Середа, 22.11.2017, 15:39
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Інформація ОНП [82]
Законодавство [42]
Сурдопедагогіка [82]
Освіта глухих [147]
Освіта України [47]
Освіта за кордоном [20]
Медицина [11]
Консультація [15]
Країна глухих [60]
Адміністратор сайту [7]
Пошук
Вхід на сайт
ОБ'ЄДНАННЯ НЕЧУЮЧИХ ПЕДАГОГІВ
Головна » 2016 » Травень » 1 » Дидактична та розвивальна гра як засіб навчання глухої дитини
13:34
Дидактична та розвивальна гра як засіб навчання глухої дитини

У статті розглядаються питання про значення дидактичних та розвивальних ігор у навчальному процесі нечуючих молодших школярів. Відмічається їх важливісь у формуванні мислення дитини. Обгрунтовано ефективність використання дидактичних ігор з метою активізації навчальної діяльності нечуючих учнів.
Охарактеризовано види та структуру дидактичних ігор; методику використання їх у навчальному процесі початкової коли. Надано рекомендації щодо керівництва дидактичними та розвивальними іграми на уроках. Наведено приклади ігор, які можна використовувати під час викладання української мови, розвитку мовлення, курсу "Я і Україна".

Сучасні умови вимагають нових підходів до організації навчання і виховання, які б сприяли формуванню і розвитку школяра в тісному і постійному взаємозв'язку з природним та соціальним середовищем, здатності до соціально-значимої діяльності, швидкої адаптації під час зміни життєвих обставин. Досягненню мети та реалізації особистісно-спрямованого навчання, яке на перший план висуває завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їх потреб та інтересів, розвитку пізнавальної активності і творчої самостійності, сприяє використання дидактичних ігор.
У практичній роботі загальноосвітньої школи проблема активізації навчальної діяльності молодших школярів є однією з найактуальніших, оскільки саме в процесі навчання відбувається розвиток особистості. За цих умов вміле використання дидактичних ігор для активізації навчальної діяльності значно збагачує навчально-виховний процес, підвищує ефективність роботи кожного вчителя.
Педагогічні та психологічні дослідження засвідчують, що зміст і способи активізації навчальної діяльності в процесі використання дидактичних ігор дедалі більше цікавлять науково-педагогічних працівників.
Дидактичні ігри стали предметом особливої уваги в працях А.Макаренка, В.Сухомлинського, А.Сікорського, С.Рубінштейна щодо формування уяви; Л.Виготського, О.Леонтьєва, Р.Жуковської, О.Усової, Л.Артемової, О.Запорожець, Л.Венгер, Д.Ельконіна щодо впливу на розумовий розвиток; Ф.Блехер, З.Богуславської, Н.Гамбург, Г.Ляпіної, Є.Баничевої, К.Радіної, Г.Щукіної щодо активізації навчальної діяльності. Питання теорії та практики активізації навчальної діяльності частково знайшли своє відображення і в працях В.Зінченка, О.Тихомирова, Я.Пономарьова, Л.Занкова, що стосується розвивального навчання; С.Бондар, В.Бондар, Н.Менчинської, Б.Коротяєва, Д.Богоявленського, К.Кабанова-Меллер у питанні формування загальних прийомів навчальної діяльності; Д.Ельконіна, М.Махмутова, М.Данилова, М.Скаткіна, Л.Кудрявцева, І.Лернера, Л.Аристової під час розгляду проблемного навчання; А.Тализіної, П.Гальперіна у теорії поетапного формування розумових дій; Н.Бібік, І.Беха, Л.Божович, І.Друзя, Н.Кудикіної, як розвиток навчального інтересу; Р.Хабіба, О.Савченко – самостійність, активність учнів; Г.Костюка, М.Данилюка, А.Маркової, Н.Якобсона як мотивація навчання у підвищенні навчальної активності.
Жан Ітар, Едуард Сеген, Марія Монтесорі та інші широко використовували дидактичні ігри у навчанні дітей з особливими потребами і створили цілу систему ігор, за допомогою яких розвивається увага, спостережливість, кмітливість, пам’ять,  мовлення дітей. Вони рекомендують дидактичні ігри, дидактичний матеріал тісно пов’язувати з повсякденним життям.
Досліджуючи це питання, ми поставили перед собою таку мету:
- розкрити значення дидактичних та розвивальних ігор у навчальному процесі;
- охарактеризувати вплив дидактичних ігор на активізацію навчальної діяльності молодших школярів.
Гра – провідна діяльність дітей молодшого шкільного віку.
В системі роботи спеціальної загальноосвітньої школи для глухих дітей дидактичну та розвивальну гру розглядаємо як ефективний засіб навчання і всебічного виховання, чому приділяється надзвичайно серйозна увага.
В основі системи розвивальних ігор виділяємо наступні принципи:
– поєднання в діяльності дитини елементів гри та учіння;
– поступовий перехід від ігор-забав через ігри-завдання до навчально-пізнавальних ігор;
– поступове ускладнення навчального завдання і умов гри;
– підвищення розумової активності дитини щодо успішного вирішення завдань у грі;
– органічний зв’язок і взаємозалежність між зовнішньою і внутрішньою (розумовою) активністю дитини і поступовий перехід до інтенсивнішої розумової праці;
– єдність навчальних і виховних дій.
В результаті реалізації цих принципів створюються умови, які сприяють становленню початкових форм самооцінки і самоконтролю дитини з порушенням слуху, що має величезне значення як для її навчальної діяльності (майбутньої і справжньої) так і для повноцінного життя в колективі однолітків.
Розвивальні ігри захоплюють молодших учнів, роблять їх життя багатшим і різноманітнішим. Навчальне завдання, поставлене в ігровій формі, має ту перевагу, щоб в ситуації гри дитині зрозуміла самостійно необхідність придбання нових знань і способів дії. Дитина, яка захоплена привабливим задумом нової гри, ніби не помічає того, що вона вчиться, хоча при цьому раз у раз зустрічається з труднощами, які вимагають перебудову її уявлень і пізнавальної діяльності. Якщо на занятті дитина виконує завдання дорослого, то в грі вона вирішує своє власне завдання.
Знання, подані в готовій формі і не пов’язані з життєвими інтересами учня, погано ним засвоюються і не розвивають його.
У грі ж якраз дитина сама прагне навчитися тому, що вона ще не вміє.
Це специфічна, повноцінна і достатньо змістовна для дітей діяльність, яка має свої спонукальні мотиви і свої способи дій.
Розвивальні ігри характеризуються тим, що вони містять готовий ігровий задум, ігровий матеріал та правила (спілкування і наочних дій). Все це визначається метою гри, тобто тим, для чого ця гра створена, на що вона спрямована. Мета гри завжди має два аспекти:
