Понеділок, 23.10.2017, 20:06
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [80]
Законодавство [42]
Сурдопедагогіка [82]
Освіта глухих [146]
Освіта України [47]
Освіта за кордоном [19]
Медицина [11]
Консультація [15]
Країна глухих [60]
Адміністратор сайту [7]
Пошук
Вхід на сайт
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2013 » Липень » 27 » Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади
22:16
Розглядалась інтеграція інвалідів зі слуху у взаємодії з органами місцевої влади

 

Саме це важливе питання було винесене Київською організацією глухих на порядок денний круглого столу, який відбувся у Культурному центрі глухих 22 травня 2013 року.
У контексті загальної теми на цьому заході розглядались наступні складові:
-про працевлаштування та створення умов для професійної кар’єри інвалідів зі слуху;
-про правовий захист та доступ інвалідів зі слуху до безоплатної правової допомоги;
-про медичну реабілітацію та доступ інвалідів зі слуху до різних видів медичної допомоги;
-про соціальне обслуговування та питання роботи перекладачів жестової мови.
З урахуванням різноманітності і важливості всіх цих проблем, до участі у круглому столі організатори запросили близько 50 осіб, серед них:
-перший заступник голови Українського товариства глухих І.І.Чепчина,
-начальник відділу по роботі з інвалідами Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці КМДА О.В.Оксак,
-заступник директора Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації Т.М.Горобей,
-голова Голосіївської міжрайонної МСЕК В.А.Русняк,
-голова Дніпровської міжрайонної МСЕК Т.Ф.Фещенко,
-заступник начальника управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення,начальник відділу реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи, правової освіти та систематизації законодавства Головного управління юстиції в м.Києві О.І.Стадник,
-начальник відділу первинної медико-санітарної допомоги Департаменту охорони здоров’я КМДА О.М.Коваленко,
-заступник начальника управління промисловості Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА С.В.Прилєпко,
-директор КДВП "Контакт” Л.І.Селезненко,
-директор СПКТБ Т.Ю.Захарченко,
-директор КЦ глухих В.М.Гончаренко,
-інструктор оргвідділу апарату Українського товариства глухих Н.Б.Адамюк,
-спеціаліст відділу працевлаштування Київського міського центру зайнятості С.О.Бабич,
-спеціаліст відділу професійного навчання Київського міського центру зайнятості Р.І.Колесник,
-працівники Київської організації глухих, почесні члени та інші.
З питання працевлаштування та створення умов для професійної кар’єри інвалідів зі слуху з інформацією виступив голова Київської організації глухих М.М.Левицький. Він підкреслив, що попит на працевлаштування інвалідів на підприємствах і в організаціях міста зменшується. У той же час, у Києві діють 2 підприємства глухих: КДВП "Контакт” і СПКТБ, які переживають застій, оскільки не мають державних і регіональних замовлень. Після загального аналізу стану справ з працевлаштування нечуючих у столиці та області, М.М.Левицький надав слово директору КДВП "Контакт” Л.І.Селезненку.
Л.І.Селезненко: "Найголовніша проблема у нас - завантаження підприємства. Загальносвітова криза вплинула на стан справ і на нашому підприємстві. Його потенціал використовується на 25-30 %, працюємо неповний робочий день, люди йдуть у відпустки за свій рахунок, скорочуються замовлення від партнерів, багато разів зупинялося виробництво, підприємство на стадії банкрутства. Постійно виникають проблеми з виплатою зарплати. Зношується устаткування. А ще заважають божевільні тарифи на електроенергію.
Шукаємо вихід із скрутного становища. З цією метою освоїли 330 нових видів продукції: вимірювальні прибори для нафтопродуктів, товари народного вжитку, вироби з пластмаси, дроту та інше. Багато чого зробили для міста Києва - тротуарні лавочки, огорожі. Після серії вибухів у Дніпропетровську ми отримали замовлення від Київської міської державної адміністрації на виготовлення спеціальних вуличних урн. Одна така урна коштує 300 гривень, їх ми реалізували в 5 районах Києва 3 тисячі штук. Здатні виготовляти до тисячі таких виробів у місяць.
Постійно звертаємося з проханнями щодо забезпечення замовленнями до мерії, адміністрації, обласної і міської ради. Для міста ми можемо робити все - дайте нам замовлення, завантаження! Адже наша продукція конкурентоздатна!”
