П`ятниця, 29.03.2024, 01:44
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [135]
Законодавство [73]
Сурдопедагогіка [115]
Освіта глухих [191]
Освіта України [57]
Освіта за кордоном [21]
Медицина [15]
Консультація [18]
Країна глухих [80]
Адміністратор сайту [8]
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

hit counter
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2013 » Липень » 9 » Розвиток пам'яті в системі компенсаторно-корекційного впливу на дитину з особливостями слуху
20:36
Розвиток пам'яті в системі компенсаторно-корекційного впливу на дитину з особливостями слуху
У 20-З0 роках у працях П.П.Блонського, Л.С.Виготського була розроблена методологічна позиція, згідно з якою провідна роль у психічному розвитку дитини належить навчанню. В Україні у 50-х роках дослідження А.М.Гольдберг, М.О.Киричука, Г.С.Костюка, М.Д.Ярмаченка визначили напрямок вивчення можливостей управляння психічним розвитком дитини в процесі її навчання, детермінованого об'єктивними зовнішніми обставинами - програмою, змістом та методичним апаратом підручників, методичними прийомами, які використовуються вчителем.
"Виключно всі психологічні особливості дефективної дитини мають в основі не біологічне, а соціальне явище. Глухота - недолік переважно соціальний” (Л.С.Виготский. Лекции по педологии. - Ижевск, издательство Удмуртского университета. 1996, стр.95). Висновок Л.С.Виготського про соціальну сутність феномену глухоти дозволяє розглядати систему навчання нечуючих дітей як основне джерело розвитку психічних функцій. Якщо ж соціально-педагогічні умови формування інтелектуальної діяльності виявляються неадекватними можливостям дитини, зорієнтовані в основному на те, чого не може дитина, а не на реалізацію великого неушкодженого потенціалу, тоді з'являються негативні особливості, відставання від однолітків з нормальним слухом (К.В.Луцько, Л.І.Фомічева, М.К.Шеремет, М.Д.Ярмаченко). Водночас у розумінні особливостей словесно-логічної пам'яті глухих дітей вчені єдині у думці, що її розвиток має спільну спрямованість з розвитком пам'яті тих, хто чує, підпорядковується загальним законам дитячого розвитку. її особливості у глухих виявляються характерними за умов традиційного навчан¬ня, але вони не є притаманними психічному розвиткові глухих взагалі, а є наслідком того, як організоване навчання.
Варто зазначити, що була експериментально перевірена ефективність застосування у навчальному процесі глухих дошкільників та школярів деяких методичних прийомів впливу на словесно-логічну пам'ять, які грунтуються на положенні про зв'язок пам'яті з мовленням і мисленням (А.Алішаускас, Т.В.Розанова).
Втім, цілісна науково обгрунтована система впливу на словесно-логічну пам'ять не була розроблена.
У сучасній дефектології все більшої популярності набуває корекційно-попереджувальний напрямок (К.В.Луцько, Є.Ф.Соботович, В.В.Тарасун, Л.І.Фомічова, М.К.Шеремет), суть якого полягає у тому, що педагогічні зусилля потрібно зосереджувати на попередженні недорозвитку, запобіганні його виникнення, створенні сприятливих умов для формування психічних процесів. В руслі такого підходу педагогічний вплив на розвиток словесно-логічної пам'яті глухих дітей потрібно розпочинати вже тоді, коли закладаються основи цього процесу, коли в нормі дитина оволодіває такими знаннями, вміннями та навичками, які необхідні для формування вищого типу пам'яті. Таким періодом вважається дошкільний та молодший шкільний вік. В цьому віці глухі діти, згідно програмових вимог, стикаються з необхідністю запам'ятовувати тексти. Відомо, що запам'ятовування розпочинається зі сприймання. Від того, наскільки осмисленим є сприймання тексту глухою дитиною, залежить усвідомленість його запам'ятовування. Текст - це об'єднана смисловим зв'язком послідовність знакових одиниць. Його основна структурно-семантична одиниця - слово. Слово називає предмети, їх якості, явища, відношення дійсності.
Продуктивність запам'ятовування глухими дітьми тексту тісно пов'язана з володінням мовленнєвим матеріалом, використаним у тексті, та тим, що в тексті не використаний, але відноситься до його теми, а також вмінням осмислювати матеріал тексту, виділяти у ньому послідовність подій, причини, цілі, мотиви вчинків героїв, подумки встановлювати логічну канву оповідання. Ці вміння базуються на розумінні слів та їх сполучень у тексті, виділенні смислового понятійного змісту мовних одиниць або їх сигніфікату.
