Середа, 22.11.2017, 15:28
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [82]
Законодавство [42]
Сурдопедагогіка [82]
Освіта глухих [147]
Освіта України [47]
Освіта за кордоном [20]
Медицина [11]
Консультація [15]
Країна глухих [60]
Адміністратор сайту [7]
Пошук
Вхід на сайт
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2015 » Грудень » 24 » Спочатку бути жести...
13:20
Спочатку бути жести...

Розкрито гіпотезу Н.Марра про первинність ролі жестів на ранніх етапах розвитку мови; приналежність людства раннього доісторичного періоду до формування жестової мови. Жестова мова є попередницею звукової мови. Коротко описаний життєвий та науковий шлях вченого в умовах тоталітарного режиму. Як доказ гіпотези Н.Марра наведено факти існування мови жестів серед чуючих і в наш час.

Коли вникнути у суть існування ЖМ, яка пройшла своєрідний шлях розвитку, то можна помітити парадоксальний збіг обставин з протилежними наслідками, що пов’язані з використанням ЖМ в різних іпостасях розвитку людських відносин. Так, зокрема, до формування МЖ причетне людство раннього доісторичного періоду, котре не було позбавлене слуху. Їхня ЖМ тоді перебувала в примітивному, спрощеному стані. А ось уже в більш пізній історичний період ця ж мова стає рідною для людей, які позбавлені слуху, – за її допомогою вони спілкуються нині між собою. На сучасному етапі МЖ як комунікативна система, у лексичному відношенні майже тотожна зі словесно-звуковими мовами світу.
Гіпотезу жестів сформував російський вчений, всесвітньовідомий лінгвіст і автор оригінальних концепцій походження, розвитку і структури мов, академік і віце-президент АН СРСР Микола Якович Марр (1864–1934). Серед багатьох ідей та концепцій М.Марра знаходимо гіпотезу про виняткове значення ролі жестів на ранніх етапах доісторії людської мови.
Гіпотеза М.Марра про відстоювання первісності МЖ розкидана по сотнях його праць, основні з них зосереджені у п’ятитомнику „Избранные работы”, котрі були видані в 1933–1937 роках.
ЖМ М.Марр вважав попередницею звукової. Ще раніше, на його думку, людина виражала інформацію за допомогою синкретичної єдності засобів – звуків, жестів, міміки, рухів тіла. Під терміном “синкретизм” (від гр. syn, лат. cresco – сполучення, з’єднання) прийнято розуміти діалектичний процес взаємозв'язку, взаємовпливу й взаємопроникнення уявлень і культових дій, які відносяться до різних релігійних систем. У виникненні звукової мови важливу роль відігравала магія, яка базувалася на зв’язках ручної мови, рухів тіла і перших слів із магічним заклинанням. Ця маррівська концепція дістала назву “труд-магічної” теорії походження мови. Магія, за своєю сутністю на перших порах зародження звукової мови, супроводжувалась сукупністю дій жестів і міміки.
Микола Марр є автором концепції про виняткову роль руки та назви руки в розвитку мови, зокрема, жестової або ручної мови та письма і навіть мислення, що одержало назву “ручне мислення”. М.Марр, формуючи поняття про числівники, використовує термін “рука з п’ятьма пальцями”. Про це мовиться у його праці “Языковедные проблемы по числительным”.
Ідея М.Марра щодо уявлень про зміни в різних мовах як єдиний мовотворчий процес, зачіпає й інше тлумачення. Мовотворчий процес має пласти, які належать до різних стадій. Цей процес має такий початковий пласт: від первісної мови, що включала в себе, крім власне звуків, також інтонацію, міміку, жести, рухи тіла, до майбутньої мови, що гіпотетично складатиметься лише з мислення без звукової форми. Скоріш за все, це мислення супроводжувалося ручною мовою. Тож М.Марр відстоював первісність мови жестів, як попередниці звуко-словесної мови.
Микола Марр шукав у своїх дослідженнях релікти передісторичних епох, зокрема, сліди МЖ, на основі яких висунув концепцію про існування ручної мови.
Якщо ми звернемось до Біблії, де записано, що спочатку було слово, то це формулювання суперечить гіпотезі М.Марра про жести. Виходячи з маррівської гіпотези, в такому разі слово не було первісним, і тоді напрошується висновок, що саме МЖ була первинним пластом у формуванні людської мови, тобто спочатку виникла МЖ, а потім, на її основі, звукова мова.
