П`ятниця, 29.03.2024, 10:31
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [135]
Законодавство [73]
Сурдопедагогіка [115]
Освіта глухих [191]
Освіта України [57]
Освіта за кордоном [21]
Медицина [15]
Консультація [18]
Країна глухих [80]
Адміністратор сайту [8]
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

hit counter
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2015 » Грудень » 15 » Напрями роботи кабінету української жестової мови в умовах загальноосвітньої спеціальної школи для глухих дітей
15:14
Напрями роботи кабінету української жестової мови в умовах загальноосвітньої спеціальної школи для глухих дітей

В статті обґрунтовано необхідність створення кабінету української жестової мови, висвітлено основні напрями діяльності на прикладі роботи кабінету “УЖМ” в умовах Миколаївської загальноосвітньої спеціальної школи для глухих дітей.

Сьогодні діє викривлений стереотип сприйняття нечуючої людини, упереджене і насторожене ставлення до неї. Це приводить до відповідної реакції до людей, які розвиваються в умовах слухової депривації. Вони “закриваються”, не розширюють контактів та дистанціюються. Саме така ситуація нерозуміння, розмежування двох світів є бар'єром на шляху повної соціалізації глухої дитини.
Спеціальна освіта розуміє необхідність серйозного вивчення питання підготовки і поступової інтеграції дітей в суспільне середовище.
Сьогодні в Україні, за даними МОН України, система загальноосвітніх спеціальних шкіл для дітей з порушеннями слуху налічує 57 закладів, в яких навчається 6,3 тис. дітей. Метою діяльності названого типу закладів є досягнення вихованцями потенційно можливого рівня освіченості, соціальної реабілітації дитини та її якісна інтеграція у суспільство.
Процес комплексної реабілітації дітей з особливими потребами, на наш погляд, полягає в:
- розвитку в особистості здатності до самостійного творчого здійснення свого життя;
- моделювання життєвих ситуацій для успішної адаптації в соціокультурному просторі, створення ситуацій індивідуального та колективного вибору;
- формування навичок самостійної поведінки глухих дітей, усвідомлення власної відповідальності за своє життя;
- психологічно-педагогічна підтримка творчого потенціалу дитини;
- формування та збагачення жестової мови глухих учнів, виховання культури міжособистісного спілкування з використанням УЖМ;
- створення у шкільному колективі середовища словесно-жестової двомовності для всебічного розвитку глухої дитини;
- допомога і консультування батьків в усвідомленні ними значення жестової мови в набутті життєвого досвіду та успішної інтеграції їх нечуючої дитини.
Багаторічний досвід роботи у школі інтернаті для глухих дітей, щоденне спілкування з дітьми дійсно доводить, що жестова мова – це природна мова нечуючої людини, ефективне і важливе джерело інформації, найкращий засіб комунікації. Розуміння цієї проблеми вийшло на державний рівень. В Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” затверджено статус жестової мови як засобу спілкування і навчання осіб з порушеннями слуху.
Ми, педагоги-практики, добре розуміємо: щоб дитина мала змогу інтелектуально розвиватися, необхідним є оволодіння інструментом взаємодії з оточуючим світом – мовою. Обидві мови, вербальна і жестова, мають однаковий статус, і тому користь буде від оптимального поєднання двох мов у процесі навчання і виховання. Білінгвальний підхід (БП) забезпечує створення такого середовища, в якому учні постійно користуються мовленнєвими навичками для задоволення потреби спілкування, особистісних потреб і під час навчання. Учні мають необмежені можливості для вивчення і використання мови цілеспрямовано для задоволення власних потреб, інтересів і здібностей.
Наш педагогічний колектив використовує БП як основну модель здобуття необхідних знань, умінь і навичок, які стануть основою повноцінного розвитку нечуючих дітей в умовах слухової депривації.
Я, як вчитель жестової мови, розумію своє фахове призначення у реалізації цієї моделі, який компетентно та професійно знайомить, поширює та удосконалює рідну мову нечуючої дитини – жестову. На мою думку, місія вчителя жестової мови полягає у поєднанні двох світів: світу чуючих та нечуючих. Бути вчителем жестової мови – це не лише досконало володіти жестовою мовою, а й розуміти їх потреби, вміти донести оточуючу інформацію до педагогів і батьків, зробити все можливе для взаємної інтеграції.
Але, на жаль, впродовж всієї історії існування спеціальної школи для дітей з вадами слуху не існувало розуміння важливості цієї проблеми.
І лише сім років тому у загальноосвітніх спеціальних школах для дітей з порушеннями слуху з'явився предмет “Українська жестова мова”.
З'явилася гостра необхідність створення відповідного кабінету української жестової мови. В нашому закладі кабінет української жестової мови існує вже третій рік. Зараз можна зробити перші висновки. Як педагог, який практично реалізує завдання нового предмету, намагаюся виокремити чотири напрями роботи названого кабінету.
