Група представників різних організацій інвалідів України зараз перебуває в США, де бере участь у навчальній програмі професійного зростання “Толерантність до різноманіття: забезпечення рівності в суспільстві та у розробці політичних стратегій”, що фінансується Агенством США з міжнародного розвитку (USAID). Цей проект міжнародної технічної допомоги “Навчальні програми професійного зростання” здійснюється з метою передачі українцям нових знань і навичок для покращення політичного, суспільного та економічного стану в нашій країні.
До складу української групи увійшла також наш член ОНП Марія Андрієнко, яка надіслала свою розповідь про перебування в США.

Що ви знаєте про толерантність?

Отже, що ж це за слово “толерантність”? Це слово з латинської перекладається як “терпіння” і означає здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних. Терпимість і різноманітність сприяють розвитку більш справедливого суспільства, в якому різні люди мають рівні права та забезпечені однаковими можливостями незалежно від своїх фізичних чи соціальних характеристик.

Часто вживаються вирази: “толерантне ставлення до інвалідів”, “толерантність до чужої думки”, “толерантне ставлення до інших людей” тощо.
Чи не правда, це дуже актуально зараз для нас в Україні? Отже, саме для того, щоб вивчити американський досвід, і поїхала до США наша група з 10 осіб.

ICW та CEUME

Приймаючою організацією цієї програми, що спрямована на тематику толерантності, є Інтернаціональний центр Вустера (The International Center of Worcester - ICW). Це незалежна неприбуткова членська організація, що знаходиться в Університеті Кларка.
Місія організації полягає у підтримці взаєморозуміння і дружби між жителями Центрального Массачусетсу, міжнародної спільноти та міжнародних відвідувачів. Це волонтерська організація, яка бере участь у роботі ініціативної групи місцевих жителів та співпрацює з місцевим університетом, муніципалітетом, бізнесом і культурними об’єднаннями. ICW організовує програми професійного обміну для учасників урядових і неурядових інституцій. Вона є частиною загальнонаціональної мережі організацій - членів Національної ради учасників міжнародних програм National Council for International Vicitors (NCIV) у Вашингтоні, округ Колумбія.
Виконавчим директором організації ICW є Ройс Андерсон (Royse Anderson) - досвідчений науковець, який здійснив дослідження з маркетингу та споживацької поведінки. Він викладав спецкурси в Університеті Нью-Йорка, Ратгерському університеті та Університеті Кларка.
Посаду виконавчого директора ICW Ройс Андерсон обійняв у 1998 році і, перебуваючи на цій посаді, впровадив багато бізнес-проектів, а також був керівником сесій із стратегічного планування для міжнародних програм обмінів у 2000 році.

Ще однією організацією, яка доклала багато зусиль для здійснення нашого стажування в США, став Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (Consortium for Enhancement of Ukrainian Management Education - CEUME). Це благодійна організація, що надає інформаційно-методичну підтримку вищим навчальним закладам і їх викладачам для участі у вдосконаленні викладання дисциплін управлінського циклу. Саме завдяки сприянню цієї програми були відібрані учасники нашої групи.
Приймаючою організацією для нас підготовлена насичена та цікава програма, що якнайкраще та у повній мірі розкривала тему “Толерантність до різноманіття: забезпечення рівності в суспільстві та у розробці політичних стратегій”.

Культурна орієнтація

Завдяки перекладачу Роману Якубу (Roman Yakub), який супроводжував нас на всіх запланованих зустрічах, та, до речі, досконало володіє українською мовою, ми дізналися про особливості та культурні відмінності між Україною та Сполученими Штатами Америки. Роман розповів про культуру та етику, концепцію управління часом, етику ділового одягу тощо. Багато уваги було приділено особливостям перебування та мешкання у типових американських приймаючих родинах, особливостям їх побуту, діяльності та дозвілля. Головною рисою американців є пунктуальність - на цьому особливо наголосив Роман.
Вже з перших днів перебування у місті Вустер (Worcester), де й розташований Університет Кларка, ми помітили багато цікавого. Перш за все, вразила бібліотека університету, яка більш схожа на затишне кафе, де можна зустрітися з друзями. І, до речі, тут завжди людно, чого, на жаль, не можна сказати про наші українські бібліотеки…
Ще одне подивування викликала студентська молодь, що крокувала повз нас, тримаючи у руках мітли. Ми з цікавістю спостерігали, що ж буде далі? Невже в американців є суботники? Поки не виявилося, що ця молодь - справжнісінькі фани “Гарі Поттера”, які грають у казкову гру “квіддіч”! І у них не мітли, а справжнісінькі “німбуси” з відомої книги!