Заступник начальника управління промисловості Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА С.В.Прилєпко уточнив, у яких тендерах брало участь підприємство. З цього приводу розгорнулась дискусія, до якої долучилась і директор СПКТБ Т.Ю. Захарченко: "Ми виграли тендер, у термін здали замовлення, виконали якісно. Але за виконання робіт досі не отримали гроші. І через це були вимушені платити штраф за несвоєчасну сплату за комунальні послуги. Все в нас є - документи, договір, доручення, а плати за виконане замовлення немає. На підприємстві працюють 60 швачок, а забезпечити їх роботою з кожним днем стає дедалі важче і важче”.
Інструктор оргвідділу апарату Н.Б.Адамюк звернула увагу на те, що у нечуючої людини через відсутність слуху часто погіршена якість життя, занижена самооцінка, є проблеми стосовно порозуміння з оточуючими й отриманням інформації. Тому глухі охоче працювали б на підприємствах глухих, де їх забезпечують соціальним захистом і доступом до інформації. Але вражає ставлення до наших проблем. Замість допомоги пропонують, щоб директори підприємств глухих вирішували самі свої виробничі проблеми. Ніхто з місцевої влади не йде їм назустріч.
С.В.Прилєпко у відповідь згадав про те, що підприємства інвалідів мають преференції для оновлення промислової бази, підняття рівня заробітної плати тощо. Він обіцяв надати допомогу СПКТБ, а керівництво КДВП "Контакт” закликав брати активну участь у тендерах.
Зауваження Л.І.Селезненка про кошти, які необхідно витратити на оформлення тендерних пропозицій, на жаль, залишилось поза увагою. За браком часу було досягнуто домовленості вирішувати ці питання в подальшій співпраці Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КДМА з підприємствами глухих м.Києва.
Далі учасники круглого столу перейшли до розгляду питання про роботу Служби зайнятості. М.М.Левицький запитав у її представників: чому всі нечуючі члени звертаються у пошуках роботи до Київської організації глухих, а не до Служби зайнятості?
Спеціаліст відділу працевлаштування Київського міського центру зайнятості С.О.Бабич відповіла так: "Ми не ділимо людей, які до нас звертаються, на інвалідів і не інвалідів. Надавали послуги у тому числі й інвалідам зі слуху. Інформуємо їх про всі законодавчі акти стосовно захисту їхніх прав. Вакансії заповнюємо, та їх мало. Протягом 4 місяців цього року до Служби зайнятості звернулися 495 інвалідів. Серед 70 % запропонованих вакансій службовців багато некваліфікованих, різниця в заробітній платі велика, тому не завжди працевлаштовуються інваліди, але це не від нас залежить”.
В.М.Гончаренко: "Чи берете на облік інвалідів зі слуху? Якщо людина слабочуюча, не інвалід, не отримує соціальну допомогу, чи зможе вона знайти роботу? Чи можна для такої категорії людей дати фах або робоче місце? Адже багато нечуючих не мають інвалідності і не мають копійки на проживання”.
С.О.Бабич: "Лише 15 % інвалідів зі слуху отримують пільгові робочі місця, кількість таких місць поступово скорочується. У цьому році Центр зайнятості підписав договір про навчання з університетами. На наше прохання 59 осіб проходитимуть навчання за спеціальністю "Соціологія” в НАУ, КПУ ім.Драгоманова, університеті «Крок». Але питання сурдоперекладу для глухихи студентів ще не вирішене”.
І.В.Бондаренко, перекладач: "Чи готові ви платити за роботу перекладачам?”.
С.О.Бабич: "На жаль, коштів для оплати немає”.
Голова Київської міської ТО Н.Д.Дяченко: "Чи пропонують глухим сезонну роботу? Наприклад, збір врожаю або щось інше? Наприклад, фармацевтична компанія "Фармак” взяла на роботу нечуючих працівників, і глухі залишилися задоволеними, хоча спочатку дуже переживали через складнощі й особливості роботи”.
С.О.Бабич: "Стосовно сезонної роботи наразі інформації у нас немає. Стосовно роботи у «Фармак» зазначу, що якщо вакансії є в цій фірмі, то вони не для інвалідів”.
В.М.Гончаренко: "Як відомо, в Україні діє Закон про соціальний захист інвалідів - норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Нехай в Україні всього буде 10 мільйонів інвалідів, із них 4 %, тобто вийде 400 тис. працюючих інвалідів. Ви пропонуєте роботодавцям ці 4 %, щоб юридичні особи не платили податки?”.
С.О.Бабич: "Центр зайнятості не має такої інформації, цими даними володіє Фонд соціального захисту інвалідів, адже саме він уповноважений збирати та обробляти інформацію про виконання підприємствами всіх форм власності норм законів та нормативних актів щодо працевлаштування інвалідів. Ми не володіємо інформацією про те, які саме підприємства і в якій кількості заради виконання 4% норми беруть трудові книжки інвалідів, виплачуючи їм мінімальну заробітну платню, адже жодне з підприємств таку інформацію не надасть”.