1) пізнавальний (чому ми повинні навчити дитину, які способи дії з предметами хочемо їй передати);
2) виховний (які способи співпраці, форми спілкування і відношення до інших людей слід прищепити дітям).
В обох випадках мета гри повинна формулюватися не як передача конкретних знань, умінь та навичок, а як розвиток певних психічних процесів або здібностей дитини.
Для того, щоб гра дійсно захопила дітей і особисто торкнулася кожного з них, дорослий повинен стати її безпосереднім учасником. Своїми діями та емоційним спілкуванням з дітьми дорослий залучає їх до спільної діяльності, робить її важливою і значущою для них. Вчитель стає ніби центром тяжіння в грі. Це дуже важливо на перших етапах знайомства з новою грою, особливо для молодших школярів. В той самий час дорослий організує гру та спрямовує її – він допомагає дітям долати труднощі, схвалює їхні вчинки і досягнення, заохочує дотримання правил і вказує на помилки деяких дітей. Поєднання дорослим двох різних ролей – учасника та організатора – важлива суттєва особливість розвивальної гри.
Розвивальна гра є активною та усвідомленою для глухої дитини діяльністю, в яку вона охоче та добровільно включається. Новий досвід, який дитина придбала в грі, стає її особистим надбанням, оскільки його можна вільно застосовувати в інших умовах також (таким чином необхідність закріплення нових знань відпадає). Перенесення засвоєнного досвіду в нові ситуації, у власні ігри є важливим показником розвитку творчої ініціативи дитини. Крім того, багато ігор вчать ітей діяти “уявно”, мислити, що розкріпачує уяву дітей, розвиває їхні творчі можливості та здібності.
Таким чином, в шкільному віці ігри містять різносторонні умови для формування найбільш цінних якостей особи.
Головний методичний принцип у використанні ігор – їхнє багаторазове повторення, яке є необхідною умовою розвивального ефекту. Учні по-різному і в різному темпі сприймають і засвоюють нове. Систематично беручи участь в тій чи іншій грі, діти починають розуміти її зміст, краще використовувати умови, які створює гра для засвоєння мовленнєвого матеріалу в накопиченні нового досвіду.
Основною формою діяльності дитини в спеціальних шкільних установах є організовані заняття, на яких провідна роль належить дорослим. Заняття проводиться вчителем-дефектологом і вихователями, які складають педагогічний колектив групи.
Засвоєння програмового матеріалу залежить від правильного вибору методів навчання. При цьому кожен педагог повинен пам’ятати про вікові особливості дітей, про особливості у розвитку в умовах слухової депривації, які характерні для глухих дітей. Глухі діти часто інертні, неемоційні, не проявляють бажання активно діяти на уроках. Вчителю треба використовувати такі методичні прийоми, які б привертали увагу, зацікавлювали кожну дитину, створювали у дітей позитивне емоційне відношення до діяльності, яка пропонується. Власне цій меті й підпорядковане застосування дидактичних ігор.
Особлива роль дидактичної та розвивальної гри в навчальному процесі спеціальної шкільної установи визначається тим, що гра робить сам процес навчання емоційним, дієвим, дозволяє дитині поповнювати власний досвід.
Ігри і вправи, в яких діти діють шляхом проб, розвивають у них увагу до властивостей і відносин предметів, уміння враховувати ці властивості в практичних діях. Надалі це удосконалює зорове сприйняття.
Цілісне сприйняття предмету, будучи важливою умовою правильного орієнтування дитини в навколишньому наочному світі, лежить в основі багатьох видів діяльності – наочної, ігрової, трудової та образотворчої. По-справжньому воно складається лише тоді, коли діти можуть сприймати оточуюче не злито, приблизно, глобально, а можуть бачити в предметі форму, величину, здатні виділяти істотні частини предмету,  необхідні для дії з ним. Тому не слід плутати цілісне сприймання предмету з його пізнанням, оскільки пізнання предмету лише перший крок до його повноцінного сприймання.
Ігри суттєво впливають на формування цілісного сприймання. Умовно ігри можна розподілити на два етапи розвитку цілісного сприймання: перший – пізнання, тут глухі діти зазнають труднощі; другий – створення повноцінного образу, що враховує всі властивості предметів (форму, колір, величину, наявність і співвідношення частин і т. і.).
Завдяки іграм можна організувати діяльність глухої дитини таким чином, щоб вони сприяли формуванню у неї уміння вирішувати не лише доступні практичні, але й нескладні проблемні завдання. А отриманий при цьому досвід дає можливість розуміти і вирішувати знайомі завдання.
Поза сумнівом, успішному проведенню дидактичних ігор сприяє уміле педагогічне керівництво ними. Для глухої дитини емоційна сторона організації гри – важлива умова. Тому треба своєю поведінкою, емоційним настроєм прагнути викликати у дітей позитивне відношення до гри.
Вважається, що за допомогою доброзичливості дорослого з’являється співпраця, яка забезпечує бажання дитини діяти разом з дорослим і прагнути позитивного результату. Розвивальні ігри можна використовувати для виконання програмових вимог предмета, для закріплення і уточнення вже набутих дітьми знань. Вони допоможуть розширити знання дітей про предмети, їх якості, матеріали, з яких виготовляються ці предмети, розвивати органи чуття, вчити узагальнювати явища, співвідносити поняття у двох мовних системах, робити висновки. Крім того, за допомогою гри здійснюються і певні завдання морального виховання: розвивається критичність до себе та інших, виховується ініціатива, самостійність, кмітливість.
Гра – це не розважальний засіб для дітей, це звичайна вправа, яка одягнена в захоплену форму.
Не треба гратися з дітьми цілий урок, достатньо включити ігровий момент в структуру заняття при вивченні, повторенні чи закріпленні нового матеріалу.
Гра стимулює пізнавальну активність глухих дітей молодшого шкільного віку, викликає в них позитивні емоції в процесі навчальної діяльності. Це велика допомога учням у засвоєнні програмового матеріалу.
Пропонуємо деякі з розвивальних ігор, які можна використовувати під час викладання української мови, розвитку мовлення, курсу “Я і Україна” в спеціальних школах для дітей з порушеннями слуху.

