Глухі діти. У цьому випадку говорять про тяжкому порушенні слуху. Після створення необхідного контакту, коли дитина відчує довіру до дослідника, необхідно приступити до дослідження слуху. В умовах школи застосовується метод гучної і шепітної мови.

В обладнаних кабінетах використовуються спеціальні аудіометри. Які особливості можуть з'ясовуватися при короткому обстеженні глухого дитини? Головним патологічним симптомом є зниження або відсутність слуху, відсутність мовлення. Обследующий голосом розмовної гучності вимовляє голосні звуки або прості слова і просить дитину повторити вимовлені звуки. Зазвичай більшість глухих чують і повторюють голосні звуки, вимовлені гучним голосом у самої вушної раковини. І тільки деякі з них можуть повторити прості слова (мама, тато). Всі глухі реагують на стуки: ногою об підлогу, грюкання дверима, дзвінки, гудки. Більшість глухих відрізняються підвищеною збудливістю, їх руху недостатньо координовані. Локальна неврологічна органічна симптоматика частіше дуже незначна. Помітно виражена вегетативна неповноцінність (вегетодістонія). Ненавчений глухий не має усного мовлення. Діти, які прийшли зі спеціальних дитячих садів, зазвичай володіють деяким запасом слів. Голос глухого глухий, іноді хрипкий, здавлений. У багатьох є навички міміка-жестікуляторной мови. Зазвичай глухий дитина швидко виконує завдання на основі міміка-жестікуляторного показу. Деякі діти трохи зчитують з губ. Такі діти підлягають направленню до школи для глухих дітей. Серед обстежуваних глухих спостерігається певний відсоток розумово відсталих дітей, що виявляється при спеціальному сурдо-психологічному обстеженні.