Редактор газети "Наше життя” Н.М.Каменська: "Зараз, на жаль, мало підприємств у Києві, які давали б роботу й гідну зарплату людям робітничих професій. Не працюють такі потужні у минулому підприємства як "Арсенал”, "Більшовик”, завод верстатів-автоматів та інші. Серед нечуючих верстатників є люди інтелектуальні, досвідчені, з освітою - і не можуть знайти роботу. Вони вже мають певний досвід роботи, стаж, але через скорочення вимушені міняти місце роботи, а на новому місці їх направляють на комісію, яка забороняє працювати на верстаті . Людині, яка все життя пропрацювала верстатником, відмовляють у працевлаштуванні через відсутність дозволу цієї комісії. Виходить, що кваліфікованим нечуючим робітникам одна дорога - у вантажники та двірники?! Така ж картина спостерігається при навчанні молоді професії верстатника. Їм просто забороняють обирати такі професії, особливо слабочуючим з втратою слуху ІІІ-ІV ст. Нещодавно до редакції з цього приводу звернулись викладачі одного з столичних ВПУ: здібним нечуючим учням важко знайти роботу за фахом верстатника”.
С.О.Бабич: "У Центрі зайнятості забезпечуємо роботою навіть інвалідів І групи. Не дозволяється лише брати інвалідів на шкідливі роботи або якщо є протипоказання до конкретної професії. Не від нас залежить успіх працевлаштування інваліда. Зараз є вакансія токаря з заробітною платою 3000 грн.”
В.М.Гончаренко: "На сайті Служби зайнятості є розділ «Робота для інвалідів”?
С.О.Бабич: "Є, і щоденно оновлюється”. Далі учасники круглого столу перейшли до обговорення питань правового захисту та доступу інвалідів по слуху до безоплатної правової допомоги.
В.М.Гончаренко: "Інвалід зі слуху не може отримати юридичну консультацію без допомоги перекладача. Пропоную направляти юриста двічі на місяць до Київської організації УТОГ для надання правової допомоги членам УТОГ. Вести прийом юристові допомагатимуть перекладачі, які є в штаті нашої організації”.
Заступник начальника управління з питань звернень громадян, правового та документального забезпечення О.І.Стадник: "Можна укласти угоду і реалізувати це питання. Пропозиція проб¬лем не викликає. Нагадаю, що з 9 липня 2011 року набрав чинності Закон України "Про безоплатну правову допомогу”, згідно з яким визначено порядок і підстави надання безоплатної правової допомоги. Закон передбачає надання двох видів безоплатної правової допомоги - первинної та вторинної. Відповідно до Закону надають первинну правову допомогу усі органи виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенції, а також утворені відповідно до Закону органами місцевого самоврядування спеціалізовані установи та залучені ними фізичні і юридичні особи приватного права. У контексті цього Закону ми маємо збільшити юридичне і правове обслуговування населення, у тому числі і нечуючих громадян. Юристи будуть працювати на договірній основі, тобто скільки клієнтів обслужили, стільки і отримають заробітної плати”. На відміну від попереднього питання обговорення проблем медичної реабілітації та доступу інвалідів по слуху до різних видів медичної допомоги, викликало жваву дискуцію учасників круглого столу.
М.М.Левицький: "У нас є така пропозиція - запровадити в диспетчерських пунктах в лікувальних закладах веб-камери, щоб нечуючі могли таким чином спілкуватися з лікарем при наявності перекладача-дактилолога в диспетчерській. Хочемо почути зустрічну пропозицію”.
Начальник відділу первинної медико-санітарної допомоги О.М.Коваленко: "Ми це питання опрацьовуємо. Зараз питання стоїть щодо закупівлі комп’ютерної техніки для обладнання диспетчерського пункту. Організація роботи лікаря і перекладача - складна справа, потрібно ввести перекладача до штату працівників поліклініки, але цей напрям не перспективний - мале завантаження на цій ділянці роботи.
Є територіальні центри по обслуговуванню інвалідів, можна перекладачів включити до їхніх штатів як соціальних працівників. Ми дали доручення по поліклініках зобов’язати допомагати нечуючим у виборі терапевта. Якщо якісь проблеми виникнуть, наприклад, відмова в обслуговуванні нечуючого - дзвоніть нам на цей номер: 234-49-96.
Підсумовуючи вищесказане, можна накреслити три напрямки до співпраці:
1. Визначити осіб по поліклініках, які працюють з нечуючими.