Пори року
Мета. Вчити бачити ознаки сезонних змін у погоді, рослинах, поведінці тварин, житті і праці людей.
Ігрове завдання. Вибрати те, що відповідає даній порі року.
Правила гри. Згадати, що в який час буває.
Матеріал. “Цілий рік” – великий, розміром на всю дошку, диск, що крутиться, розділений на чотири сектори, на який наклеєна кольорова фланель (біла – зима; зелена – весна; рожева – літо; жовта – осінь).
1-а серія. Сезонні зміни в природі. Весна – сонце, проталини, бруньки, що розпускаються. Літо – теплий, пройнятий онячними промінями дощ, мокрі, але радісні діти під дощем. Осінь – листопад, туман, мрячить дощ. Зима – снігопад, завірюха.
2-а серія. Квіти (із врахуванням місця проживання дітей): весняні – проліски, фіалки, тюльпани, нарциси; літні – троянди, ромашки, іриси, дзвоники; осінні – айстри, жоржини, золоті кульки. Плоди: весняні – редиска, зелена цибуля, щавель, черешня; літні – полуниця, помідори, огірки, картопля, дині, кавуни, груші, яблука; осінні – мандарини, виноград, хурма, гранат, гарбуз, лимони, апельсини, яблука.
3-а серія. Тварини: весна – птахи будують гнізда, висиджують пташенят, дикі і свійські тварини з маленькими дитинчатами; літо – птахи годують пташенят, пташенята вчаться літати, плавати; осінні – косяки птахів перед відльотом, білка запасає горіхи на зиму в дупло, зграї водоплавних птахів у водоймах;зима – ведмідь спить у барлозі, птахи біля годівниць.
В а р і а н т. Діти вибирають малюнки з будь-якої серії і розміщують їх в секторі в залежності від сезону, жестово (усно) описують ситуацію. Вибирати можна кілька разів, якщо малюнків багато. Потім всі разом шукають помилки. Рекомендується використовувати вірші, загадки, які допоможуть дітям правильно виконати завдання.