Але це ще не значить, що звукова мова тотожна словесній. До словесної мови ще досить дуже далеко. Звукова мова на початковій фазі складалася з вигуків, звукосполучень, лише з часом почався довготривалий процес формування словесно-звукової мови. Тож, попри ствердження деяких вчених щодо первинності виникнення звукової мови, мова жестів, виходячи з гіпотези М.Марра про жести, була першопрохідцем у формуванні сучасних звуко-словесних мов світу.
Про можливість виникнення звукової мови на основі жестів твердили представники й інших гіпотез. Так, німецький вчений Вільгельм Вундт (1832–1920) вважав, що із самого початку існували дві мови – мова жестів і мова звуків. За допомогою звуків виражали почуття, а за допомогою жестів – уявлення про предмет.
Як доказ гіпотези М.Марра – наводимо факт існування МЖ і у наш час. Щодо цього цікаві повідомлення подає український професор Михайло Корчеган у своїй науковій праці „Вступ до мовознавства”, де він зазначає, що МЖ використовують багато племен. Австралійське плем’я аранда має 450 жестів, серед яких є навіть такі, що виражають абстрактні поняття.
Мовою жестів користуються, як правило, тоді, коли заборонено говорити, а також під час спілкування різномовних племен. Так, зокрема, вдови австралійського племені варрамунга цілий рік повинні мовчати, тому змушені спілкуватися за допомогою мови пальців і ліктів. Серед деяких племен заборонено розмовляти юнакам у період посвячення їх у мисливці. Як бачимо, в усіх згаданих тут випадках жести застосовують як доповнення до звукової мови. Отже, жести були і є допоміжним засобом спілкування, властивим усім народам.
Щоправда, представники різних етносів удаються до нього неоднаковою мірою. Так, скажімо, протягом годинної розмови мексиканець використовує жестикуляцію 180 разів, француз – 120, італієць – 80, афінянин – 1 раз.
Якщо ми повели мову про гіпотезу жестів М.Марра, то тоді варто навести біографічні дані про життєвий і творчий шлях творця цієї гіпотези.
Микола Якович Марр – син шотландця Джеймса (Якова) Марра і грузинки Агапії Магулярія. Народився у 1864 році в Кутаїсі. Він був чиновником цензурного управління, перекладачем імператора. У 1890 році закінчив Імператорський Санкт-Петербурзький університет, з 1900 року – професор цього ж університету, а з 1912 – академік Імператорської академії наук. Був царським генералом у роки Першої світової війни. Після революції займав посаду віце-президента АН СРСР, був лауреатом премії ім.В.І.Леніна й одним із перших кавалерів ордена Леніна. Це давало йому змогу рятувати своїх наукових співробітників від переслідувань.
М.Марр знав 30 мов, зробив істотний внесок у вивчення вірмено-грузинської філології. Побудував лінгвістичну теорію, яка мала назву “Нове вчення про мову”, висунув гіпотезу про єдину прамову, де йдеться про мову жестів. Працював у галузі історії, археології та етнографії Кавказу. Серед його учнів – 9 академіків. Останні роки життя науковця ускладнило особисте протистояння з Л.Берією. У жовтні 1933 року у Миколи Яковича стався інсульт, після якого вчений не зміг повернутися до наукової роботи і через рік помер. Наукова спадщина академіка нараховує 1500 робіт, з яких 500 значних, де знаходимо праці і про українську мову.
Микола Марр все життя виявляв значний інтерес до України, її мови, культури. Не боявся дослідник говорити і про історичні розходження української та російської мов, підкреслюючи, що українська мова у минулому зовсім не була діалектом загальноросійської. Нещадні критики не могли пробачити М.Марру те, що він ставив питання про походження українського народу у світовому масштабі.
Через 15 років після смерті, у 1950 році, теорії М.Марра зазнали критики з боку Й.Сталіна. З того часу праці академіка не перевидавалися. На наукову спадщину вченого було накладено своєрідне вето. І лише з 1990 року ім’я видатного вченого повернуто із забуття. В країні цьому посприяв вчений – доктор філологічних наук Юрій Мосенкіс.
Такий він, тернистий шлях академіка Миколи Марра, якому в нинішньому році виповнилося 145 років з дня народження – автора гіпотези мови жестів. Тож варто знати забуті наукові джерела про еволюцію розвитку ЖМ – рідної мови нечуючих.

Сакун В.Є., сурдопедагог

Категорія: Освіта глухих | Переглядів: 247 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2017