2. Залучати перекладачів-дактилологів у територіальних центрах для обслуговування нечуючих;
3. Співпраця з диспетчерськими пунктами”.
Н.Д. Дяченко: "Нечуючі скаржаться, що не обслуговують їх поза чергою, рідко пропускають без черги; посвідчення, що засвідчують інвалідність особи, не мають ніякого впливу на лікарів. Найчастіше нечуючі з перекладачами стоять в черзі півдня, і при цьому перекладачі не встигають обслуговувати інших глухих”.
О.М.Коваленко: "Візьму це до уваги. Обіцяю вирішити це питання”.
В.М.Гончаренко: "Які функціональні обов’язки в поліклініці посадових осіб, які обслуговують нечуючих? Важливою річчю для нечуючих є інформаційна сторона. У вас є перелік установ і відповідних осіб у поліклініках, які обслуговують нечуючих? Щоб нечуючі чітко знали, до кого звернутися і як скоротити час для обслуговування”.
О.М.Коваленко: "Зараз проходить реорганізація медичної системи. Заступники з медичної частини - вони відповідальні за обслуговування нечуючих людей. Функціональні обов’язки начальників з медичної частини: взяти за руку глухого і допомогти йому звернутися до лікаря. Спілкування можливе в письмовій формі. У поліклініці №4 Подільського району є медсестра, яка володіє жестовою мовою”.
І.В.Бондаренко: "Пропоную до табличок, на яких написано про те, що ветерани ВВВ та інші категорії обслуговуються позачергово, і які висять на кожному кабінеті, додати напис «інваліди по слуху в супроводі перекладача”.
О.М Коваленко: "Так, звичайно, це можна зробити”.
Н.Б.Адамюк: "Я глуха, перекладач допомагає мені проходити обстеження у лікарів. Постійно існують проблеми - відсутність перекладача і нормальне ставлення лікаря до нечуючого пацієнта. Часто трапляються випадки, що лікарі намагаються скоротити час прийому глухого пацієнта, все швидко розповідають перекладачу, а потім перекладач вже за порогом кабінета переказує нечуючому все, що почув від лікаря, тобто фактично виконує функцію медичного працівника. І ще хочу відмітити, що у глухої людини багато супутніх захворювань, Медичні працівники знають про це, але не звертають уваги. Тобто, лікують одне захворювання, але не проводять загальну діагностику нечуючого хворого, бо знають, що дуже багато роботи буде. Отже, потрібні зміни в медичній системі”.
О.М.Коваленко: "Не кожен лікар такий. Якщо скаржитимуться глухі щодо поганого обслуговування - телефонуйте нам!”.
Н.М.Каменська: "У мене є пропозиція. В Києві є райони, де компактно проживають групи глухих у гуртожитках, або нечуючі отримали квартири поруч на Виноградарі, Русанівці, Солом’янці. Можна зробити акценти саме на таких районах Києва і облаштувати відеозв’язок у поліклініках цих районів з Київською організацією глухих, де є перекладач, який би допомагав лікарю у спілкуванні з нечуючими пацієнтами за допомогою веб-камери”.
І.В.Бондаренко: "У мене нещодавно відбулася зустріч із головним лікарем Київської міської станції швидкої допомоги Анатолієм Вер¬шигорою, який виношує ідею за допомогою засобів відеозв’язку адаптувати до по¬треб глухих запроваджену вже послугу "Консультація лікаря по телефону", а саме, аби поруч із вузьким спеціалістом (гінекологом, хірургом тощо), який веде в цей час дистанційний прийом, сидів штатний перекладач жестової мови і допомагав би в спілкуванні між лікарем та глухим пацієнтом, який звернувся за консультацією за допомогою технологій відеозв’язку”.
О.М.Коваленко: "Є можливість записуватися на прийом через Інтернет, телефон і факс”.
М.М.Левицький: "Два роки тому Департамент охорони здоров’я доручив поліклінікам пропускати позачергово глухих, якщо вони з перекладачами. Але, на жаль, це доручення не виконується”.
М.М. Левицький: "Зараз я пропоную перейти до розгляду питань стосовно встановлення інвалідності і проходження МСЕК”.
В.А. Русняк: "Я - голова Голосіївської міжрайонної МСЕК, до складу якої входять Голосіївський, Печерський, Дарницький райони. Одразу зауважу, що Дніпровська МСЕК обслуговує Дніпровський і Деснянський райони столиці.