Підбери колір
Мета. Закріпити вміння розрізняти кольори, називати їх, швидко знаходити потрібний предмет серед інших. Виховувати риси взаємодопомоги, взаємопідтримки.
Ігрове завдання. Підбирати предмети за кольором.
Правила гри. Діяти за сигналом. Допомагати товаришу, якщо у нього виникають труднощі.
Матеріал. Різноманітні предмети чи картинки певного кольору. Кольорові медальйончики чи обідки на головах дітей.
Гра. Діти вдягають кольорові обідки (медальйони). Кожен називає свій колір і кольори інших. Заздалегідь у різних місцях класу треба розмістити іграшки (предмети, малюнки, геометричні форми тощо) різного кольору. За сигналом одні діти по черзі знаходять предмет вказаного кольору, а інші перевіряють правильність їх вибору.

Що змінилось?
Мета. Закріпити знання про призначення іграшок, побутових предметів, їх класифікацію. Розвивати пам’ять, кмітливість. Вчити взаємодопомозі.
Ігрове завдання. Вгадати, що змінилося.
Правила гри. Не підглядати. Зберігати таємницю про переміщення предметів.
Матеріал. Тематичні добірки іграшок, предметів.
Гра. Розкласти іграшки (предмети) за ширмою. Відсунути її і запропонувати дітям запам’ятати порядок розташування іграшок (предметів). Потім за ширмою поміняти іграшки (предмети) місцями (спочатку одну, потім дві, три). Діти повинні відгадати, що змінилося і відновити попередній порядок, використовуючи жести (слова) ЗЛІВА, СПРАВА, ПОПЕРЕДУ, ПОЗАДУ і т. д.

Назви дії
Мета. Закріпити і систематизувати уявлення дітей про використання повсякденних предметів.
Ігрове завдання. Назвати якомога більше дій. Правильно показати їх.
Правила гри. Назвати дії, які не згадувалися іншими. Виграє той, хто набрав найбільшу кількість фішок.
Матеріал. Іграшки чи малюнки, на яких зображені вже знайомі дітям предмети повсякденного вжитку, наприклад, для прибирання кімнати, приготування їжі тощо. Кольорові фішки.
Гра. Ви показуєте іграшки чи малюнки. Діти по черзі називають “як можна діяти із зазначеними предметами”, не повторюючи один одного. За кожну названу дію дитина отримує фішку. Тому, хто виграв, надається право вибрати іграшки чи малюнки і видавати фішки.