Звісно, пріоритетним напрямом є викладання української жестової мови. Дякуючи колективу лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки НАПН, зокрема Н.Б.Адамюк, у нас наявна Програма-комплекс “Українська жестова мова”. Вважаємо, що програма є унікальною, тому що вона націлена на конкретну нечуючу дитину, враховує вікові особливості, розглядає настільки широке коло тем і ситуацій, що можна впевнено заявити про розширення можливостей соціалізації та інтеграції цієї дитини. Відмічаємо високий професіоналізм автора, компетентність, небайдуже ставлення до проблеми розвитку нечуючої дитини. Вже з навчального року ми користуємося запропонованим навчально-дидактичним матеріалом на кожен клас, що є для нас, вчителів української жестової мови, конструктивною дидактичною допомогою. Форми та методи роботи на уроці дуже різноманітні, цікаві, дозволяють не лише поширювати жестову лексику, але й розвивати пізнавальні здібності нечуючої дитини. Отримавши таку вудку, гріх не наловити якомога більше рибки. І тому, важливо враховувати особливості контингенту, з яким ми працюємо і можливості матеріально-технічної бази. З ініціативи навчального закладу і задопомоги адміністрації школи кабінет української жестової мови обладнано комп'ютером, телевізором, DVD-магнітофоном. Тому використання технічних засобів дозволяє ефективно розкривати питання кожної теми. Відеоматеріал, який пропонується дітям, завантажується з інтернету. На уроках використовуємо художні та документальні фільми, які супроводжуються перекладом жестової мови, комп'ютерні програми: “Дактильно-жестові вправи”, “Українська дактильна абетка”, “Український тематичний відеословник жестової мови”, відеоматеріали: “Володарі слова”, “Видатні історичні постаті”, “Професії”; також часто на уроках використовую матеріали газети “Наше життя”.
Варто підняти і деякі проблеми. Одна з них – це відсутність спеціального відеословника для вчителів-предметників. Справа в тому, що постійно звертаються вчителі-предметники з проханням проконсультувати їх. Мова йде про спеціальні терміни, які вони використовують на уроках історії, хімії, фізики, психології. Із задоволенням зазначаємо, що вже розпочата робота у цьому напрямі.
Хочеться побажати не обминути своєю увагою всі предмети нового покоління: валеологію, етику, психологію, інформатику. Вчителям-практикам дуже потрібна подальша спільна робота з науковими співробітниками лабораторії жестової мови Інституту спеціальної педагогіки НАПН України. Адже з цього року ЦІППО м.Києва разом з лабораторією жестової мови Інституту спеціальної педагогіки НАПН України були організовані і проведені курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів, вчителів української мови та літератури з вивчення основ жестової мови. З цього року ми мали змогу опановувати УЖМ на таких курсах. Заняття проходили в діловій атмосфері у вигляді практичних семінарів, диспутів, конференцій з обміну досвідом. Своїми уміннями і навичками з нами, не жалкуючи свого часу, старанно і з величезним терпінням ділилися досвідчені фахівці: перекладачі ЖМ, носії жестової мови - співробітники лабораторії.
З'явилася гарна можливість поспілкуватися з учителями інших шкіл України, що було для нас надзвичайно корисним і цінним. Жаль, що курси, які організовують на місцевому рівні м’яко кажучи далекі від розуміння нашої специфіки. І тому, мабуть, було б доречним організувати такі курси для всіх вчителів-предметників по категоріях з вивчення жестової мови.
Хочемо звернути увагу ще на одну проблему. На жаль, глухота не є єдиним порушенням у значної частини дітей. В нашій школі є два класи (перший і четвертий), де навчаються діти зі складними порушеннями психо-фізичного розвитку. Для таких вихованців жестова мова набуває для них особливого значення. Вона для них буде основним засобом спілкування. Тому, хотілось би мати можливість адаптувати програму для цих дітей та збільшити кількість годин з вивчення “УЖМ”.
Не дивлячись на короткий термін існування кабінет української жестової мови є не лише навчальним кабінетом, але й по праву може називатися (принаймні в нашій школі) консультаційним центром як і для педагогів, так і для батьків. Дійсно, при підготовці уроків, свят, різноманітних заходів, кожен педагог складає свій перелік проблемних лексичних одиниць. І було б краще виділити певний час для консультацій, але навчально-виховний процес безперервний, тому і двері кабінету відкриті завжди для всіх.
Окремо варто зупинитися на організації роботи з батьками.
Процеси самопізнання, самореалізації, самовдосконалення глухої дитини ускладнюються у зв'язку з недостатньою кількістю у шкільному житті реальних життєвих ситуацій, невмінням батьків спілкуватися достатньою мірою зі своїми дітьми і залучати їх до повноцінного життя. Вражає нерозуміння потреб своєї глухої дитини. 40 % наших батьків мають істотні проблеми спілкування зі своїми нечуючими дітьми, а 70 % зазначили наявні труднощі у комунікації з іншими глухими людьми.