Буду говорити на прикладі своєї комісії. Ми працюємо згідно з Інструкцією про встановлення інвалідності. За наказом №561 від 05.09.2011 року (пункт 4.4), підставою для встановлення групи інвалідності є двобічна глухота. Якщо раніше інвалідність встановлювалась з урахуванням соціальних факторів, то тепер ми не тільки визначаємо ступінь інвалідності, а й забезпечуємо засобами реабілітації (телефонами, факсами, електронною апаратурою). Все це ми обов’язково зазначаємо у своїх висновках.
Часто виникають запитання з наданням двох слухових апаратів одній особі. Так трапляється через те, що ЛОР-лікарі не вказують у своїх виснов¬ках, скільки потрібно нечуючій людині слухових апаратів: один чи два.
Отримати засоби сурдотехніки кияни можуть за адресою: вул.Саксаганського, 100. Але слід враховувати, що інвалідів зі слуху забезпечують слуховими апаратами, факсами, мобільними телефонами в залежності від наявності фінансів.
Щодо приписки у виписках з акту огляду МСЕК "по слуху” - на підставі спільного листа Мінсоцполітики та Мінохоронздоров’я від 25.12.2012, "у виписках з акта огляду МСЕК, які були видані особам, інвалідність яким була встановлена до 19.10.2012, віднесення до категорії інвалідів має здійснюватися на підставі діагнозу інваліда, який зазначається у Виписці та однозначно вказує на основну нозологічну форму захворювання». Отже, робити приписку "по слуху” в графі «причина інвалідності» МСЕК повноважень не має, натомість у Виписці вказується діагноз "двобічна глухота”, який безперечно вказує на приналежність інваліда до категорії інвалідів по слуху. Якщо ж органи соцзахисту не розуміють таких простих речей та суті написаного в листі, то питання мають бути спрямовані до них, адже лист розроблявся спільно двома відомствами, а виконується лише одним.
Відбулися зміни в діючому законодавстві щодо отримання пенсії по втраті годувальника. На сьогодні для інвалідів зі слуху вона оформляється при наявності медичної довідки і аудіограми, зробленої у віці до 18 років (видається в тому разі, коли є медичні документи до 18-річного віку).
Ми зв’язуємося зі школами-інтернатами, де навчалися інваліди, беремо у них витяги про час настання інвалідності, і це є підставою для оформлення пенсії”.
І.В. Бондаренко: "Відповідно до п. 35 Інструкції щодо заповнення Акту огляду МСЕК, в Акті можна вказувати й дві причини інвалідності, наприклад, інвалід з дитинства та інвалід загального захворювання (двобічна глухота). В Інструкції щодо заповнення Виписки з акту огляду МСЕК про це не йдеться, але зрозуміло, що має бути вказана причина інвалідності, зазначена в Акті огляду (або причини, якщо їх більше однієї). Чому ж тоді лікарі нехтують цією можливістю і на власний розсуд обирають одну з причин, а не дві? Адже якщо у Виписці не йдеться про інвалідність «по слуху», органи соціального захисту відмовляються виконувати ІПР, а саме - забезпечувати глухих мобільними телефонами”.
В.А.Русняк: "Я принесла виписки і документи, в яких чітко вказано все про Акт огляду. Якщо в управлінні соцзахисту термінів не розуміють, хай напишуть нам лист і ми підтвердимо діагноз”.
В.М.Гончаренко: "Хочу поцікавитися Вашою особистою думкою. Наявні галузеві документи створюють нормальні умови для встановлення інвалідності, забезпечують законодавчу підтримку нечуючій людині? Всім добре працюється з цією документацією?”
В.А.Русняк: "Моя особиста думка - встановлення групи інвалідності ніяких питань не викликає. Після встановлення групи інвалідності складаємо індивідуальну програму реабілітації".
В.М.Гончаренко: "Інвалідність встановлюють у разі, якщо у людини двобічна глухота. А якщо у неї двобічна туговухість, тобто за 2 метри чує, а далі - ні, то ця людина вже не вважається інвалідом і не може розраховувати на державну підтримку?”
 В.А.Русняк: "Можна відкоригувати відповідні документи і надавати групу інвалідності слабочуючим. Але це суперечить світовій практиці. Адже, наприклад, у Росії, Польші, Німеччині не надають інвалідність при таких залишках слуху, не забезпечують слухопротезуванням і слуховими апаратами. В усьому світі лише двобічна глухота є основою для встановлення інвалідності і забезпечення технічними засобами реабілітації.
Багато запитань викликає видача документа при втраті довідки МСЕК. Що стосується повторної видачі таких документів - це вже порушення закону. Довідки МСЕК повторно не видаються. Якщо втрачена ця довідка - видаємо дублікат”.
