Сучасна спеціальна школа потребує таких методик та технологій навчання, які б забезпечили якісне навчання дітей з особливими потребами. Значної уваги набуває навчання учнів початкових класів як таке, що забезпечує підґрунтя для подальшого опанування знань, інтелектуального розвитку, їх суспільної соціалізації.
Якщо перед спеціальними школами для дітей з порушенням слуху стоїть завдання наблизити мову глухої дитини до мови чуючої, то перед сурдопедагогами початкових класів це завдання ускладнюється ще й тим, що спершу глуху дитину треба привести від стану мовчання до стану мовлення. У цей важкий період відбувається одномоментне вивчення словника і вивчення звуків мови. Дитина ще тільки має вивчати буквар, а програма з розвитку мовлення вимагає вже певних знань. При цьому треба врахувати ще один важливий фактор - фактор втраченого часу. Якщо в чуючої дитини вивчення мови починається від народження, то в дитини глухої це вивчення починається аж у шість років, тоді, коли її приводять до школи.
Більшість дітей приходять до школи, не маючи підготовки в спецдитсадках, і мало хто з дітей займався індивідуально зі спеціалістами. Час, який дитина мала б збагатитися знаннями, розвивати мову, втрачений. Як же вчителю початкових класів подолати такий величезний проміжок втраченого часу за такий короткий період - всього за один рік навчання в підготовчому класі? Це дуже важкий рік для вчителя. Він сам стає втіленням всіх можливих і неможливих, відомих і невідомих методик, щоб здійснити цей важкий перехід від берега незнання і мовчання до берега знання через велику прірву втраченого часу.
Щоб перейти через прірву, будують міст. Що буде нашим містком? Із якого матеріалу він буде зроблений? Як правило, в тій місцевості, де будується міст, використовуються підручні матеріали. Нагадаємо, що в навчальному процесі працюють двоє - вчитель і учень. По відношенню до будування нашого містка, підручним матеріалом буде те, що має сама дитина. Що вона має?
Відомо, що в глухої дитини в роботу по засвоєнню мови вступає цілий компенсаторний механізм, основою якого є зоровий аналізатор. Саме аналізатор, а не зір. Вчитель ще має навчити дитину дивитись і сприймати світ не панорамно, а вміти виокремлювати в ньому предмети, бачити їх ознаки, властивості, належність до певної групи. Програмовий матеріал з розвитку мовлення якраз так і розподіляє теми, щоб дитина могла навчитися бачити і сукупність предметів однієї теми і сам предмет. Теми вивчаються і за допомогою предметів і за їх малюнками. Сприйняття предметів в малюнках є ще одним кроком у тренуванні зорового аналізатора, який має навчитися фіксувати в образній пам'яті і реальні предмети і їх зображення. Всі діти вивчають світ спогляданням, але споглядання оточуючого чуючими дітьми відрізняється від споглядання глухими дітьми. Чуючі діти отримували через слуховий аналізатор допомогу від старших і тому їх зір більш натренований та цілеспрямований. Така дитина в грі обстежувала предмети - фіксувала їх деталі, форму, розмір, колір. Все це відкладало в пам'яті глибокий слід образу предмета, тому і образна пам'ять у таких дітей сильніша, ніж пам'ять глухих дітей, в яких не було допомоги для якісного обстеження предмета, вони не отримували стимулу ні до мови, ні до гри. Якраз те, що нам необхідне, як підручний матеріал для будування нашого містка, - образна пам'ять, є слабкою і над нею вчитель має постійно працювати - стимулювати до обігрування предметів для закріплення їх образів в пам'яті.
Отже, містком між немовленням і мовленням будуть зорові образи предметів.
Як будувати міст? Почнемо з того, що належність предметів до однієї теми вирішити не важко. Достатньо згрупувати предмети - розмістити малюнки, які об'єднані однією темою, на одному аркуші паперу. Наприклад, тема: “Меблі класу”. На одній сторінці розміщують малюнки по даній темі. В підручнику з розвитку мовлення для підготовчого класу так все і зроблено. Всі предмети в підручнику підписані, хоча діти аж з часом почнуть читати.
Такий підручник в якісь мірі допомагає, він може виконувати роль словника. Але завдання предмета - формування мови та мовлення, а це не лише вивчення масивів слів, це побудова логічних ланцюгів мовних конструкцій. Вивчені слова зі словника мають об'єднуватися в речення.
Може, вимальовувати кожне слово? Але нам не вистачить уроку і на одне речення. Крім того, не всі вчителі вміють малювати, а серії малюнків дуже допомагають в розумінні речення дітьми.