Лекція про введення в права людини

Наступного дня, у п’ятницю 28 березня, ми слухали цікаву лекцію професора Османа Пауер-Гріна (Ousmane Power-Greene), який розповів нам про те, як американський народ боровся за свої права рівності та свободи у суспільстві, яких мук та страждань довелося пережити людям задля того, щоб сучасні покоління мог¬ли спокійно жити у мирній та розвиненій державі. Лекція супроводжувалась слайдами з фотографіями, на яких були зображені фрагменти подій минулих століть, особистості, що боролися за рівні права… Та мабуть найболючішими були ті моменти, у яких розповідалося про те, якими зусиллями афроамериканцям доводилося боротися з рабством. Професор зазначив, що цю тему чомусь згадують мимохідь, але це сторінка великої історії, про яку мають знати у суспільстві.

Про зустрічі та лекції, які відбуваються в США за навчальною програмою професійного зростання “Толерантність до різноманіття: забезпечення рівності в суспільстві та у розробці політичних стратегій” для групи представників організацій, що опікуються інвалідами в Україні.

Програми підтримки жінок та дітей

Понеділок 31 березня розпочався з цікавої зустрічі з Християнською асоціацією молодих жінок Центрального Массачусетсу (YWCA). Ця організація має цікаву місію - боротьба з расизмом, просування миру і свободи, розширення можливостей дівчат та жінок. За словами Лінди Кавайолі (Linda Cavaioli), виконавчого директора організації у Вустері, YWCA має високий рівень успішності своїх програм (93 %) та різноманітні напрямки роботи, що допомагають жінкам реалізувати себе та покращити своє життя. YWCA забезпечує охорону здоров’я та фітнес-програми у спортивних закладах та майданчиках, а також тренінги для чоловіків, жінок та сімей. Організація забезпечує захист інтересів жінок та роботу ресурсного центру, де реалізуються потреби жінок. YWCA організовує групи підтримки та інформаційні послуги, надає можливість денного перебування, профорієнтацію та програми надання допомоги батькам підлітків та жінок, які зазнали насильства. Також вони мають таку програму, як Daybreak Resources, що надає послуги жінкам та дітям, які стали жертвами насильства в сім’ї. Також організація має телефон «гарячої лінії» та тимчасове житло для постраждалих жінок. За словами Лінди, за телефоном «гарячої лінії» вони отримують близько 5000 дзвінків у рік з проханням підтримки. Не обходять стороною вони і чоловіків…
В Україні також є філія цієї організації, у яку можуть звернутися про допомогу постраждалі жінки: Young Women’s Christian Association of Ukraine, м.Київ, вул.Степана Руданського, 4-6, оф.332, тел. +38(044) 236-63-14, e-mail: una01@mail.ru.

Інформування та розваги для слабозрячих

Америка дбає абсолютно про кожного свого громадянина. Крім того, у Сполучених Штатах дуже популярною вважається волонтерська діяльність, і кожна людина має за честь брати у цьому участь. Однією з таких організацій є Аудіо-журнал (Audio Journal). Це громадське радіо з кабельною та онлайн-радіостанцією, яка готує випуски для людей, котрі не мають можливості читати або тримати надруковану сторінку. У команді Аудіо-журналу - більш ніж 150 добровольців, які щоденно підбирають матеріали з газет чи журналів та озвучують їх на радіо. Дійсно вражаю¬че! Адже завдяки цьому кожна людина з обмеженими можливостями зору має можливість бути в курсі всіх подій та розвиватись.

Зустріч з високопосадовцями міста Вустер

Для нашої групи були організовані дві особ¬ливі, але дуже короткотривалі зустрічі з високопосадовцями міста Вустер: конгресменом Джеймсом Мак Говерном (James McGovern) та мером міста Джозефом Петті (Joseph M.Petty). Здебільшого розмова йшла про політичну ситуацію в Україні. Приємно було бачити, що американці стурбовані та хвилюються за український народ, але не все залежить лише від нас… Толерантні нотатки з Америки 2

Ще однією особливістю став плакат “Every human has rights”, який я помітила не лише в приміщеннях різних організацій, а й у державних закладах міста Вустер. Переклад цього гасал: “Кожна людина має права” - незалежно від статі, національності, кольору шкіри, фізичних недоліків тощо. Тож давайте не будемо забувати про це, плекаючи у собі людяність, щирість та толерантність.

“Seven hills”