Перекладач Н.М.Москаленко: "Що робити в таких випадках, якщо у нечуючої людини, яка народилася в 1938-39 роках, не збереглися документи, які підтверджують встановлення інвалідності? Ця проблема стосується також інвалідів інших нозологій”.
В.А.Русняк: "Нам потрібні медичні документи, які б підтверджувати діагноз двобічної глухоти у віці до 18 років. Це аудіограма, зроблена у віці до 18 років. На крайній випадок, якщо інших документів немає, береться до уваги копія свідоцтва про середню освіту, здобуту у школі-інтернаті для глухих дітей. Слід враховувати, що школа-інтернат - це не медичний заклад, це заклад Міністерства освіти, а потрібні документи про медичні висновки. Це може бути і висновок психіатра про порушення мовлення внаслідок відсутності слуху.
Слід враховувати, що в Росії термін зберігання таких документів - 10 років.
Зараз в Україні, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я від 30.07.2012 року, медичні документи зберігаються 50 років. Стосовно індивідуальної програми реабілітації хочу зазначити, що в неї вписується термін "довічно" (з моменту надання ІПР), контроль проводиться раз у 2 роки через лікувальні установи”.
І.В.Бондаренко: "Хочу висловити прохання, щоб МСЕКи перестали писати глухим рекомендації "працювати в УТОГ” і щоб повністю заповнювали ІПР, не залишаючи пустих граф”.
Н.Д.Дяченко: "Чи варто міняти радянські вис¬новки МСЕК з Росії на сучасні українські?”
В.А.Русняк: "Ні, не потрібно. Також не потрібно заново проходити медогляд. МСЕКи самі роблять запит - медично-експертизна довідка надсилається поштою або кур’єром, і потім вже на її підставі складається індивідуальна програма реабілітації”.
М.М.Левицький: "Дякуємо вам, Вікторіє Анатоліївно!”.

Інформація Київської організації глухих. Витяг з листа від 10.01.08 р. №16.02-16/2095 за підписом начальника Відділу медико-соціальної експертизи МОЗ України В.В. Марунича: "Як повідомило Міністерство праці та соціальної політики України, від головних управлінь праці та соціального захисту населення надходять запити щодо питання урегулювання надання дубліката витягу з Акта огляду МСЕК інвалідів з дитинства (у разі відсутності його оригіналу у справі в Пенсійному фонді) органам соціального захисту для призначення державної соціальної допомоги. Зважаючи на те, що відсутність витягу з Акта огляду МСЕК унеможливлює призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, прошу у разі звернення органів соціального захисту населення вжити всіх можливих заходів для надання його дубліката медико-соціальними експертними комісіями”.
Витяг із спільного листа Мінсоцполітики України і МОЗ України від 25.12.12 р.: "У Виписках з Акта огляду медико-соціальною експертною комісією, які були видані особам, інвалідність яким була встановлена до 19.10.2012 р. (дати набуття чинності наказом МОЗ), основні нозологічні форми захворювань (по зору, по слуху та і з ураженням опорно-рухового апарату) не зазначались. З огляду на зазначене, віднесення до категорії інвалідів по зору, по слуху та з ураженням опорно-рухового апарату таких осіб має здійснюватися на підставі діагнозу інваліда, який зазначається у Виписці та однозначно вказує на основну нозологічну форму захворювання".
Витяг зі списку, який міститься у Методичних рекомендаціях Українського Державного НДІ медико-соціальних проблем інвалідності: Нейросенсорна приглухуватість Легкий і помірний ступінь нейросенсорної приглухуватості (І-ІІ ступінь) ПРОТИПОКАЗАНО: професії, що вимагають високої чутливості слухового аналізатора (телефоніст, настроювач радіоапаратури, музичних інструментів, льотчик, гірник очисного забою та ін.). Рекомендовані професії: метеоролог, агрометеоролог, інженер з застосування комп’ютерів, інженер із комплектування устаткування і матеріалів, інженер-електронік, інженер-енергетик, інженер-радіофізик, інженер-технолог у машинобудуванні, інженер-технолог (хімічні технології), інженер-технолог у харчовій промисловості, інженер-технолог у легкій промисловості (обробка волокнистих матеріалів, технологія і конструювання швейних виробів), інженер-технолог поліграфічного виробництва, архітектор, інженер-проектувальник (цивільне будівництво, планування міст), інженер лісового господарства, агроном, зооінженер, грунтознавець, економіст, бухгалтер, товарознавець, статистик, фармацевт, історик, архівіст, математик, біофізик, живописець, скульптор.