Добери пару
Мета. Вчити дітей порівнювати предмети за формою, розміром, кольором, призначенням. Привчати їх разом виконувати завдання.
Ігрове завдання. Підібрати пару.
Правила гри. Підібрати до предмету пару за певною ознакою, допомагаючи один одному.
Матеріал. Знайомі дітям геометричні форми або тематичні добірки зображень різних предметів, які можна об’єднати по парах (наприклад, яблука різного кольору (великі та маленькі); кошики різного розміру і т. д.) За тим же принципом можна підібрати іграшки: ляльки і одяг, будиночки, машини і т.д.
Гра. Діти складають пари за певними ознаками та називають за якою саме ознакою це зробили. Таким чином можна класифікувати слова за кількістю складів, кількістю букв, за певними буквами, звуками і т.д.

Дещо знайдеш?
Мета. Закріпити у дітей вміння самостійно та вільно групувати предмети за їхнім призначенням. Вчити допомагати один одному.
Ігрове завдання. Розставити предмети на місця.
Правила гри. Знайти предмету місце серед близьких йому за призначенням. Поставити предмет на місце за сигналом.
Матеріал. Предмети або малюнки, на яких зображений посуд, одяг, столові предмети, обладнання з ігрового майданчика чи медичного кабінету.
Гра. В кімнаті розставте “шафу для посуду”, “шафу для одягу”, “шафу для іграшок”, “медичний кабінет”, “ігровий майданчик”, “кухню” і т. д. Зверніть увагу дітей на те, що вони порожні. Попросіть дітей допомогти вам розкласти предмети (чи малюнки) по місцях. Діти розбирають предмети (малюнки), уважно розглядають, їх думають, куди що покласти.

Зоопарк
Мета. Навчити дітей розрізняти й називати диких тварин, їхні повадки, їжу, якою вони живляться; виділяти кількість предметів незалежно від їхньої величини. Виховувати гуманне ставлення до тварин.
Ігрове завдання. Класифікувати тварин.
Матеріал. Відомі дітям дикі тварини і птахи. Малюнки із зображенням тварин, їжа для тварин (м’ясо, фрукти, овочі, зерно).
Гра. Дітей ділять на дві групи. Одна група класифікує тварин за різними ознаками: свійські чи дикі; хижі чи травоїдні; які взимку сплять; які мають пухнасте хутро і т. д. Інші підбирають їжу для тварин.
На основі вищевикладеного визначаємо, що важливим засобом активізації навчальної діяльності нечуючих молодших школярів є дидактичні ігри тому, що вони:
- органічно об’єднують триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну;
- задовольняють різноманітні дитячі інтереси: ігрові, пізнавальні, соціальні;
- збагачують коло уявлень про навколишній світ;
- впливають на розвиток психічних процесів, на формування активної особистості;
- виступають як засіб всебічного розвитку дитини, зокрема, її пізнавальних здібностей;
- підвищують інтерес до навчання, розвивають уважність, забезпечують краще засвоєння навчального матеріалу;
- не лише активізують розумову діяльність, а й розвивають трудові уміння та навички школярів;
- застосовуються як метод і форма навчання молодших школярів;
- певною мірою сприяють засвоєнню окремих знань та умінь;
- забезпечують формування у дитини соціально прийнятих етичних норм поведінки та їх осмислення.
Активна навчальна діяльність глухих учнів досягається шляхом поєднання змісту навчального предмета, засобів навчання та практичних дій учнів. Навчальна активність учня виявляється у його ставленні до змісту і процесу учіння; у прагненні до ефективного оволодіння знаннями і способами діяльності за відповідний час; у мобілізації морально-вольових зусиль на досягнення мети.
Зміст навчального матеріалу стає джерелом активності нечуючих учнів лише тоді, коли забезпечується розуміння важливості предмета, який вивчається, для практичної діяльності; здійснюється постійне поєднання невідомого та відомого матеріалу, його зв’язок із життєвим досвідом учнів, їхніми потребами.

Оріховська А. С., вчитель початкових класів

Категорія: Сурдопедагогіка | Переглядів: 261 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2017