І ще головне у формуванні логічного мислення - це зворотній зв'язок. Дитина має повідомити нам, чи зрозуміла вона те, що ми їй пояснюємо. Чуюча дитина, яка ще не вміє говорити, може виконувати доручення - показує на предмет або виконує за наказом якусь дію з предметом. Так відбувається зворотній зв'язок, де вчитель бачить, наскільки дитина розуміє те, про що її вчать. Як же нам добитися зворотнього зв'язку від глухої дитини, як дізнатися, чи розуміє вона те, що ми їй пояснюємо? Якби ми мали весь програмовий матеріал у вигляді серії малюнків, то дитина, можливо, могла би нам відповідати, будуючи ланцюги речень із малюнків. Підручники не вміщають такого об'єму матеріалу, а якби і вміщали, то це би були величезні томи. І все таки саме послідовна серія малюнків є тією опорою для образного мислення, яка нам необхідна для будування нашого містка. Бачимо, що бракує часу. Що придумати, чим замінити малюнки, щоб і користуватися зображеннями предметів на уроці і, при цьому, мати час і на пояснення теми і на отримання відповіді від дитини? Я думаю, що відповідь очевидна - треба спростити зображення предметів на малюнку до мінімуму, але так, щоб дитині це зображення було зрозумілим або зрозумілою підказкою, яка викликає асоціацію потрібного образу. Нарешті, я підвела вас до зустрічі з тією методикою, яка називається методикою піктограм.
Піктограми і є спрощеними до мінімуму зображеннями предметів, ознак, дій. Піктограми - явище не нове, вони відомі ще з часів єгипетських пірамід. Події записувались спрощеними малюнками, а ті, хто читав ці зображення, розуміли їх. Як тоді піктограми виконали роль містка між неписемністю та писемністю, завдяки якому була дана можливість навчання, передачі і отримання інформації, так і зараз вони послугують нам в роботі з глухими дітьми містком для формування логічного мислення, а вже на його основі будемо формувати мову та мовлення.
Піктограмою вважається стійке і незмінне позначення предметів як, наприклад, дорожні знаки. По відношенню до тем програмового матеріалу та слів, що входять в ці теми, спеціальні піктограми не розроблялися. До цього часу мало хто в Україні цікавився цією методикою, а якщо й цікавився, то це були поодинокі випадки. Але дану методику давно використовують у світовій корекційній педагогіці.
В Україні методику вперше презентував відомий сурдопедагог із Загреба Младен Ловрич. Ідеї методики поширювала і доказувала її ефективність наш вітчизняний сурдопедагог Катерина Василівна Луцько. Готових рецептів або ж готових зразків піктограм по всіх темах, звичайно, не було. Над ними треба ще думати, їх треба ще створити. Чи може вчитель сам придумати піктограму? Ні. Тільки в практиці, тільки в спільній роботі з дітьми під час уроку можна створювати піктограми.
Робота над піктограмою має свої етапи. В роботі над обстеженням предмета чи його зображенням, що є першим етапом, вчитель має вказати учневі найголовніші характеристики предмета, тобто вчитель вчить спрощувати. Наступний етап - перенести це спрощення в зображення. Робота ця не одноманітна, атому вона подобається дітям. Вони із задоволенням перемальовують піктограми, складають з ними речення, а головне те, що вони розуміють їх.
Кожна тема вміщує різні піктограми: піктограми-іменники, піктограми-прикметники, піктограми-дієслова, піктограми-прийменники, піктограми-займенники. Піктограми-іменники створювати легко, бо вони є спрощеними моделями предметів чи їх зображень, а от над піктограмами прикметників та дій працювати треба всім класом. Тут не обійдеться без жестів і ці жести також треба зобразити спрощено, але й так, щоб було зрозуміло.
До теперішнього часу велися переконливі розмови про ефективність використання піктограм, але тільки зараз можу сказати про систему роботи з піктограмами. Ця система спочатку була розроблена у вигляді словника-розмовника за принципом вивчення іноземної мови, в якому всі слова підкріплювалися піктограмами. В цьому словнику крім піктограм - слів, словосполучень і речень, давались в піктограмах тексти, завдання до них також давались в піктограмах. Цей словник використовувався впродовж наступних чотирьох років навчання в початкових класах. В кожному наступному класі він доповнювався новими словами, а також збільшувалася його тематика, при цьому відбувалося постійне повторення пройденого матеріалу. Справжню ефективність використання методики піктограм можна було побачити аж у четвертому класі, коли глухі діти почали гарно говорити.
Все це спонукало мене прийняти рішення створити підручники з розвитку мовлення, починаючи від початкового класу і далі, в основі яких буде використаний той же словник з тією ж методикою піктограм. Був створений проект першого підручника і представлений на розгляд в лабораторію сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки. Підручник ще потребував деяких доповнень і поправок і тому роботу над ним продовжила завідуюча лабораторією Валентина Володимирівна Назарина. Наукові співробітники лабораторії схвально віднеслись до того, щоб ввести до підручників з розвитку мовлення методику піктограм. Будемо сподіватися, що і вчителі-сурдопедагоги і глухі діти в найближчий час отримають цей підручник. Зараз продовжую працювати над іншими підручниками, які будуть відрізнятися тим, що функція піктограм буде дещо змінена, але про це в наступній статті.

Сушко Т.І., вчитель-дефектолог Кам'янець-Подільського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)