О.О.Потебня вважав, що повторене дитиною слово до того часу не матиме для дитини смислу, поки вона не поєднає з ним відомих образів, не пояснить їх власним сприйманням. Зіставлення слів з відповідними образами, що містять найбільш загальні і характерні ознаки, завдяки яким визначаються і розрізняються предмети, дії тощо, дозволяє уявити висловлене словами. Без такого перекодування неможливий і більш глибокий рівень аналізу і осмисленого запам'ятовування. Перекодування "слово – образ” дає змогу уявити те, про що йдеться у тексті. Уможливлює таке перекодування наявність у свідомості дитини образів уявлень про відображену у вербальній формі предметну дійсність. "Образ - узагальнене відображення дійсності у формі одиничного, індивідуального” (Л.И.Тимофеев. Основы теории литературы. 5-е изд., М., 1976, стр.23). Такі уявлення формуються завдяки образній пам'яті.
Втім, щоб уявити сприйнятий вербальний матеріал, наявності образів, уявлень недостатньо. Важливо, щоб дитина усвідомила необхідність співвіднесення слів і відповідних образів та опанувала навичкою такого співвіднесення ( Е.І.Пущин).
Осмислене запам'ятовування вербального матеріалу як складна і важлива мнемічна діяльність може здійснюватися у глухих дітей, коли для цього існує підґрунтя у вигляді образів, які забезпечують її функціонування. "Діяльністю неможливо оволодіти до кінця, поки повністю не сформується вся система образів, що її забезпечують” (А.А.Суворов. Проблема формирования представлений у слепоглухонемых детей. Вопросы психологии. 1983, №3, стр.70). Експериментальні дослідження А.Н.Леонтьєва показали, що діти старшого дошкільного і молодшого шкільного віку в нормі запам'ятовують вербальний матеріал, спираючись здебільшого не на абстрактно-логічні відносини між поняттями, які слугують опорою у дорослих, а на зв'язки предметів і явищ, наочно сприйняті і збережені в образній пам'яті. Глухим дітям для свідомого запам'ятовування вербального матеріалу вкрай необхідне створення саме такого образного підґрунтя, вміння користуватися ним для запам'ятовування вербальних одиниць. Вербальний матеріал, не пов'язаний з досвідом дитини, коли вона ще тільки вчиться прийомам розуміння і свідомого запам'ятовування тексту, не може бути зрозумілим. Система образних уявлень забезпечує матеріал, який є "чуттєвою тканиною свідомості” (А.Н.Леонтьєв). Без цього не може бути свідомо сприйнятий будь-який текст, оскільки він є завжди суб'єктивним відображенням об'єктивного образного світу. Вербальні одиниці тексту, що сприймаються глухою дитиною, тоді можуть бути усвідомлені нею, коли викликають відповідні внутрішні реакції "впізнавання” вже відомої образної інформації за вербальними одиницями. Таким чином, знання на образному рівні слугують матеріалом для перекодування слів у образи при сприйманні тексту, забезпечуючи можливість його розуміння і запам'ятовування. Знання на образному рівні тієї інформації, що у тексті викладена у вербальній формі, є необхідною умовою для розвитку словесно-логічної пам'яті. Розвиток словесно-логічної пам'яті глухих дітей детермінований об'єктивно-динамічними уявленнями про навколишній предметний світ. Принцип об'єктивної детермінації розвитку словесно-логічної пам'яті глухих дітей покладено в основу розробки методики її формування.
Система розвитку словесно-логічної пам'яті глухих дітей побудована за принципом нарощування складності. Вона охоплює два пов'язані між собою рівні: образний та вербальний. Образний рівень включає блоки однотипових пізнавальних та мнемічних завдань, спрямо¬ваних на оволодіння дітьми знаннями того предметного змісту, який висловлений у тексті. Такі знання складають базову інформацію для запам'ятовування тексту на образному рівні. Вербальний рівень також складається з блоків однотипових вербальних завдань, спрямованих на оволодіння базовим словниковим запасом, який дозволяє орієнтуватися при сприйманні тексту на знайомі дитині слова, словосполучення, речення. Вербальний рівень включає також завдання на запам'ятовування слів, словосполучень, речень. Ці обидва рівня поєднуються у методиці ще одним блоком спеціальних завдань, спрямованих на формування вміння і навички співвідносити вербальний матеріал з відповідними образами предметів, явищ, ситуацій тощо.

Назаріна В.В., науковий співробітник лабораторії сурдопедагогіки Інституту дефектології АПН України (Перша Всеукраїнська конференція з питань навчання глухих в Україні, 09-10.VI.2000)

Категорія: Освіта глухих | Переглядів: 703 | Додав: jurist | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2024