні заходи проводились в позаурочний час (інколи як домашнє завдання), без жорсткого регламенту часу.
Таким чином, досягалась стабілізація емоційного стану, проводилась профілактика напруженості, тривожності та агресивності.
Аналіз результатів виконання контрольних завдань за розробленою схемою свідчить про підвищення успішності та якості знань. На завершальному етапі з'ясовано достовірне зниження агресивності досліджуваної групи. Таким чином, урахування психофізіологічних характеристик молоді з вадами слуху дозволило в короткий час досягти поліпшення психоемоційного стану, ефективності навчання, адаптації до студентського середовища.

Кравченко Ю.В., Херсонський педагогічний університет (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)

Категорія: Сурдопедагогіка | Переглядів: 475 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2017