П`ятниця, 29.03.2024, 16:18
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [135]
Законодавство [73]
Сурдопедагогіка [115]
Освіта глухих [191]
Освіта України [57]
Освіта за кордоном [21]
Медицина [15]
Консультація [18]
Країна глухих [80]
Адміністратор сайту [8]
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

hit counter
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2014 » Травень » 8 » Особливості навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років
22:34
Особливості навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом віком 7-16 років

Відомо, що будь-яке патологічне порушення змінює цілісність і природність життя дитини, порушує її контакт з оточуючим світом, знижує життєву компетентність і діяльнісний потенціал, обмежує можливості фізичної, інтелектуальної, культурної адаптації, ускладнює соціалізацію та інтеграцію таких дітей у суспільство.
Первинні порушення в розвитку, втому числі стійке зниження слуху, призводять до випадіння дитини з соціально-культурного традиційного освітнього простору, порушення зв'язку з культурою як джерелом розвитку специфічних людських здібностей і способів діяльності, з фізичною культурою як складовою загальної культури людства.
Для дітей зі зниженим слухом характерним є порушення слухового сприймання, недостатній розвиток мовлення, пізнавальних процесів, своєрідність розвитку рухової сфери.
Оскільки специфічною особливістю керування рухами людини є мовленнєва регуляція, а процес формування рухових актів проходить при активній участі пам'яті, мислення, уваги, сприймання, то простежується чітка залежність своєрідності рухової сфери дітей зі зниженим слухом від особливості їх протікання.
Аналіз і узагальнення наукової та науково-методичної літератури показали, що комплекс питань щодо навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом в умовах спеціально організованої системи фізичного виховання залишається недостатньо вивченим. Є лише окремі повідомлення, які стосуються цієї проблеми. Все це потребує добору та обгрунтування загальних і спеціальних методів і методичних прийомів навчання, застосованих у практиці фізичного виховання дітей зі зниженим слухом з урахуванням психофізичних особливостей розвитку цих дітей, а також етапів корекції та навчання рухових дій.
Метою нашого дослідження є підвищення ефективності корекційно-педагогічного процесу фізичного виховання дітей зі зниженим слухом. Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1.Виявити особливості інтеграції рухової та мовленнєвої діяльності дітей зі зниженим слухом у процесі корекційного навчання рухових дій.
2.Встановити алгоритм навчання рухів дітей зі зниженим слухом з урахуванням одержаної вади та особливостей їхнього психофізичного розвитку.
3.З'ясувати можливість застосування запропонованих нами загальних і спеціальних методів навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом на різних етапах їхнього формування та обгрунтувати їх ефективність.
Задля вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження:
•теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, системного підходу, супутних змін, аксіоматичний, моделювання;
•емперичні: педагогічні спостереження, порівняння, аналіз педагогічної документації, опитування, бесіди, тестування рухових здібностей дітей зі зниженим слухом, констатувальний і формувальний експерименти;
•математичні: середніх значень, вибірковий, парних порівнянь, кореляційного аналізу.
Дослідження проводилося в Кам'янській школі-інтернаті для слабочуючих дітей, у загальноосвітній школі №109 і в Запорізькому класичному ліцеї. До них були залучені діти зі зниженим і збереженим слухом віком 7-16 років.
Практика роботи з дітьми зі зниженим слухом дозволяє стверджувати, що якість корекційно-педагогічного процесу з фізичного виховання даного контингенту дітей багато в чому залежить від розуміння ними своїх завдань на різних етапах навчання рухових дій. Вірне розуміння рухових завдань дітьми зі зниженим слухом є важливою передумовою вірного їх виконання. Чим краще дитина вміє говорити, тим вище її компетентність у сприйманні та переробці мовленнєвої інформації щодо виконання та організації рухової діяльності. Отже, її недостатність накладає відбиток на весь хід процесу корекційного навчання дітей зі зниженим слухом фізичних вправ, значно ускладнюючи взаємодію вчителя та учнів.
Відповідно до теорії керування засвоєнням знань, формування рухів і понять, будь-яку дію можна представити у вигляді трьох взаємозалежних частин: орієнтовної, виконавчої та контрольно-коректувальної. Розгляд механізмів їхньої взаємодії під час навчання дітей зі зниженим слухом рухових дій дозволив розробити алгоритм і модель їх корекційно-педагогічного навчання у процесі фізичного виховання з урахуванням вади (зниження слуху) та її наслідків; визначити роль різних видів мовлення та методів навчання на різних етапах формування рухової навички.
Основна помилка в навчанні дітей зі зниженим слухом молодшого та середнього шкільного віку полягає у виключенні в роботі з ними послідовного вирішення завдань, застосуванні загальноприйнятих методів і методичних прийомів навчання. Це призводить до нерезультативності всієї системи корекційного навчання.
На думку Л.В.Цивільової, алгоритм навчання дітей з порушеннями слуху, до яких відносяться і діти зі зниженим слухом, повинний складатися з: створення вірної уяви про рухову дію, її опису, виділення основних фаз руху, показу рухової дії в цілому, повторного показу, уточнення, письмового опису дії. При цьому послідовність навчання цих дітей нічим не відрізняється від такої, що застосовується для дітей із збереженим слухом, крім останнього завдання.