Значний і різко виражений ступінь нейросенсорної приглухуватості (Приглухуватість ІІІ-ІV ступеня). Глухота ПРОТИПОКАЗАНО: професії, що вимагають постійного мовного контакту з обміном виробничою інформацією і роботи, де застосовується звукова сигналізація (викладач, водій транспорту, стропальник, кранівник, професії важкої фізичної праці, а також ті, що потребують одночасної участі декількох чоловік та ін.). Рекомендовано професії, що не потребують участі органу слуху; роботи, що виконуються за індивідуальним планом; конвеєрні роботи із заданим обсягом і ритмом роботи: токар, фрезерувальник, слюсар-складальник, слюсар із ремонту устаткування, швачка, розкрійник, гравер, коваль ручної ковки, зварювальник на машинах контактного зварювання, налагоджувальник холодноштампувального обладнання, оператор автоматичних і напівавтоматичних ліній холодноштампувального обладнання, ливарник пластмас, слюсар із ремонту автомобілів, слюсар-електрик, перемотувальник, намотувальник котушок, слюсар-складальник радіоелектронної апаратури та приладів, облицювальник-плиточник, штукатур, маляр (без роботи на висоті), верстатник стругальних верстатів, верстатник деревообробних верстатів, столяр, сушильник шпону й фанери, фанерувальник, комплектувальник меблів, робітник зеленого будівництва, взуттьовик з індивідуального пошиття і ремонту взуття, кравець, вишивальниця, в’язальниця, килимниця, мереживниця, палітурник, кухар, кондитер, технік зубний, перукар, косметолог, годинникар з ремонту механічних годинників, фотолаборант, садівник, городник, бджоляр, художник-оформлювач, коректор, оператор етикетувального верстата, кресляр-конструктор, оператор птахофабрик і птахоферм, художник малювання по дереву, технік-технолог (електроніка), програміст (середні спеціальні навчальні заклади, УВП УТОГ, підприємства різного типу), метеоролог, інженер-програміст, інженер із комп’ютерних систем, інженер-енергетик, інженер-елетронік, інженер-радіофізик, інженер-технолог (механіка), інженер-технолог у харчовій промисловості (технологія консервування, холодильна технологія, технологія сушіння харчових продуктів), інженер-технолог у легкій промисловості (технологія і конструювання швейних виробів), історик, архівіст, біб¬ліотекар, агроном, еколог, економіст, бухгалтер, товарознавець, статистик, фармацевт, математик, механік, художник народних художніх промислів, живописець, графік, скульптор, художник-модельєр.

М.М.Левицький: "Зараз ми переходимо до розгляду питання про соціальне обслуговування та про роботу перекладачів жестової мови”.
І.В.Бондаренко, старший перекладач жестової мови вищої категорії, голова Ради перекладачів жестової мови Київської організації УТОГ: "Мені надано можливість висвітлити четверту, не менш важливу, підтему сьогоднішнього круглого столу, а саме "Соціальне обслуговування - питання роботи перекладачів жестової мови”.
В першу чергу хочу звернути вашу увагу на те, хто такі перекладачі жестової мови. Нас називають по-різному – "перекладачі-дактилологи”, "сурдоперекладачі”, "сурдисти”, але, враховуючи європейські та світові тенденції, давайте зупинимося на тій назві професії, яка задовольняє нас самих, її представників, - "перекладач жестової мови”.
То ж, хто ми такі? Ми - спеціалісти з мовної комунікації між глухими та чуючими особами, в сферу компетенції яких входить здійснення адекватного та еквівалентного синхронного або послідовного перекладу між словесною/письмовою (українською, російською) мовою та українською/російською жестовою мовою, і навпаки. Прошу зауважити, що все вищезазначене є вичерпним переліком повноважень перекладачів жестової мови.
На теперішній час на законодавчому рівні діяльність перекладачів однозначно не вирішена, але про нас є згадки в законах. Так, в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” про перекладачів згадують двічі - в ст.23 зазначено, що "органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають, з-поміж іншого, сприяти наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою”, а в ст.35 йде мова про те, що "інвалідам зі слуху послуги із сурдоперекладу та сурдотехніка надаються відповідно до Закону України "Про соціальні послуги” в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Відповідно до ст.30 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні”, "перекладачі жестової мови” наряду з "педагогічними, медичними, соціальними, музичними працівниками, психологами, психотерапевтами, спортивними тренерами, майстрами виробничого навчання реабілітаційної установи, реабілітологами та іншими фахівцями” є "учасниками реабілітаційного процесу”.