Цей фонд, назва якого перекладається українською як “Сім пагорбів”, є приватною некомерційною організацією, яка надає реабілітаційні, житлові, освітянські та соціальні послуги, послуги з охорони здоров’я та супутні послуги для людей з вадами фізичного розвитку, емоційними або іншими життєвими проблемами. Їх програми для дорослих включають житлові питання, спеціальні консультації в галузі освіти, різні професійні програми та працевлаштування, а також соціальні програми.
“Seven hills” був створений з метою допомоги людям з серйозними порушеннями по всьому світу. До роботи Фонду залучені співробітники з понад 45 країн світу.
Учасники нашої програми професійного зростання мали можливість відвідати три філії цього Фонду: два - у штаті Массачусетс, один - у сусідньому штаті Род-Айленд (до речі, це найменший за площею штат США). У перших двох ми побачили приміщення, пристосовані для людей з фізичними порушеннями: кімнати, обладнані різними засобами, призначеними для розвитку їх моторики та руху. Наприклад, там є невеличка тепличка, у якій люди зі слабко розвиненими рухами можуть тренувати свою моторику під час роботи, пересаджуючи та розсаджуючи різні рослини. Або є тут ще інша кімната, у якій за ткацьким станком створюються різні витвори народного промислу…
Крім того, співробітники Фонду “Seven hills” ознайомили нас з положеннями Закону про інвалідів (Americans with Disabilities Act (ADA), який, зокрема, визначає вимоги до організацій і установ стосовно врахування потреб людей з обмеженими можливостями та обладнання приміщень таким чином, щоб вони були доступними для інвалідів. Детальніше про цей закон йтиметься у наступних номерах газети.

“Ротарі Клуб” Вустера - це волонтерська організація, що підтримує благодійним коштом багато проектів розвитку міста та його благоустрою, а також підтримує студентські організації. Ми мали за честь бути присутніми на їх щотижневому ланчі і познайомитись з президентом “Ротарі Клубу” Сатьєю Мітра (Satya Mitra) та іншими посадовими особами Клубу. Наша група підготувала невеличку презентацію-розповідь про нашу країну та відповіла на всі поставлені членами Клубу запитання.

Я більш ніж упевнена, що всі учасники нашої програми найбільш за все запам’ятали тренінг, що відбувся під керівництвом Ді Зеутас-Брауер (D.Zeutas-Broer). Вона поділилася з нами декількома цікавими вправами, що допомогли розкритися кожному з учасників та поглянути на звичні речі з іншого боку. Цей тренінг був дійсно одним з найжвавіших, тому що Ді не прос¬то ділилася своїм досвідом, а підключала до участі кожного присутнього. Як приклад, ми мали змогу проявити свої акторські здібності в одному з завдань, котре було надруковано на карточках, які отримав кожен з нас. Суть цього завдання полягала у тому, щоб співрозмовник спробував відгадати, яку саме поведінку зображає його товариш. Особливо цікавими були роздаткові матеріали, підготовлені лектором. Один з них - на тему першого враження, я приведу нижче:
“Перші враження - як фільтр. Ось як інші формують ваш образ:
Люди сприймають початкову інформацію - вони помічають вашу мову тіла, що ви при цьому кажете та як ви реагуєте.
На основі цієї початкової інформації вони утворюють своє враження і приймають рішення про те, який (яка) ви є і якої поведінки від вас чекати у майбутньому.
Потім вони сприймають вас через цей фільтр. Кожний хоче думати про себе, що він чи вона добре розуміються в оцінці особистості, та мати можливість сказати собі: “Я знав з першої хвилини, що він є…”. Вони шукають інформацію, яка узгоджується з їх першим враженням, і не шукатимуть, а навіть ігноруватимуть таку інформацію, яка не відповідає їх враженням про вас.
Перші враження свідчать, що ви не знаєте про те, як вас сприймають інші.
Др. Енн Демейріс, др. Валері Уайт”.

Брати наші менші

У вихідні дні за нашою програмою був запланований дуже незвичний для нашої країни захід - собачий випускний в організації NEADS, яка готує спеціально навчених собак для допомоги нечуючим людям та американцям з обмеженими можливостями. Я довго не могла повірити у те, що цуценят-лабрадорів готують саме для нечуючих, але на церемонії випускного змогла переконатися в усьому сама…

Протягом 17 місяців тренери-волонтери організації NEADS навчають та виховують білих та чорних цуценят лабрадорів для того, щоб вони могли стати не просто друзями для нечуючих людей, а й їх помічниками.
Собак навчають будити хазяїна вранці зі дзвінком будильника, допомагати орієнтуватись у просторі, підказувати, якщо хтось звертається до хазяїна, відкривати та зачиняти двері… Усе це ми мали можливість побачити на власні очі під час випускної церемонії. Та найбільш вразило, що собак навчили відкривати холодильник, діставати з нього пляшку води, подавати хазяїну та зачиняти дверцята холодильника!

Під час випускного ми познайомилися з вихованцями школи NEADS та їхніми господарями. Неможливо було стримати сліз, слухаючи розповіді виступаючих, адже для них собаки стали не просто помічниками, а справжніми друзями, які підтримують їх будь-якої миті… Зворушливою була історія хлопчика-школяра Джекі (Jackie), який сам зі сльозами на очах та зі словами: “I’m very like she” (“Я дуже люблю її”), обійняв свою чорненьку Чанті (Chantey)… Кожна історія, яку ми почули на цій зустрічі - зворушлива та неймовірна. І ми знову переконались у тому, що собаки, безперечно, - найвідданіші та найкращі друзі.

М.Андрієнко, член ОНП.