Практика роботи в спеціальній школі показала, що навчання дітей зі зниженим слухом слід розпочинати з назви рухової дії задля створення в них її значеннєвого образу. Потім доцільним є показ рухової дії (створення її зорового образу) та пояснення основних опорних точок із метою створення в учнів зі зниженим слухом орієнтовної основи дії, використовуючи різні види мовлення (усне, писемне); для дітей другого відділення додатково - дактиль, кальковане жестове мовлення. Далі слід пропонувати дітям їхнє безпосереднє виконання. Отже, все вищезазначене сприяло створенню у школярів зі зниженим слухом вірної уяви про рухову дію, яка вивчається; програми дій; підвищенню формування рівня компетентності щодо їхнього виконання; забезпечувало попередню корекцію будь-якої рухової дії.
Результати формувального експерименту свідчать, що найбільш ефективним методом навчання дітей зі зниженим слухом рухових дій на етапі початкового розучування руху слід вважати інформативний метод, що інтегрує в собі наочні (показ фізичної вправи вчителем або найбільш підготовленим учнем, рисунків, графічних зображень, візуальної, світлової та слухової сигналізації тощо) та словесні методи навчання (розповідь, бесіда, опит, інструкція та ін.).
Отже, особливістю першого етапу навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом є застосування різних видів мовлення, гнучке комбінування інформаційних повідомлень щодо рухової діяльності, неодноразове повторення назв рухів по ходу їх вивчення.
Додатковий показ рухової дії задля уточнення створеного образу про неї у дітей зі зниженим слухом, неодноразове виконання рухового завдання в повільному та заданому темпі, внесення корекцій щодо загальних помилок складали етап основної корекції рухових дій. Найбільш доцільними на цьому етапі навчання рухів дітей зі зниженим слухом вважаємо широке використання інтерактивного методу навчання, який поєднує ряд практичних методів (деталізованого та цілісного розучування рухів, строго та частково-регламентованої вправи, ігровий, змагальний тощо). Словесні та наочні методи навчання рухів дітей зі зниженим слухом слугують важливим доповненням до практичних методів на вищезазначеному етапі компенсаторно-корекційного навчання рухових дій під час організованої рухової діяльності.
На етапі завершальної корекції рухових дій було запропоновано виправлення індивідуальних помилок і закріплення їх назви та способу виконання (проговорення уголос, опитування учнів); виконання рухових дій дітьми зі зниженим слухом у більш складних умовах. Слід зазначити, що етап завершальної корекції рухів повинен співпадати з етапом закріплення та подальшого вдосконалення рухових дій. Основні методи навчання - практичні (проблемний, пошуковий, ігровий, змагальний), додаткові - словесні методи (контролю, взаємоконтролю тощо).
Отже, результати формувального експерименту дозволяють дійти таких висновків:
1.Структура сполучення словесних і наочних повідомлень визначається етапом формування рухових дій, їх цільовим призначенням і конкретним завданням щодо вивчення тієї чи іншої рухової дії.
2.Специфіка надання дітям зі зниженим слухом словесних, на-1 очних і практичних форм інформації полягає в їх послідовному використанні.
3.Мовленнєвий матеріал повинен подаватися дітям зі зниженим слухом по ходу здійснення рухової діяльності та бути тісно пов'язаним з її змістом.
4.Рухова діяльність повинна бути провідною стосовно мовленнєвої діяльності. Словесні та наочні компоненти інформації грають додаткову, але дуже важливу роль у корекції та розвитку рухової сфери дітей зі зниженим слухом. Але зловживання наочністю та мовленнєвою діяльністю на заняттях фізичної культури призводить до зниження їхньої моторної діяльності.
5.Створення більш повного та виразного уявлення про рухові дії на полісенсорній основі дозволяє активізувати компенсаторні механізми, що сприяє ефективній корекції рухових дій школярів зі зниженим слухом, позитивно позначається на швидкості формування в них знань, умінь і навичок; підвищує їх компетентність щодо оволодіння ними руховою діяльністю.
6.Підвищенню ефективності навчання рухових дій дітей зі зниженим слухом сприяє застосування словесних методів навчання, серед яких особливе місце займає інформативний метод у поєднанні з різними видами мовлення, а також інтерактивний, проблемний, пошуковий, ігровий та змагальний методи.
7.У методиці фізичного виховання дітей зі зниженим слухом необхідно застосовувати комплекс загальних і спеціальних прийомів і методів навчання, алгоритмічність, адаптоване мовлення; посилювати та гуманізувати контроль і самоконтроль за виконанням рухових дій.
8.Результати формуючого експерименту показали, що темпи приросту рухових здібностей в експериментальних групах школярів зі зниженим слухом (ЕГсл.) вищі, порівняно з контрольними групами (КГсл.). Загальна різниця приросту результатів рухових здібностей між цими групами на користь експериментальної групи становила від 7,9 % до 22,9 %.
Дані результати дослідження свідчать про ефективність запропонованої методики навчання дітей зі зниженим слухом ї можливість її практичного застосування в роботі спеціальних навчальних закладів для даного контингенту дітей.

Ляхова І.М., кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри теоретичних основ фізичної культури Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція "Освіта та виховання нечуючих на сучасному етапі”, 7-8.Х.2005, м.Київ)

Категорія: Сурдопедагогіка | Переглядів: 1237 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2024