Попри всі наші зусилля, досі не вдалося взнати ані точної дати смерті, ані місця вічного відпочинку Почесного члена УТОГ ГРИЩЕНКО ЄВГЕНІЇ СЕМЕНІВНИ…
Так склалося, що за бажанням самої Євгенії Семенівни, у якої не залишилося нікого з рідним, останні 1,5 року її доглядали сторонні люди з Центру соціального захисту й допомоги пенсіонерів "Пенсіон", які відмовилися повідомляти нам будь-які відомості про неї. Лист ЦП ВГОІ УТОГ до цієї організації з проханням надати інформацію про дату смерті й місце її поховання також залишився без відповіді.
Дізнавшись, що Євгенії Семенівни вже немає з нами, Центральне правління ВГОІ УТОГ і Правління ГО “Об’єднання нечуючих педагогів” влаштувало поминальний обід, присвячений її пам’яті, на якому разом з членами УТОГ і ОНП були присутні й представники столичної спецшколи №6, де вона пропрацювала все життя, навчаючи нечуючих діток математики й працюючи завучем. Прийшли й представники Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова та інституту спеціальної педагогіки АПН України, з якими Євгенія Семенівна тісно співпрацювала у вирішенні різних педагогічних проблем, підготовці нових шкільних програм і підручників, автором яких вона була. Згадав добрим словом Євгенію Семенівну і директор Музею історії УТОГ В.В.Скурчинський, адже саме вона створила при школі №6 унікальний шкільний музей…
Все її життя було присвячене нечуючим дітям… Не можна сказати, що при неї забули. Її відвідували й учні, і колеги, надавали допомогу, вітали зі святами. Її червні 2015 року ми разом відзначили її 80-річчя.
Проте останнім часом через поганий стан здоров’я Євгенія Семенівна рідко підходила до телефону і не завжди відчиняла двері гостям.
І ось сталося непоправне… Вічна пам’ять Євгенії Семенівні. Низький уклін їй за все, що зробила вона для глухих дітей, для нашого Товариства, для Об’єднання нечуючих педагогів.

Джерело: газета “Наше життя”