Хочу звернути вашу увагу на те, що дотепер Кабмін ще не визначився із тим, яким чином мають надаватися послуги перекладу жестової мови в Україні, незважаючи на досить тривалий час дії цієї законодавчої норми. Лише нещодавно Мінсоцполітики звернулося до Українського товариства глухих, аби УТОГ надало свої пропозиції щодо надання інвалідам з ураженнями органів слуху послуг із сурдоперекладу, як різновиду соціальних послуг. Рада перекладачів жестової мови теж долучена до цього процесу, то ж, сподіваємося, вже цього року такий порядок буде затверджений.
Протягом 2011 та 2012 років Київською організацією УТОГ було надано послуг перекладу жестової мови в кількості 2519 та 2601 відповідно, і все це було зроблено силами фахівців, кількість яких можна перерахувати на пальцях однієї руки. Питома частина цих послуг, а саме близько 35 %, надавалася в правоохоронних та судових органах, 30 % - в органах пенсійного забезпечення та соціального захисту, 25 % викликів перекладачів пов’язані із роботою МСЕКів, і лише 10 % всієї роботи перекладачів жестової мови Києва - це інші види перекладу.
Прошу вас замислитися над тим, що перекладачі Києва - не найзаможніші люди в суспільстві та Товаристві глухих, незважаючи на великий обсяг роботи. Середня місячна заробітна плата перекладача столиці - близько 1500-1600 грн. в залежності від категорії.
Зверніть, будь-ласка, свою увагу на діаграму.
Виходячи з даних, наведених в ній, рівень СНЗП (середньої номінальної заробітної плати) в місті Києві на 54 % більший за середній показник по Україні та на 42 % більший за цей же показник по Київській області. Схожа ситуація простежується й за середніми показниками за видами економічної діяльності, особливо за СНЗП в сфері надання соціальної допомоги, як найбільш наближеної до надання послуг перекладу жестової мови - рівень СНЗП по Києву в цій сфері на 36 % більший за середній показник по Україні і на 40 % більший за цей же показник по Київській області.
Варто врахувати ще й той факт, що ці показники СНЗП та окладів - це рівень доходів без відрахувань. А якщо ще й відрахувати близько 20 % - то на що лишається перекладачу жити? В результаті, відбувається відтік кадрів із УТОГ, перекладачі залишаються працювати на 0,5 ставки, або переходять на роботу за сумісництвом, аби мати можливість підробітку в тих місцях, де платять більше. Інші ж вимушені брати на себе додаткове навантаження - особливо це стосується перекладачів навчальних закладів, які беруть собі по дві, а подекуди й по три групи, заради лише однієї мети - вижити. А праця перекладача жестової мови в навчальному закладі і в територіальній організації УТОГ різниться за всіма показниками. Та все одно, заробітна плата що тих, що тих - однакова.
Але найприкрішим є навіть не рівень доходів перекладачів, хоча це є основним мотивом для їх роботи, а саме ставлення до них суспільства і органів місцевої влади зокрема. Традиційним стало те, що до перекладача глухі звертаються не лише за перекладом, а й за консультаціями різного спрямування - юридичними, медичними, з соціальних питань тощо. Так, зважаючи на свій досвід, ми обізнані в деяких тонкощах українського законодавства й щодо нарахування пенсій по втраті годувальника, й у питаннях встановлення інвалідності, й навіть у правилах прийому ліків. Та чи маємо ми це робити? Правильніше буде - чи маємо ми на це право? Чи наша це робота?
Як вже було сказано раніше, часто-густо медичні працівники, працівники органів пенсійного забезпечення, соціального захисту просто ігнорують присутність глухої особи, натомість намагаються всю інформацію якнайшвидше передати перекладачеві, аби той потім пояснював глухому що та як. Перепрошую, але чия це робота? Чому хтось вважає нормальним перекладати свої обов’язки на інших? Прошу вас, замисліться над цим, адже ми, перекладачі, отримуємо почасти набагато менше, аніж ті, про кого йшла мова вище, та й не в нашій компетенції виконувати їх обов’язки.
Насамкінець я хотів би подякувати Управлінню в справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці за те, що воно небайдуже до проблем перекладачів. Так, зараз триває підготовка до вивчення європейського досвіду надання послуг перекладу жестової мови, а саме: впровадження в Києві пілотного проекту зі створення комунальних центрів надання перекладацьких послуг для глухих. До того ж, я дуже сподіваюся, що на сьогоднішньому засіданні Київради питання надання перекладачам жестової мови Києва права безоплатного проїзду в міському громадському транспорті знайде підтримку депутатського корпусу, адже сприяти нашій роботі - це обов’язок влади. Дякую за увагу!

Джерело: "Наше життя”

 

Категорія: Медицина | Переглядів: 668 | Додав: jurist | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2017