Свою роль вчителя української жестової мови я вбачаю не лише у поповненні жестової лексики батьків, а й, насамперед, у тому, щоб переконати батьків у необхідності вивчення жестової мови, яка зблизить чуючих батьків з нечуючою дитиною, стане містком між ними. І для того, щоб батьки і дитина не опинилися на різних берегах життя ми, разом з адміністрацією, шкільним психологом, який, до речі, дуже гарно володіє жестовою мовою, починаючи з батьків дошкільного і молодшого шкільного віку, ведемо широку інформаційно-роз'яснювальну роботу.
Нелегко переконати батьків в усвідомленні всієї міри відповідальності, яка лежить на сім'ї у питанні виховання та реалізації права на повноцінну і самостійну життєдіяльність їхньої нечуючої дитини. Недарма ми, педагоги, дуже часто кажемо: "Батьків самих ще треба виховувати".
Запропонувавши батькам відеопосібники, відповідну літературу з вивчення жестової мови, іноді зустрічаємо байдуже відношення. В той же час є і такі батьки, які усвідомлюють всю важливість мети: виховати свою дитину так, щоб вона виросла особистістю. Вони готові допомагати дитині щохвилинно, постійно роз’яснюючи незрозуміле засобами ЖМ.
Важливо, щоб позитивний досвід обміну інформацією постійно поширювався серед батьків, які мають нечуючих дітей. Наведемо приклад. Мати дівчинки підготовчого класу на батьківських зборах після виступу сурдопедагога, психолога, поспілкувавшись з іншими батьками, висловилась: “Шкода, що я раніше не спілкувалась з вами. Коли я була сам на сам з проблемою, то я вважала, що життя втратило сенс, що в житті вже не буде яскравих кольорів. Але зараз знаю, що мені робити, зрозуміла свою мету, з'явилося розуміння проблеми”.
Не менш важливим є напрямок, який застосовується у кабінеті української жестової мови, і пов'язаний він з налагодженням зв'язків громадськістю. Адже через цю роботу ми реалізуємо найважливіше завдання – інтеграцію нечуючих дітей в суспільство. Поки що ця діяльність на початковому рівні. Ми тісно співпрацюємо з обласною організацією глухих, беремо участь у Всеукраїнських фестивалях художньої самодіяльної творчості серед учнів загальноосвітніх спеціальних шкіл для дітей зі зниженим слухом та глухих дітей.
На жаль, як засвідчив досвід, особливої уваги з боку громадських державних установ не відчувається. Мається на увазі не матеріальна допомога, спонсорство, а жива людська увага, зацікавленість життям глухої дитини. Зі свого боку важко запропонувати шляхи залучення наших нечуючих дітей у суспільні заходи на рівні міста (області).
Звісно, є багато проблем і питань, пов'язаних з розвитком української жестової мови як з одним з пріоритетних напрямків їх інтеграції в суспільство. Але я з оптимізмом дивлюсь у майбутнє і радію з того, що дитячий та дорослий колектив підтримує мене на цьому шляху.
Анкетування та бесіди з випускниками та батьками ще раз наголошують на важливості даного предмета у житті та спілкуванні нечуючої дитини:
- глухі батьки схвально сприйняли можливість отримати досконаліше знання жестової мови в умовах консультацій і гурткової роботи;
- чуючі батьки не заперечують існування цього предмета в шкільному розкладі, тому що збагачують свій запас і жестовими відповідниками завдяки своїм дітям;
- випускники школи, які не вивчали свого часу УЖМ, зазначають важливість цього предмету і необхідність його викладання у школі впродовж всього терміну навчання;
- діти, які навчаються в школі зараз, вважають предмет «УЖМ» одним з найулюбленіших предметів в школі.
Таким чином, створення кабінету української жестової мови є нагальною необхідністю, що відповідає сучасному осмисленню ролі і значення візуальної і словесної мов при реалізації білінгвальної моделі навчання. Пріорітетним напрямом роботи кабінету є викладання предмету “УЖМ” в зручних, доступних умовах навчання з використанням різноманітних посібників і методичної літератури. Консультативно-просвітницький напрям роботи кабінету спрямований на забезпечення дієвої допомоги вчителям, вихователям, батькам в організації заходів, вирішенні проблемних питань, отриманні повноцінної інформації в оволодінні КЖм і ЖМ.
Результати діяльності на прикладі кабінету УЖМ Миколаївської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату для глухих дітей ще раз доводять, що вчителі, вихователі і батьки повинні добре знати жестову мову, тому що, зневажаючи жестову мову, ми, за словами Л.С.Виготського, викреслюємо зі свого кола величезну частину колективного життя та діяльності глухої дитини.

Курзіна М. О., вчитель української жестової мови

Категорія: Сурдопедагогіка | Переглядів: 1975 | Додав: Admin | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2024